Музейний комплекс на Свободи за 26 мільйонів: що зробили і яким він буде

Музейний комплекс на Свободи за 26 мільйонів: що зробили і яким він буде
  • Вже роками будують музейний комплекс на вулиці Свободи у Хмельницькому.

  • Він обійдеться місту у 26 мільйонів гривень.

  • Ми дізнались, що там зробили та як живе теперішній музей, який переїде з Проскурівської на Свободи.

Музейний комплекс на Свободи 

На вулиці Свободи 22 вже 4 роки реконструюють будівлю під музейний комплекс. Так він виглядає сьогодні. На території музею вже встановили скульптурну композицію Миколи Мазура “Гармонія”.

Він триповерховий. Виставкові зали зроблять у підвальному приміщення, першому, другому та третьому поверхах. На третьому - ще й зала для конференцій. Крім того, будуть підсобні кімнати, реставраційні, технічні (щитова, теплові та вентиляційні вузли) та склади для збереження фондів. Санвузол буде на кожному поверсі.  

Відео дня

Сьогодні усі трудомісткі роботи вже зроблені. Зокрема, інженерні мережі, вентиляційні системи, опалення, електрика, лінії електроживлення та ліфт. За весь час над реконструкцією приміщення працювало до 200 осіб. На кожний вид робіт в середньому треба по 10 спеціалістів.  

Розпочали будівництво у 2017 році. У 2019 році зробили перепланування. Більше нам розповів директор ПФ “ДІТА”, яка виконує будівельні роботи, Артем Мацьков. 

- Зараз вже будемо заходити в стадію опорядження. Будемо наводити порядок візуально. Ми конструктивно вже всі прорізи поробили. Було ж велике перепланування, бо проєкт музею трішки відрізнявся від тих норм, які були раніше. Будівництво було 20-літньої давності. Плюс ми добудували ще один поверх. Конструктивно було дозволено це зробити. А це ще додаткова площа, яку можна використовувати. Плюс прийшли норми по евакуації людей. Потрібно було робити перепланування. Плюс був зроблений дизайн-проєкт управлінням культури. Він трохи відрізнявся від проєкту, який був 20 років тому. Це правильно, бо будувати по старому типу і по старій концепції це взагалі не варіант. Вкладали б гроші в безкорисні речі, - розповідає Артем Мацьков. 

Наступні роботи, які планують закінчити до кінця року - залити підлогу усіх поверхів бетонною стяжкою. Це 4 000 квадратних метрів. 

Захищає від ультрафіолету металева конструкція на фасаді, яка майже не пропускає сонячне проміння. На третьому поверсі буде зала для конференцій. Там ще сонячно, а на перших двох вікна закриті повністю. 

- По-перше, експонати потрібно правильно підсвітити, аби були в правильному вигляді. По-друге, речі, особливо старі, дуже бояться ультрафіолету, вони руйнуються. Тому на першому та другому поверсі максимально забрали ультрафіолет, а на третьому приглушили його.Для нас, як для будівельників, цікаві конструктивні рішення. Тут дійсно досить цікаво все зроблено, запроєктовано і ми виконуємо їх. Будівельні рішення справді нестандартні.  Це не типовий будинок, який 10 років будуєте і знаєте як і що там відбувається. Тут проточна витяжна установка. Тобто у звичайному будівництві таких установок  та систем немає. А тут повинен бути 10-тикратний обмін повітря. Тут подача повітря, воно взимку повинне підігріватися і регулюватися по кожному поверсі. Це для нас є дуже цікаво, - розповідає Артем Мацьков. 

Будівельник каже, що у швидкому темпі реально було зробити музей повністю за 2,5 - 3 роки. А це будівництво називає “не повільним, а помірним”. У планах будівництво має закінчитись у 2022 році. Проте це теж залежить від фінансування. Чоловік каже, поки затримок не було, гроші виділяють. 

Загальна вартість музейного комплексу 26 мільйонів гривень. Сьогодні виконано будівельних робіт на 15,7 мільйона гривень.

Для такої площі, таких систем, такого обсягу роботи, при тому, що ми працювали по старих нормах ціноутворення, - це не великі кошти. Було таке, що ми працювали з площею в 1,5 раза меншою, 3 100 квадратів, але туди вкладали десь у 2,5 раза більше коштів. Там були зовсім інші інженерні рішення. Це в Києві, але там відрізняється лише зарплата. Технологія, матеріали одні й ті самі. Сьогодні місткість зарплати - це близько 30% від загального об’єму фінансів, - каже Артем Мацьков. 

Цього року планують виконати роботи на ще 2,8 мільйона гривень. На 2022 рік залишається 6 мільйонів 471 тисяча 850 грн. 

