Історія Лілії Король з Хмельниччини, яка стала фіналісткою конкурсу «Учитель року»

Анастасія БЕВЗ

Лілія Король – вчителька української мови та літератури.
Себе називає сучасним вчителем і підходить до уроків з творчістю.
На заняттях з літератури учні можуть знімати Тік-Ток, а на мові – розбирати помилки блогерів.
Знайомимось з Лілією Король.

Лілія Король викладає українську мову та літературу в школі імені Героя України Сергія Бондарчука у Старокостянтинові.

Працює вчителем майже десять років. Зараз навчає учнів 5, 6 і 8-х класів. Каже, старається мотивувати дітей й змушує повірити в себе. Прислухається до них, аби зробити заняття цікавішими.

– Я мало стараюсь говорити, а направляю урок так, щоб саме учні були активними учасниками, – розповідає про свої заняття вчитель.

Відео дня

Лілія повернулась на Хмельниччину з відзнакою – стала фіналісткою на всеукраїнському конкурсі «Учитель року-2024».

Розповіла про свої методи викладання, складнощі, роль батьків і мотивацію школярів. Знайомимось ближче.

«Учитель року – це як лотерея»

Всеукраїнський етап конкурсу «Учитель року-2024» позаду. Педагог із Старокостянтинова опинилась у «дванадцятці» найкращих з усієї України. Зізнається: коли подавала заявку, то не очікувала, що пройде. З Хмельниччини тоді зареєструвались найбільше учасників –86. Мовляв, стати кращою серед такої кількості, було почесно і відповідально.

Конкурс виявився виснажливим і розтягнутим у часі. Учасники реєструвались у жовтні, а фінальний етап відбувся у травні. Попри чимало складнощів, Лілія поділилась позитивними враженнями:

– «Учитель року» ... Виснажував, але водночас надавав сили, генерував нові ідеї спонукав до роздумів, самовдосконалення та самооцінювання, переосмислення цінностей. Крім того, був багатий на нові знайомства з сонцесяйними колегами-однодумцями, які захоплюють суперсилою. Повірте, українські вчителі - особистості з надпотужною енергетикою, – каже Лілія Король.

Додає, що «Учитель року» – як своєрідна лотерея. Адже багато залежало від того, яку тему пощастить вибрати під час жеребкування. Окрім цього, більшість завдань на конкурсі виходили далеко за межі шкільної програми. Та попри це все, результатом Лілія Король залишилась задоволена.

– Цей конкурс – це виклик професійний. Адже уроки ніхто не скасовував і потрібно було поміж цим готуватись – опрацювати багато літератури, оцінити себе, подивитись на свої сильні сторони. Але найцінніше, що я взяла з цього конкурсу – це люди. Ми досі спілкуємось, – розповідає вчителька.

Додамо, що дипломантом конкурсу також став Костянтин Кравчук – учитель образотворчого мистецтва Хмельницької середньої загальноосвітньої школи І—III ступенів № 22 імені Олега Ольжича.

Тік-Ток і розбір помилок блогерів

Цікавимось у вчителя української мови та літератури її методами викладання. Лілія Король ділиться прикладами, що використовує в роботі розвиток «м’яких навичок» та емоційного інтелекту.

– На початку уроку можемо вивчати емоційне налаштування – тобто, з яким настроєм діти сьогодні прийшли на урок. Це психологічний момент, який дозволяє переключити їхню увагу, – каже вчителька.

Окрім цього, у роботі з учнями акцентує увагу на розвитку творчого мислення і критичного.

– Діти зараз багато «зависають» в інтернеті – потрібно навчити їх перевіряти інформацію, розпізнавати фейки, навчити критично мислити, ставити запитання. Щоб вони були не пасивними спостерігачами. Я стараюся мало говорити, а направляю урок так, щоб вони були активними учасниками. Я лише скеровую їх в потрібний процес, – каже вчитель.

Інколи заняття виходить за межі традиційних уроків української мови та літератури. Вчитель каже, прислухається до дітей і черпає від них ідеї.

– Коли ми вивчали «Кайдашеву сім’ю», діти перевтілювались в когось з персонажів. Тоді знімали невеличкі ролики в стилі Тік-току. Або брали тексти із соцмереж. Вони зараз дивляться різноманітних блогерів, читають їх. На уроках української можемо вивчати ці дописи на помилки, – розповідає вчитель.

Як мотивувати дітей?

Лілія Король каже, що водночас і сама вчиться від своїх учнів – безпосередності, радіти життю, а також старається не відставати від трендів.

– Думаю, що кожен учитель ставить неодноразово собі це запитання: «як мотивувати учнів?». Я для себе його окреслила по-іншому. Кожен учень здатен до польоту, тому потрібно допомогти їм розправити крила, відчути свої сильні сторони і повірити в себе, – каже вчителька.

Також ділиться прикладом, як на вступному уроці демонструє учням картинку зі східцями успіху і відповідними написами біля кожної. Пропонує обрати сходинку, на якій дитина перебуває зараз, перед початком вивчення предмета. А пізніше разом порівнюють результати.

– Хто зумів подолати хоча б одну сходинку, то вже став успішнішим. Я радію разом з учнями їхнім результатам. Наголошую на тому, що помилка - це нормально, це можливість стати кращою версією себе, – додає педагог.

Що радить батькам?

Найперше, радить не «самоусуватись». Адже вважає: навчання буде ефективним і успішним тоді, коли є командна робота між учнями, вчителями і батьками.

– Якщо не буде підтримки з боку батьків – ефективного навчального процесу не буде. Батьки мають цікавитись навчанням, не забувати про звичайну бесіду: «Як пройшов твій день?». Не самоусуватися і вважати, якщо дитина в школі, то вона сама по собі. Бути в курсі, з якими труднощами стикається, які сильні сторони має. Ми разом робимо командну роботу – на виході має бути успішна щаслива дитина, – каже Лілія Король.

Також не слід порівнювати дітей між собою. Мовляв, замість того, аби акцентувати увагу на слабкостях, слід розвивати сильні сторони.

Лілія Король вважає, що сучасний вчитель має бути адаптивним, не боятись змін і йти у нове. А ще бути стресостійким, вміти радіти життю і дбати про свій професійний розвиток.

«Не вистачає підтримки у суспільстві»

Вчителька поділилась складнощами у роботі. Пригадує, як справжнім викликом стало дистанційне навчання у «ковідні» часи, а також повернення до очного навчання.

– Це наклало відбиток на дітей. Тоді кожен відмежувався за своїм комп’ютером. І коли зібрались в одному класі, потрібно було пристосуватись, – каже Лілія Король.

Також вважає проблемою те, що зараз багато дітей «залипають» у гаджетах і мало читають. Як наслідок – мимовільна пам’ять і нездатність багато запам’ятати.

– Ми всі пристосовуємось. Попри все, діти наші дуже цікаві, унікальні. Потрібно прислухатись до них, до їхніх потреб – вони підкажуть, в якому руслі рухатись.

Серед проблем виділяє соціальний статус. Пояснює: зараз вчителям не завадило б підтримки у суспільстві.

– Люди люблять писати коментарі в соцмережах, якщо зайти почитати їх, то вчителя звинувачують ледь не в усіх смертних гріхах. Тому підтримки з боку суспільства не завадило б, – каже вчителька.

Також вчителі нарікають і на матеріально-технічну базу. Зокрема, низькі зарплати для педагогів.

Лілія Король поділилась, що як і в кожній роботі, бувають складні моменти. Зізнається: колись були пропозиції змінити роботу, однак вона відмовилась. Зараз окрім школи жінка працює в інших освітніх проєктах. А «розвантажуватись» допомагає час із сім’єю і маленька донька.