Врятовані від смерті та війни: як живе зоокуток в Гречанах

• Вони пережили знущання, їх рятували від м’ясобійні, цирку та війни. 
• Багато років у Гречанах працює центр реабілітації диких тварин. 
• Навідались туди. Читайте історії порятунку братів наших менших і проблеми зоокуточка.

Центр реабілітації диких тварин - більш відомий серед хмельничан як зоокуточок Пальохіна. Знайти його можна на вулиці Костя Степанкова, що у Гречанах. Напевно, залишилось не так багато містян, які не були тут жодного разу.

За сім років існування зоокутка тварин тут побільшало в рази. Тут і мавпочка Гарік, яку покинули господарі, а згодом всім селом ловили у Карпівцях, єнот, якого вивезли з Київщини на початку повномасштабної війни, верблюди, яких вдалось врятувати з цирку і вовк, над яким знущались на притравочній станції. Від історій життя і порятунку цих тварин сльози навертаються на очі.

Варто додати, що за багато років на адресу приватного зоокуточка лунало чимало коментарів - від критики та обурення до слів підтримки. Та попри це все покинутих і врятованих тварин везуть саме сюди, де вони знаходять свій новий дім. Журналістка vsim.ua відвідала центр реабілітації диких тварин або ж зоокуточок Пальохіна. Розповідаємо, хто тут оселився і як виживають тварини в часи війни. 

Хто проживає зараз у зоокутку: їх історії порятунку

До того, як переїхати у мікрорайон Гречани, приватний звіринець був розміщений у Дубовому. Нагадаємо, він з’явився у 2016 році. Тоді колишній дресирувальник Сергій Пальохін заснував власний зоокуток. Колись хмельничани у вихідні брали малечу і йшли туди, аби подивитись на єнота, поні, носуху, а ще сфотографуватись з маленькими левенятами. Зараз змінилось чимало. Найголовніше - тварин тут стало набагато більше. Працівниця центру Олена Станіславівна розповідає, зараз їх більше сотні, враховуючи птахів.

Ось відвідувачів зустрічають страуси, з іншого боку ховаються від сонця врятовані коні, вівці,  верблюди, тибетські яки, є також сім’я левів, носуха, дикобраз, мавпи, єноти, олень і вовк. До речі, останнього сюди привезли з Кам’янець-Подільського району. 

- Це Вова, його ми забрали з притравочної станції. На нього там травили собак, спеціально вчили їх. Над вовком там знущались, він був весь покусаний до кісток. Його зашивав Чумаков (начальник військового шпиталю ветеринарної медицини, - прим.авт), - каже Олена. 

Майже кожна тварина пережила біль і страждання до того, як опинилась тут. Кожна історія порятунку написана на вольєрах. 

До прикладу, оленя відібрали у єгеря. За час перебування тут у нього навіть відросли роги. 
Мавпа, на ім'я Маргот, колись був заробітком фотографа. 

- Цю мавпу забрали у фотографа. Тварина була без пальчика. Видно, що над нею знущались. Люди подзвонили і поскаржились, - каже Олена. 

На момент нашого візиту в зоокутку саме була дитяча екскурсія. Увага малих відвідувачів була прикута саме до вольєру із зеленою мавпою Гаріком. Його історію ми вже розповідали на нашому сайті. Гаріка привезли із Харкова. Кілька місяців він живе у Хмельницькому районі. Після того, як тварина вкусила дівчинку, його намагались спіймати. Так Сергій Пальохін привіз у Гречани нового підопічного. 

Чимало тут тварин, яких намагались врятувати від війни. Тут є коні, евакуйовані неподалік Ізюма, врятований каракал та єнот з Київської області. Щоправда, імені йому поки не вигадали. 

Існують завдяки небайдужим людям

В момент нашого візиту до зоокуточка пані Олена саме носила воду й ні на мить не присіла. На вулиці спекотно, всі тварини постійно хочуть пити. 

Жінка каже, щоденно доглядати тварин - колосальна праця, яку мало хто розуміє. Клітки і вольєри майструються власними зусиллями, так само, як і облаштування території.

Всі кошти, які відвідувачі добровільно залишають тут - йдуть на те, аби прогодувати і пролікувати тварин. Це величезні суми. Працівники кажуть, все тримається завдяки небайдужим хмельничанам, які мають добре серце. Про будь-яку фінансову підтримку з боку місцевої влади не було й мови. 

До прикладу, за словами працівників зоокутка, верблюди їдять орієнтовно по 2-3 мішки картоплі та яблук, а ще полюбляють кабачки. Окрім цього, тваринам регулярно дають м’ясо і хліб. Самцю мавпи Гаріку, наприклад, полюбились булки й пряники. Бананів він не любить.

Лише один лев з’їдає до 25 кілограмів м’яса на день, альпака - до трьох кілограмів моркви. 

- Є небайдужі люди, які розуміють, що біля тварин треба ходити, прибирати. Це дуже тяжка праця. Он тільки воду налила і вже випили. І так по колу, - каже Олена Станіславівна. 

Саме для небайдужих хмельничан кажуть, що наразі є потреба у сухих кормах. Це можуть бути як собачі, так і котячі. Адже поки літо, годувати тварин не складає проблеми. Однак взимку з цим складніше і буває скрутно, саме тоді може стати в нагоді сухий корм. 

Також в зоокуточку завжди потрібні “руки”. Тому мешканці можуть долучитись не лише фінансово, а й фізично. 

Читайте також:

Хмельничани називають катівнею життя ведмедя в парку Чекмана: чому та що пропонують

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.