Чи може мама бути подругою дочці?

В історії питання дочки і матері існує ще з тих часів, коли жінки почали виховувати своїх дітей. А у кожної окремої представниці прекрасної статі це питання виникає аж відтоді, коли вона вперше візьме в руки ляльку і гратиме у однойменну гру “Дочки-матері”. Ми всі добре чули про конфлікт поколінь, але мало хто говорить про взаємостосунки між представницями однієї статі в одній сім’ї. У багатьох виникає запитання: чи існує жіноча дружба. А чи існує дружба між матір’ю та дочкою? Існує багато варіантів спілкування дитини і мами. Часто із дружбою плутають абсолютно різні прояви спілкування. Найкориснішими є довірливі стосунки. Коли дівчинка не боїться розповісти матері про свї невдачі і захоплення, звернутися по пораду та обговорити інтимні речі. Це не тільки довіра до матері, але і щира віра у її мудрість та допомогу. Останнім часом доводиться спостерігати зміну стосунків маж мамою і дорослою дочкою. Ймовірно такі трансформації родинного спілкування відбуваються із видозміною світогляду, пропагандою засобами масової інформації вільних і поверхових стосунків. Так, уже не рідкість, коли розлучена з чоловіком мама відвідує разом із дочкою дискотеки, кафе, де одночасно знайомляться з чоловіками. Та сьогодні хочеться звернути увагу на інший вид дружби матері і дочки. Це особливий вид спілкування, створений самою мамою спеціально (або часто і підсвідомо). Є жінки, у яких не склалося з подругами. Причини можуть бути у кожного зовсім різні. Хтось у молодості помилився, довіривши свою таємницю. Хтось не вміє розбиратися в людях. Хтось просто боїться розкритися і віддавати часточку себе іншій людині. Коли вона стає мамою дочки, то дуже часто все робить для того, аби її підростаюча дитина почала дружити саме з нею, з мамою, а не з кимось іншим з однолітків. Від неї можна часто почути такі поради: “ніхто тебе так не зрозуміє, як мама”, “подругам довіряти неможна”, “тільки мама ніколи не буде тобі заздрити”, “я – найкраща твоя подруга” і т.п. І, можливо, нічого б поганого, крім навчання не вірити людям, мама і не зробила, але така її поведінка потім примушує дочку виправляти батьківські помилки уже з психологом. У чому ж шкода такої дружби? Чому мама, сама не бажаючи цього, псує життя своїй дитині? Як правильно вчинити у такій ситуації? По-перше, давайте розглянемо прояви поведінки матері із дочкою. Починаючи з підліткового періоду, як правило, мама починає надмірно турбуватися про співбесідників дочки і тих, з ким вона намагається потоваришувати. У переважній більшості, ніхто не подобається мамі, і вона частенько забороняє своїй дитині з ними спілкуватися. Тільки з позитивних міркувань вона захищає свою доньку від „невдалого” вибору. Як відомо, для підліткового періоду спілкування є одним із найважливіших моментів. Ось мама і заповнює брак друзів собою. А потім вони гуляють разом, обговорюють теми, які цікавлять маму і т.д. Одним словом, мама буквально робить із дочки свою подругу, якої не мала або не має. І така зручна позиція матері (їй цікаво, дитина під наглядом) стає справжнім покаранням для дочки. Потім дівчата, які приходять по допомогу, скаржаться, що мами буквально позбавила їх особистого життя. Вони рідко спілкуються з однолітками, надто швидко проти своєї волі дорослішають, ніколи не відвідують дискотеки і молодіжні вечірки, і, нарешті, просто не мають змоги познайомитися і зустрічатися з хлопцем. Дружба з матір’ю для них є одночасно і цінною, але дуже нав’язливою. До речі, у багатьох проблеми із самооцінкою: вона або надто завищена, або надто занижена. І, якщо такі мамині любимиці вириваються з-під батьківського крильця, їм важко будувати здорові стосунки з власним чоловіком і своїми дітьми (особливо, якщо це дочка). Зрозуміло, що у ситуації, яку ми розглядаємо, в першу чергу потрібно звернутися саме до мами. Адже це її поведінка має проблемний характер. І тут необхідно їй розібратися у своїх відчуттях і вчинках. Спитайте себе, чому ви не можете дозволити собі мати подругу вашого віку? Чому ви настільки не довіряєте людям і своїй власній дитині, що забороняєте їй спілкуватися із однолітками? Природно, коли діти мають можливість погратися, зробити якийсь шалений вчинок, пострибати на дискотеці з друзями, з яких причин ви перешкоджаєте їй? Як з вами поводилася ваша матір? І яку душевну травму ви перенесли так боляче, що зараз через неї будуєте таке спілкування із дочкою? Лише розібравшись у собі, проаналізувавши своє минуле, ви зможете позбутися певних нав’язливих ідей щодо дружніх сосунків.  А дочкам я би порадила одне: не звинувачуйте у всьому свою маму, адже все це вона робить з любові до вас, не розуміючи наслідків. Намагайтесь говорити з нею і про проблеми, які цікавлять вас. Допоможіть їй зрозуміти, що ви вмієте розбиратися в людях і вам дуже хочеться з ними спілкуватися. І нарешті, не кладіть своє щастя на вівтар маминого бачення життя, намагайтесь жити самі, при цьому поважаючи і люблячи маму. Взаєморозуміння вам!

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.