“Театр колишніх наркоманів та ночівля з монашками”: хмельничанин Сергій Толстіхін про велоподорож Європою

Сергій Толстіхін - тревел-блогер, який підкорив 20 європейських країн на велосипеді. В 2016 році ще “зелений” в плані велотуризму, хмельничанин подолав 4000 кілометрів за 40 днів. Це була найдовша поїздка Сергія. Протягом неї він побував у 15-х країнах. Про враження від поїздки та про особливості кожної з відвіданих країн Сергій Толстіхін розповів журналістам vsim.ua.

В Польщі ночував у жіночому монастирі

Стартували велотуристи із Харкова, тому 11 днів мандрівки витратили на те, щоб дістатися до польського кордону. Сергій розповідає, що Україною було їхати найважче, адже з зеленими шляхами у нас справа не далеко просунулася вперед та й автостради зовсім не пристосовані для мандрівки на залізному коні.

• Україною було важко їхати. Була просто жахлива спека і шляхи для велотуристів зовсім не пристосовані. Зате польський кордон ми пройшли на диво швидко. Може тому, що були єдині на пішому пункті пропуску. Також пролетіли на ура 13 кілометрів з кордону до Перемишля, - розповідає Сергій.

  Відео дня
  /li>

Польща була першою країною, яку відвідав Сергій із друзями. В Перемишлі велотуристи були вже під вечір, тому заночували у першому ж монастирі. У компанії мандрівників був священик, який без проблем домовився про ночівлю.

• В місцевому  монастирі в Карітасі ми заночували у дуже класних і гостинних монахинь. Там ми зупинилися на дві ночі.  Сестри мають християнський дитячий садок, найпрестижніший в регіоні. І наш друг Ян не оминув нагоди пострибати на батуті. А коли ми їхали вже далі, в дорогу сестри зробили нам велику несподіванку: надавали повну торбу канапок і різних смаколиків і взагалі вони справили на нас незабутнє враження, - зазначив Сергій.

Мандрівники провели у Перемишлі 2 дні. У місті якраз проходив Всесвітній Молодіжний фестиваль, який проходить раз на чотири роки. Його проводять католики щоразу в різних країнах та на різних континентах.

• Цей фест - це найпотужніша подія в католицькому світі і потрапити на нього, щось подібне до того, як випадково потрапити на Олімпійські ігри. Це просто “вау”. Купа молоді з різних куточків світу, різних національностей, всі танцюють та розважаються в одному ритмі - це грандіозно.

Крім фесту в Перемишлі групі велотуристів вдалося відвідати 5 костелів та проїхатися мостом, який відведений саме для їзди на велосипеді.

• Там на кожному кроці храми. І там дуже багато українців живе, тому йдучи по вулиці спокійно можна чути українську мову. Мені сподобалося, що там гарна велоінфраструктура. Є багато велодоріжок та навіть окремий міст для велосипедистів.

В Словаччині закидали камінням

Словаччина зустріла наших веломандрівників не дуже привітно. Сергій згадує, що перше враження було досить негативне. Адже мандрівники натрапили на циганів, які почали кричати, проганяти їх та жбурлятися в туристів камінням. Мандри цією країною зайняли в велотуристів не більше двох днів.

 

• Ми собі їхали по якомусь селищу і тут в нас почали кидати каміннями. Ми не зрозуміли що сталося. Цигани лаяли нас ромською, тому, на жаль, чи може і на щастя ми нічого не зрозуміли. Але загалом Словаччина гарна та доглянута країна, незважаючи на зіпсоване враження. Ми проїхали її десь за 2 дні, вона маленька, тому робили лише одну зупинку на ночівлю в Прешові. Ночували, до речі, в досить цікавому кемпінгу. Він був у ковбойському стилі, що не звично для Словаччини, - пояснив мандрівник.

Угорщина без велосипедів та озеро в острові

Після Словаччини велотуристи помандрували до Угорщини. І щойно потрапили в цю державу - були трішки шоковані. На дорогах Угорщини не можна їздити на велосипеді. Тобто автошляхи для цього не пристосовані і мандрівникам довелося під’їжджати до Будапешту потягом.

• Ми заїжджаємо на звичайну дорогу, не автобан якийсь, типу дорога на Вінницю. А перед нами стоїть знак, що велосипедистам проїзд заборонений. Довелося об’їжджати спеціальними дорогами. Нас завело в якісь гори. Побували в дуже колоритному містечку Егер. Там переночували у костелі в передмісті. Оскільки з тими обмеженнями руху ми страшенно запізнювалися, то вирішили до Будапешту підскочити на поїзді, неприємне рішення, але вимушене, - зазначає Сергій.

В Будапешті мандрівникам неймовірно сподобалася монументальна архітектура міста. Також в Угорщині дуже колоритні села. Сергій говорить, що повсюди будинки криті глиняною черепицею.

• Будапешт дуже гарне місто. Просто “вау”, але ми не планували в ньому зупинятися, тому бачили мало. І хочемо ще поїхати подивитися, - наголосив Сергій.

