Будні хмельницьких копів: 22-річному Ярославу Болюху музика допомогла врятувати жінку від самогубства

Той зимовий день запам’ятався багатьом. 27 січня минулого року. Під будинком біля «Рукавички» великий натовп. Хтось спеціально прийшов, аби подивитись на «дійство». Інші просто не могли пройти повз і спостерігали за всім, що відбувається. Увага прикута на балкон п’ятого поверху. На вікні сидить жінка у вишиванці. Щось вигукує, матюкається і показує, що ось-ось зістрибне. Час від часу співає і поводиться неадекватно. Під будинком кілька екіпажів поліцейських, медики, рятувальники тим часом надувають «Куб життя». Той день залишився і в пам’яті лейтенанта патрульної поліції 22-річного Ярослава Болюха. 

Хлопець, як і всі хмельницькі копи, лише місяць патрулював вулиці міста. Тому не мав досвіду і про такі ситуації хіба лише чув від інших. Тому разом з напарниками змушений був орієнтуватись на місці.

Тільки імпровізація
Того дня 103 екіпаж, де був Ярослав Болюх, повертався з міського відділу поліції. По рації  черговий в екстреному режимі повідомив, що на Проскурівській жінка намагається викинутись з вікна. Та як поліцейські були найближче до місця, рушили туди. Патрульний згадує, доїхали за три хвилини і були першими. 

- Пам’ятаю, на балконі стоїть жінка. Вигукувала різні репліки, була і ненормативна лексика. Ми одразу оточили всю територію. Попереджали людей, аби ті не підходили близько. Мої колеги залишились внизу. Я з напарником піднявся наверх. Двері були закриті, вона не відчиняла. Тоді вирішили поговорити з сусідами. Як нам сказали, жінка - багатодітна мама і перебуває на обліку у психіатричній лікарні, - розповідає Ярослав.
 Сусіди говорили, що жінка робила спроби до самогубства не один раз
І дійсно, жінка неодноразово лікувалась від психічних розладів. Як розповідали журналістам мешканці будинку, вона сама виховує восьмеро дітей. За два дні до цього інциденту, хмельничанка вже хотіла викинутись з вікна. Але тоді її врятував оператор Call-центру поліції. 

Допомогла музика
На контакт жінка йти не хотіла. Щось вигукувала, кричала до людей. В той час біля будинку вже зібралось багато люду. Хтось знімав на телефон, рятувальники і поліцейські метушились. Патрульні зайшли на сусідній балкон і намагались вивести бідолаху на діалог. В цей час Ярослав Болюх разом з напарниками складали план. Рятувальники прийняли рішення вибивати двері. 

- Жінка сказала, якщо почує, що хтось буде заходити у квартиру, то стрибне. Ми дочекались моменту, поки на вулиці рятувальники накачали «куб життя». Тоді вони зрізали двері. Я заходив перший, найбільше боявся того, щоб вона мене не побачила. В квартирі грала музика. Командир роти, яка була з напарниками на сусідньому балконі. попросила жінку додати звуку. Це була наша хитрість і допомогло, щоб вона нас не почула. У другій кімнаті було пластикове вікно, яке виходило на балкон. В той час як мої колеги відволікали її з іншого балкону, я хотів стати на підвіконня і забрати її, - пригадує патрульний. – Підвіконня виявилось з бляхи і вона почула цей звук. За цю долю секунди, що вона подивилась, я скочив, схопив її відтягнув на себе.

Ярослав Болюх зізнається, коли виходив з квартири, то пригадує, як трусились руки. За кожен крок переживав, бо розумів, що від його дій залежить людське життя. 
- В той момент все було на рівні рефлексів. Дуже переживав, але знав, що потрібно приймати рішення. Це адреналін такий. Про той випадок розповідав своїм близьким. Але старався не робити з того ажіотажу, бо ж то робота. Кожен раз щось трапляється, - говорить коп.

«Стимул, коли люди схвалюють мою роботу»
Ярослав Болюх навчався на юридичному факультеті. Планував, що після закінчення вишу працюватиме помічником адвоката. Документи до поліції подав за компанію з кращим другом. За два дні до кінця відбору. Рідним сказав не одразу. З посмішкою каже, найбільше хвилюється бабуся. 

Патрульний говорить, що міг стати юристом

Патрульний розповідає і про першу травму, яку отримав під час служби. Тоді його екіпаж отримав виклик про бійку на Зарічанській. Під час затримання порушників травмував ногу  і два тижні пробув у гіпсі. Каже, завжди старається діяти за такими методами, яких вчили при підготовці.

- Нас навіть вчили, як ми маємо стояти при спілкуванні. Чи то просте спілкування з громадянами, або ж якась небезпечна ситуація чи конфлікт. Звісно, кожного разу буває по-іншому. Але, як показує практика, якщо ми дотримуємось тактики, то більша ймовірність того, що ми впораємось на всі сто, - переконує поліцейський. – Психологічно важко в моменти, коли бачиш, що людина одразу негативно налаштована. Може просто якийсь поганий попередній досвід. Але мене особисто стимулює те, коли нам дякують. Коли ти реально бачиш результати своєї роботи. 

Читайте також: Будні хмельницьких копів: Ірина Надаховська знаходить загублених дітей
Будні хмельницьких копів: Юрій Сердуніч врятував життя хворих на епілепсію
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.