Так сьогодні виглядає кімната, де будуть реставрувати експонати. Її розташували на першому поверсі. У ній мають бути великі притоки повітря. Тому витяжна система вже встановлена. Зроблено і пожежну сигналізацію, освітлення, аварійне освітлення та опалення.

Так виглядає зала для конференцій на третьому поверсі. 

Розробила проєкт Оксана Мазур

Розробила проєкт музейного комплексу донька відомого скульптора з Хмельницького Миколи Мазура - Оксана Мазур. Фасад виконаний за технологією вентильованих фасадів з використанням перфорованих панелей. Рисунок розроблений на основі орнаменту мізинського браслета. За задумом авторки проєкту, це виділяє музей серед інших будинків. Та привертає увагу перехожих. 

Екскурсія розпочинатиметься з підвального приміщення. Яке оформлять як місце для розкопок. 

Музейний комплекс складатиметься з 3-х самостійних,  але змістовно та стилістично пов’язаних частин-музеїв.

1. Етнографічний музей

2. Музей Миколи та Людмили Мазурів

3. Музей історії міста

Перед собою Оксана Мазур поставила завдання, зробити такий музей, який зацікавить, як і науковців, так і звичайних відвідувачів. Та який буде орієнтований на різні вікові групи.  

Експозиція “Етнографія” буде розташована на першому поверсі. 

Вона показуватиме річний цикл свят та побуту у звичаях, обрядах, та віруваннях українців регіону Поділля, Пониззя на території Хмельницької області. Складатиметься з трьох залів:

Експозиція “Історія міста Хмельницького” буде розкрита у 15 розділах. 

1. “Археологія” - найдавніші поселення на території сучасного міста,

2. Польсько-литовський період,

3. Козацька боротьба,

4. Розвиток міста 17-18 століття, ремісничі цехи, торгівля,

5. 19 століття - міщанське життя,

6. Початок 20 століття,

7. УПА,

8. Злочини Радянської епохи,

9. ІІ Світова Війна, Проскурівське підпілля,

10. Життя міста в радянський період,

11. Незалежність,

12. Помаранчева Революція,

13. Революція Гідності,

14. АТО,

15. Майбутнє міста.

Розділ “Музей Миколи та Людмили Мазурів” складається з 3-х залів та експозиційних кімнат 2-го поверху:

1. Зала “Графіка Людмили Мазур”,

2. Зала “Скульптура Миколи Мазура”,

3. Зала “Живопис і графіка Миколи Мазура”,

4. Експозиція “Майстерня Мазурів”.

Як зали виглядатимуть, ми вже писали  та показували раніше. Читайте за посиланням.

Музей історії міста на Проскурівській

Кераміка, пляшка з під пива, калоші, листи з фронту, перша українська мікрохвильовка та кнопковий телефон - усе стало експонатами у музеї історії міста Хмельницького. Усі ці та інші предмети розповідають про те, як жили плоскирівчани, проскурівчани та сучасні хмельничани. Музей, який сьогодні працює, замалий та не відповідає вимогам збереження експонатів.

Музей історії міста Хмельницького заснували в 1996 році. Його розташували за адресою вулиця Проскурівська 30. У приміщенні колишнього банку. Тоді зносили експонати хаотично, необдумано та не формували цілісні експозиції. Просто хотіли зберегти та донести через роки залишки історії. 

Сьогодні в музеї є 5 залів: “Середньовіччя”, “Етнографії”, “Міщанство”, “Радянського періоду” та “Українських революцій”. Ми розповімо про кожний з них і найцікавіші експонати. 

- Михайло Чекман був у відрядженнях й побачив у різних містах, які відвідував, що там були музеї історії міста. Він вирішив, що такий має бути й в Хмельницькому. Звичайно, були ще краєзнавці, громадські діячі, які теж мали таку ідею. На той час вони обрали саме це приміщення. Хоча воно не відповідає вимогам розміщенню музеїв, тому що тут площі малі й немає відповідних кімнат та умов для зберігання експонатів. Щоб якось наповнити експозиції, експонати позичали з фондів інших музеїв. Вже з часом, завдяки волонтерам, почав наповнюватися. А інтенсивно - років 6 тому, - розповідає директорка музею Галина Барабаш. 

У кінці дев’яностих кількість предметів основного фонду становила 354, сьогодні їх понад 5 тисяч. Щороку музей поповнюється на 500 експонатів. Далеко не всі предмети розставлені у виставкових залах. Велика частина у складовій кімнаті, яка заповнена до стелі. 