Також в Угорщині наші велотуристи побували на озері Балатон, яке розташоване на заході країни. Це одне з найбільших озер Європи. Яке має дуже цікаву будову. В середині озера є півострів, в якому знаходиться ще одне маленьке озеро, а в ньому, в свою чергу, є ще один острів.

• Острів в озері і озеро в острові. Такого ми ще не бачили. Ми там ночували в кемпінгу. Дуже цікаве місце. Мені дуже сподобалося тому, що це такий собі курортний центр. Там дуже чиста блакитна вода в озері. Ми вирішили скупатися і вода виявилася напрочуд теплою, хоч всю ніч ішов дощ. Навколо всього озера класна велодоріжка, а щоб його по колу об’їхати - треба день. Ми вирушили в дорогу, вздовж Балатону. Їхалося чудово, Балатон - це 140 кілометрів берегової лінії, заповненої курортними будинками і селищами, дуже багато відпочиваючих, також велосипедистів, які вітали нас, а ми їх. Там добре розвинена туристична інфраструктура, багато готелів, баз відпочинку, кемпінгів, як у нас на березі чорного моря, - зазначає Сергій.

"Хорватія перша серед кращих країн для відпочинку"

Вдосталь насолодившись неймовірними краєвидами Угорщини, мандрівники рушили далі. Погода була дощова, але велотуристи швидко дісталися до кордону та без проблем пройшли прикордонний угорсько-хорватський контроль.

• Ми були в очікуванні в'їзду до нової країни - Хорватії. Зранку була дощова погода, але ми непогано притопили і досить швидко доїхали до кордону. Кордон був спільний угорсько-хорватський, напівсплячі прикордонники досить швидко перевірили документи і пропустили нас. Це вже був 20-й день нашої подорожі. Зранку отець Іван почастував нас багетами з йогуртом і смачним капучіно в кафе. Ми швидко доїхали до Загреба. По дорозі зустріли велосипедиста на бамбуковому велосипеді.

Хорватське море то блакитне, то чорне

Хорватія - це країна №1 в топ-рейтингу Сергія. Мандрівник говорить, що тут ідеально поєдуються гірські та морські пейзажі. Хорватія дуже чиста, доглянута та багата.

•  Це найгарніша країна, мені вона дуже сподобалася. Дуже класне поєднання гір та моря. Ми не дуже де зупинялися, бо була спека і ми хотіли швидше дістатися до моря. Лише переночували в одному костелі. Нас прийняв дуже крутий ксьондз. Нагодував нас, ми місяць м’яса не їли, а тут стейки. Взагалі в Хорватії дуже гостинні люди, - зазначає Сергій.

До моря велотуристи мчали на всіх парах. Графік був щільний, але мандрівники хотіли хоча б на трішки зануритися в Адріатичне море. Сергій розповідає, що краєвиди прибережної лінії там просто неймовірні.

• Ми не могли нафотографуватися. Дуже гарно, а море взагалі супер. В одному місці воно блакитне аж прозоре, в іншому темне, ніби чорне. Там шикарні пляжі. Взагалі все дуже гарно. Це багата та доглянута країна. Всюди квітники, ідеальні бордюри. Дійсно нам є чому повчитися у хорватів, - наголошує Сергій.

Театр наркоманів та релігійна Боснія і Герцеговина

На 26-й день подорожі велотуристи таки дісталися до Меджугор’ї. Це величезний паломницький центр Боснії і Герцеговини. Він, насправді, розташований в звичайному селі, проте через свою чудотворну історію збирає паломників з половини світу. Саме сюди наша група мандрівників і рушила з Харкова для того, щоб доторкнутися до легендарного місця.

• Основна мета нашої поїздки була дійсно Боснія і Герцеговина, а саме Меджугор’ї. Це великий паломницький центр. Кілька десятків років тому двоє дітей побачили тут образ Діви Марії, яка зійшла з небес на землю та заговорила до них. Ці люди й досі живі, їм вже десь по 60 років.Відтоді сюди з’їжджаються мільйони паломників. І ми саме сюди їхали, - зазначив веломандрівник.

За словами Сергія, сама Боснія і Герцеговина - бідна країна, але головний її плюс - це привітні люди. Жили наші велотуристи в домі паломника, який тамтешні українці відкрили для своїх земляків. В цей час там проходив великий християнський фестиваль і мандрівникам вдалося побувати на акторській виставі колишніх наркоманів.

• Ми там потрапили на дуже круту виставу. Акторський колектив, який її показував, складався із колишніх наркоманів. Це така християнська спільнота, яка народилася в Італії, але її відділення є по всьому світу. Туди беруть лише наркоманів і лікують їх молитвою, працею і творчістю. І ці актори роблять таку масову виставу про Ісуса Христа і це просто “вау”, - розповів Сергій.

У Боснії і Герцеговині група велотуристів - розпалася. Мандрівка була паломницькою, тому більшість велотуристів їхали саме до Меджугор’я. Далі в мандри по Європі Сергій відправився вдвох зі своїм другом Сашком. Попереду на мандрівників чекало ще 10 країн та купа неймовірних пригод. Але про це вже ми розповімо вам наступного тижня в матеріалі про неймовірні пригоди хмельничанина європейськими шляхами на велосипеді. Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті.

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram,  Instagram, Viber та YouTube

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.