“Багато років захищав сон наших дітей”. У Хмельницькому попрощались з Дмитром Купою

Анастасія БЕВЗ

Хмельницький провів у вічність Дмитра Купу.
Військовому назавжди 37, попереду мало бути все життя.
Без батька залишився маленький син.

“Тихі, непомітні герої, які з’являються у нічному небі як зірка”, - такими словами описує священник загиблого воїна.

Із самого ранку до ритуальної служби на Святослава Хороброго люди несли квіти. Це - друзі, побратими, сусіди або просто пересічні хмельничани, які прийшли віддати останню шану Герою. Сьогодні, 17 серпня, Хмельницький прощався з Дмитром Купою, який віддав життя за Україну. Йому залишиться навіки 37.

Чоловік став на захист країни ще в 2015 і продовжував боронити її до останнього подиху. Сьогодні люди під дощем ставали в чергу, аби попрощатись із захисником. Проводили його навколішки. Сліз не стримував ніхто.

Відео дня

Які героїв бувають? Завжди тихі непомітні, не показові, які завжди виконують накази. Я знаю Дмитра змалечку. Його молоді роки проходили непомітно, але попри небагатослівність, він демонстрував силу волі і героїчність. У всіх нас є сім’ї, але його особисте життя ставиться з тим, що є загальна сім’я під назвою український народ, - сказав священник.

Дмитро родом із села Олешин. У нього залишилась мама, дружина і шестирічний син. Староста Валентина Базилюк розповідає, що чоловік рідко бував у відпустці за всі роки війни, не хотів залишати побратимів.

Він практично не бачив сина, а син його, він не бачив родини. Він настільки спішив здобувати волю України, що не лишав своїх побратимів на передовій. Лише коли був у шпиталі, то міг побачитись з сім'єю, - каже пані Валентина.

Він - золота людина, в них дуже велика любов була, син підростає. Любов неймовірна, вони один без одного жити не могли, - так про Дмитра відгукнулась жінка й відмовилась представитись.

Кілька слів про захисника сказав і Олександр Симчишин, а також звернувся бо близьких і присутніх:

Справжні Героїв виростають тільки в достойних сім’ях. Наш обов’язок - пам’ятати про Героїв, розказувати про таких як Дмитро нашим дітям. Пояснювати нашим дітям про те, що вони можуть вийти на дитячий майданчик, піти в дитячий садочок, школу тому, що такі Герої, як Дмитро віддали своє життя...Ця війна змінила дуже багато наших цінностей чи тільки змінить. Ми зрозуміємо, що багато речей, за якими ми ганяємось в мирському житті, вони неважливі. Дуже багато матеріальних речей неважливі. Важлива віра в Бога, важливий тато, мама, чоловік, син, донька, брат, сусід і важлива Україна. І заради того ми всі з вами повинні жити і працювати. Дякую тобі, Дмитро, що ти багато років захищав сон наших дітей!

Військовий Дмитро Купа загинув у Донецькій області. Героя поховають на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.

Читайте також:

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів