Бійки між неповнолітніми у Хмельницькому: що кажуть в поліції і як коментує психолог

- Оголосили підозру 17-річному студенту, який побив 15-річного хлопця в місцевому гуртожитку.
- Випадки цькування та бійок між неповнолітніми – не рідкість.
- Дізнавались, як з такими випадками працює поліція і як жорстоке ставлення пояснює психолог.
Новина про побиття першокурсника в хмельницькому училищі сколихнула соцмережі й викликала хвилю гнівних коментарів. Зараз 15-річний студент перебуває в лікарні. Тим часом, 17-річному кривднику оголосили підозру за побиття.
Випадки такої жорстокості серед підлітків не поодинокі. У мережі час від часу з’являються відео, де неповнолітні б’ють та знущаються одне на одним. При цьому очевидці знімають все на телефон і публікують в інтернеті.
До прикладу, днями у місцевому телеграмі-каналі опублікували відео, де дівчина-підліток лупцює хлопця. За словами очевидців, все це відбувалось на території школи, а сама кривдниця – учениця шостого класу.
Журналісти vsim.ua дізнавались, як на такі випадки реагують поліцейські і як дитяче насильство та булінг пояснює психолог.
Що кажуть у поліції?
Правопорушеннями, пов'язаними з неповнолітніми, займаються ювенальні поліцейські. Вони проводять різні заходи і бесіди у школах, зокрема й роз’яснювальну роботу щодо булінгу.
Про це vsim.ua розповідає начальник сектору ювенальної превенції Хмельницького районного управління поліції Олександр Юрійчук. Також постійно моніторять соцмережі та проводять перевірки, якщо виявляють правопорушення.
Таким чином натрапили і на відео, де школярка б’є хлопчика, про яке ми розповідали вище.
За словами Олександра Юрійчука, за даним фактом провели перевірку. Щоправда, опублікований шматок відео, додає, був вирваний з контексту.
– Інцидент трапився у позаурочний час, не на території школи, а за її межами. Діти між собою товаришують. Хлопчику не сподобалось, як дівчинка з нього пошуткувала – він почав її ображати і вдарив по нозі. У відповідь вона почала захищатись і нанесла йому кілька ударів. На даний час претензій в обох сторін немає і тілесних ушкоджень теж нема, – каже поліцейський.
Кримінал чи «адмінка»?
За словами Олександра Юрійчука, коли є подібні інциденти, зазвичай до поліцейських звертаються із заявами батьки або ж навчальний заклад. Якщо є ознаки кримінального правопорушення – відомості вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань і по даному факту проводиться перевірка. Якщо таких ознак немає, то справою займається Ювенальна превенція.
– З криміналом розбирається слідство. Ми можемо супроводжувати і допомагати, а по адміністративній відповідальності займаються переважно ювенальні, – каже начальник сектору.
В поліції додають, якщо інцидент має ознаки кримінального правопорушення, а кривднику не виповнилось 16, то протокол складається на батьків – за невиконання батьківських обов’язків.
З 16 років настає адміністративна відповідальність, відтак неповнолітнього кривдника вже можуть притягнути до відповідальності.
«Основна проблема агресорів ховається у сім’ї»
Майя Чернова, психологиня мобільної бригади соціально-психологічної допомоги у Хмельницькому
– Війна — це травматична подія, яка підсвітила наслідки, які ми сьогодні бачимо. Неконтрольовані сплески агресії, жорстокі відео, які час від часу з’являються в мережі, де дорослі, діти, підлітки лупцюють, обзивають одне одного, де хтось знімає та ділиться цим контентом. Час від часу відбувається публічна демонстрація агресивності. Чому це так відбувається особливо в навчальному середовищі?
Відчуття злості та агресії є природною людською емоцією, яка може виникати при порушенні особистих кордонів або ж на загрозу безпеки. Цькування серед дітей є складним соціальним явищем, яке може мати кілька причин:
- соціальний тиск: діти прагнуть зберігати свій статус лідера у колективі, тому можуть піддавати цькуванню тих, хто виділяється або відрізняється за стилем одягу, за зовнішністю, уподобаннями, світоглядом, мовна ознака тощо;
- недостатнє виховання: багато дітей не отримують належного усвідомлення про емоційний бік насильства та його наслідки;
- моделі поведінки: діти часто повторюють дії дорослих, якщо бачать насильство вдома чи у середовищі, де вони виховуються;
- вплив технологій: зараз, коли більшість дітей мають доступ до соціальних мереж, публічні приниження стають простішими й частішими;
- інтенсивність життя та необгрунтованість вимог;
- інформація в медіа, яка насичена насильством та жорстокістю.