У музеї зберігають та збирають пам’ятки місцевої історії та культури: знаряддя праці, кераміку, побутові предмети, одяг тощо. Тобто, усе те, що могло б розповісти про життя людей які були тут тисячі років тому, сотню та, які зараз формують історію. Чимало є експонатів, якими користувалися ми й не так давно. Через малу площу приміщення на перший погляд здається, що все накидано на купу, без хронологічного порядку. Проте, коли екскурсію проводить музей працівник, він розповідає про життя предків у Плоскирові, Проскурові та Хмельницькому. 

Аби зацікавити відвідувачів, їм екскурсоводи проводять квести. Називають речі діалектною назвою, а саме Подільською говіркою, а їм потрібно їх знайти. Наприклад: “черпати” та “чіп”. До того ж речі можна чіпати, безплатно одягати та фотографуватись. Ціна на вхідний квиток 18 гривень. 

“Абсолютно все може бути цікавим через років 20-30”. У фондах музею зберігається один з перших кнопкових телефонів. Підлітки, яким вже 15 років, ймовірно такі й в руках не тримали. У Радянському Союзі перші мікрохвильовки почали робити в кінці сімдесятих років. Мало хто знає з місцевих жителів та й в інтернеті не знайти, що мікрохвильовки робили й на Хмельниччині. Така є в музеї, вона 1990 року. 

Зала “Радянського періоду”

Є зала, яка нагадує дитинство у бабусі. Закладена шафа книгами. Сервант, а під склом сервіз “Рибки”, яким ніхто ніколи не користувався. На серванті - розмальовані вази. На ліжку - старі іграшки. А на стінах обов’язково - килими. Багато в кого подібні експонати досі зберігаються вдома чи на горищах. До речі, предмети цього періоду приносять у музей найчастіше. 

Так, це зала Радянського періоду. Галина Барабаш каже, найбільше її люблять розглядати та згадувати молодість пенсіонери. Вони там фотографуються, міряють одяг і повертаються на пів століття в минуле. Там зібрані речі 1930-1980 років. 

З іншого боку зали - кабінет НКВСника. Посередині стоїть стіл, на ньому друкована машина та розкидані справи політичних в’язнів. 

На стінах - зображення одного з ініціаторів червоного терору Володимира Леніна. На манекені репліка одягу, як виглядав нарком. Під плакатами вождя оригінальна лава на якій, можливо не один, проскурівчанин сидів перед стратою у приміщенні Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. 

Зала “Середньовіччя”

Якщо пенсіонерів цікавить радянщина, то юнаків - період лицарів. У музеї є, один в один до оригіналів, реконструкції одягу та зброї. Костюм татарського воїна, жінок середньовіччя, лицарів та інших персонажів тієї доби. Вони одягають обладунки, беруть у руки меч і щит і фотографуються. 

У цій ж залі є залишки виробів з кераміки трипільської культури. З характерними для них елементами розпису посуду.  

Один з найстаріших експонатів - це частина рогу, вимерлих 10 тисяч років тому, оленів. 

- Кожний музей пишається копаниною, тобто археологічними знахідками. У нас їх не багато. Але на основі того, що є ми можемо розповісти багато історій нашого краю тих часів. У нас тут є знаряддя праці, кремені. Є кістка - це уламок з рогу мегалоцероса. Великорогий, або гігантський, або ірландський олень. Такі жили на, навіть нашій, території 10 тисяч років тому. Вони цікаві тим, що були висотою 2 метри, а розмах ріг - 4 метри. Гігантські такі. Взагалі ця вся територія була покрита предковічними лісами. Дуже довгий час, аж до 16-18 століття. З приходом поляків, коли пожвавилась торгівля, ліс інтенсивно вивозився в Європу. Спалювали ліс, той попіл відстоювали, рідину випалювали й отримували кристалічний білий порошок. Його використовували для виробництва пороху, фарб, барвників, скла та мийних засобів. Тому тут ліси вирубували, фактично нищили, - розповідає екскурсовод Оксана Собко. 

Зала “Міщанство”

Є окрема “кімната заможного міщанина Проскурова початку 20 століття”. Там стоїть м’який диван з оббивкою. Біля нього стіл вкритий мережевою скатертиною. Стоїть чайний набір, наче господиня чекає на гостей. У шафі дорогий вишуканий фарфоровий посуд. Є настінні великий годинник, свічник та грамофон. Над диваном картина у стилі ампір. Видно, що у цій кімнаті більше думають про елементи декору. Серветки вишиті на комоді зі стрічками, витинанками та гачкуванням. А на це треба було витратити чимало часу. Є відчуття, що мешканці цієї кімнати більше відпочивають, аніж працюють.

Зала “Етнографії” 

А от у залі етнографії - навпаки. Відчуття, що господарі працювали постійно. Там є знаряддя для обробки землі та ткацький верстат, який досі працює. Перші праски, які нагрівали у печі. Сама піч, яка обвішана липовим гіллям та іншими рослинами, які взимку використовуватимуть в напоях та стравах. Тут вже господині не так думають про красу, як про практичність. Доповнюють експозицію - гумові калоші, які називали “черпати”.

Цю залу більше люблять жінки. Адже у ньому є предмети одягу - вишиті хрестиком сорочки, гладдю - камізельки. Вони розглядають стрій, міряють разом з головним убором і фотографуються.

Це традиційний подільський одяг, якому понад 100 років. А прикраси - репліка. Оксана Собко каже, справжнє коралове намисто не так і просто знайти. Його розкупили колекціонери. 

Волонтери у фонди музею передали пляшку від Проскурівського пива, якій 100 років. Така чимало б коштувала, але у неї відбита шийка. Хоча на вигляд скло надміцне. 

Окрім калош знаходять відвідувачі музею і чіп. 

“П’яний, як чіп”. Барильце використовували для зберігання води, меду, пива чи вина. Коли там було вино, то барильце закривали кукурудзяним качаном, який постійно був трохи занурений у напій. Аби вино не витікало й не розбухло. Ось цей качан, який постійно в вині називали “чіп”. Так і з’явився відомий фразеологізм, який популярний на Хмельниччині. 

Зала “Українських революцій”

У залі є зброя періоду 1917 - 1921 років. Архівні матеріали, одяг та фото. Журналіст і дослідник історії та культури Хмельницького Сергій Єсюнін. Про цей період пише, що “Розвиток подій в Проскурові у 1917-1919 рр. віддзеркалював події, що відбувались як в імперії, так й на українських землях. Від початку 1919 р. до кінця 1920 р. місто перебувало у центрі державотворчих і військово-політичних процесів у боротьбі за створення незалежної Української Народної Республіки. Місто пережило ряд трагічних сторінок, тричі дало притулок Директорії та уряду УНР.  27 вересня 1920 р. після масштабного наступу армії УНР українські війська зайняли Проскурів, взявши в полон 2800 червоноармійців. В місті встановлена влада УНР. Але, вже 18 листопада в ході наступу Червоної Армії, кавалерійська бригада заволоділа Проскуровом. На Поділлі та у місті остаточно встановлена радянська влада..

У той період змінювалася влада 9 разів. Тому не можливо не виокремити його в окрему залу в музеї, вважає директорка закладу. 

А от у проєкті нового музейного комплексу місця для цього періоду вона не побачила. Чим незадоволена.

- Коли робили проєкт, то нікого з працівників музею не долучили. Ми не брали в цьому участі, ми не створювали тематично-експозиційний план. Тому в нас є певні претензії до того, як виглядає зараз той проєкт. На мій погляд, ми повинні дуже гарно висвітлювати й в новому музеї національно визвольну боротьбу, як творилася держава в розрізі Проскурова. Тоді були цікаві й дуже бурхливі події. Часом, коли говориш з людьми про Січових Стрільців, “Чорних запорожців”, вільне козацтво та галицьку армію, то питають: “а що вони в нас були?”. Так, були. Більшість хмельничан не підозрюють навіть які події відбувалися саме в той час у Проскурові. Оскільки нас не долучили, ми взагалі не знаємо яких музейників та істориків долучили до цього проєкту, то в нас звичайно є претензії. Я говорила про це вищому керівництву. Мене запевнили про те, що спочатку будемо робити, а там вирішимо з експозиціями. Хоча там є надзвичайно цікаві задуми. Підвальне приміщення - це археологія. Ніби звідти ми виходимо в історію. Це мені дуже подобається, ніби ми підіймаємось з доісторичної доби.  - говорить Галина Барабаш. 

У цій ж залі є одяг з усіма його елементами німецького солдата. 

Плакати для порівняння німецьких нацистів  та комуністів. Вони схожі. Різні тільки мови та зображення лідерів Гітлер/Сталін. 

Найновіші експонати - речі з Революції Гідності та зони АТО/ООС. Є оголошення про національні збори, заклики виходити на Майдан. Фотографії зі столиці та Хмельницького. Календар 2014 року, де Янукович та Азаров за ґратами. Маскувальна сітка, захисний костюм кікімора, одяг, бліндаж, залишки зброї, дірки від куль на металі та інші речі, які нагадують про війну. Їх у музей приносять волонтери.  

Поруч “стоїть” провідник УПА 1944 - 1946 років.

Через великі вікна у музеї неможливо витримати світловий та температурний режими. Це шкодить збереженню експонатів. 

Деякі з них будуть частиною експозиції й в новому музеї. Інші - зберігатимуться у фондах. 





 

 




Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up