“Всі хлопці за ним тягнулись”. Хмельницький провів у вічність 49-річного Ігоря Кузя

Анастасія БЕВЗ

Ігор Кузь - захисник, якому навіки залишиться 49 років.
Сьогодні, 20 травня, Хмельницький оплакував свого Героя.
Мама втратила сина, а дружина і діти - люблячого батька.

Ігор Петрович Кузь - захисник, який для сім’ї і всіх хмельничан назавжди залишиться 49-річним. Його життя обірвалось у боях за вільну Україну. Сьогодні, 20 травня, місто прощалось зі своїм Героєм навколішки. Було море квітів і так само море сліз…

Будь-яка зброя чи мінування - була його “фішка”. Такими словами як вправного воїна згадує Ігоря його побратим. Це молодший сержант Сергій Колесник. Чоловік розповідає, із загиблим були пліч-о-пліч з 24 лютого і до останнього. Військовий і виніс його на ношах з позиції.

Ми служили разом в теробороні. Як побратим він відмінний, найкращий. Завжди всіх підтримував. Він був спеціаліст по військовій справі. Будь-яка зброя, мінування - це все була його “фішка”. І психолог Ігор був хороший. Підтримував хлопців, які падали духом, всіх нас підтримував. Це був чудовий брат. Від 24 лютого ми служили разом і до того дня, як я його виніс вже з позицій на ношах, - пригадує військовослужбовець.

Відео дня

Старший бойовий медик Людмила Бардецька теж емоційно відгукується про загиблого героя. Вона хвилюється, тому голос час від часу дрижить. Каже, побратима Ігоря запам’ятає найкращим і найсміливішим.

Всі хлопці за ним тягнулись. Вони всі йшли за ним, в рот йому заглядали, слухались його. Він ніколи і ні на кого не підвищив голосу. Все доступно пояснював. Ми з ним служили в теробороні, - каже Людмила і як медик додає: “врятувати Ігоря було неможливо”.

Із Героєм прощались на вулиці Святослава Хороброго (раніше Толстого). У будинку ритуальних обрядів ніде було пройти. Люди один за одним несли троянди, червоні гвоздики і жовто-блакитні букети. Натовп простягнувся аж до виходу. Поряд з труною сиділа згорьована матір, тримаючи сина за холодну руку. Сліз не стримував ніхто. Під постійне схлипування військові свящоннослужителі провели ритуальний обряд і прочитали молитви.

Нема в нашому людському лексиконі тих слів, якими можна було заспокоїти материнське серце. Сьогодні ми згадуємо Ігоря як люблячого, доброго сина, як коханого чоловіка. Сьогодні згадуємо його як батька, який мріяв повернутися додому живим, здоровим, щоб повести під вінець своїх дітей, - звернувся до присутніх священник.

Запам’ятайте це ім’я, тому що це ім’я справжнього Героя, справжнього захисника, справжнього чоловіка...Тут в Хмельницькому наші з вами діти засинають спокійно, прокидаються і можуть спати спокійно. Там, де тримав позицію Ігор Петрович, спати неможливо. Але вони там заради того, аби наші діти тут могли спати спокійно і за це ми скільки будемо жити, маємо дякувати їм, - сказав міський голова Олександр Симчишин.

Після панахиди, люди з квітами вирушили до труни, аби попрощатись з Ігорем Кузем. На вулиці хмельничани вишикувались навколо будівлі, аби віддати останню шану Герою. Тут було багато сліз. Журналістці vsim.ua сусіди захисника розповіли, що пам'ятають Ігоря надзвичайно хорошим. Кажуть, знали його і сім'ю близько десяти років.