– Один з природніх шляхів вивільнення злості — це прояв агресії. Особливо, якщо дорослі нічого не пояснюють і не допомагають знайти альтернативні методи вгамування почуттів. Коли ми говоримо про агресорів, це може вказувати на:
- бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків, стати «популярним»;
- бажання привернути увагу дорослих;
- компенсація за особистісні невдачі;
- нудьга;
- заздрість, злість, жорстокість;
- недостатня увага з боку батьків, відсутність емоційної підтримки або навіть насильство в родині можуть спонукати дитину до агресії.
- низька самооцінка, деякі агресори намагаються підвищити свою впевненість за рахунок приниження інших.
- соціальні навички: діти, які не навчені конструктивно виражати свої емоції, можуть вдаватися до агресії як способу комунікації.
– Основна проблема агресорів ховається у сімейних стосунках, де не чують, не бачать, не визнають потреби у допомозі. На жаль, у більшості випадків проявляють агресію по відношенню до однолітків дівчатка, а не хлопці. Діти, спостерігаючи за актами насильства вдома, в соціумі отримують психологічні травми і копіюють поведінку дорослих. Вони починають думати, що це нормально та навіть престижно бути агресивним, бо хто сильніший, той і має владу
Бажання принижувати когось публічно може бути пов'язаний з:
- потребою в увазі, діти можуть шукати схвалення, підтримки однолітків через акти агресії;
- нормалізація насильства, якщо в їхньому оточенні агресія сприймається як прийнятне явище, вони можуть вважати таку поведінку нормальною;
- анонімністю соцмереж. Віртуальні платформи можуть спонукати до безвідповідальності у вчинках, оскільки у агресорів є можливість залишатися анонімними;
– Через особистісні травми діти не можуть протистояти агресору, у них не має сил, волі зробити щось. Часто постраждала особа може не чинити ніякого опору, бо вона втомлена та виснажена, – пояснює психолог.
Поради батькам від психолога
Батькам слід звертати увагу на ознаки, які можуть свідчити про цькування:
- зміни в поведінці, дитина може стати замкненою, тривожною, агресивною або, навпаки, зайвою покірною;
- фізичні ознаки: синці, подряпини, нехарактерні травми можуть вказувати на фізичне цькування;
- критичні емоційні зміни, дитина може страждати від низької самооцінки, депресії, страхів;
- відмова від соціальних контактів, дитина може почати уникати друзів, активностей і навіть школу.
– Важливо поговорити з дитиною про її день, про друзів, про те, що відбувається у школі, створити «відкритий діалог», слухати уважно, безоціночно. Допомогти дитині зрозуміти емоції інших, підкреслюючи важливість доброти та поваги, проявляти емпатію. Бути уважними до змін у поведінці дитини, а також її оцінок і ставлення до навчання. Бути дитині другом, опорою, вона має знати, завжди на вас може розраховувати. Ваша підтримка і любов – це те, що може допомогти їй подолати труднощі. Використовуйте ресурси в навчальних закладах для вирішення проблеми цькування та активної участі у шкільних ініціативах. При необхідності звертайтеся до психологів або соціальних працівників, які можуть надати професійну допомогу. Не треба терпіти цькування: при серйозному загостренні ситуації звертайтесь до керівника закладу освіти або Національної поліції за місцем проживання, – додає Майя Чернова.
Нагадаємо, у Хмельницькому вже траплялись випадки булінгу в школі, про які ми розповідали на нашому сайті раніше. До прикладу, у навчальних закладах на Озерній та Ружичній. Детальніше переглядайте за посиланням наприкінці.
Читайте також:
Вдарив однокласницю м’ячем: дізналися деталі подій в хмельницькій СЗОШ №19
Конфлікт у школі на Озерній: батьки третьокласників поскаржились на булінг
За домагання у школі Хмельницький суд покарав матір підлітка
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
-
АнатолійНа мою думку в першу чергу винні в цьому викладачі і весь педколектив Впту11яким батьки довірили своїх неповнолітніх дітей,,,в більшості ці діти з сільських сімей а поселяючись в гуртожиток вони попадають як на зону для малолєток де вечорами і ночами панує беззаконня де отакі відморозки як цей 17річний витворяють все що хочуть де були вихователі комендант і накінець чергова яка чергує там цілодобово і отримує за це зарплату і накінець наша славетна реформована поліція яка повинна займатись чи в них як в старих ментів нету тела нету дела а робота тільки з паперами?