“Кухонний Франкенштейн” із Шепетівки: історія унікальної мікрохвильовки місцевого виробництва

Фото музею історії міста Хмельницького

Жодна жінка не може уявити свого життя без мікрохвильовки. Вона перша кухонна помічниця. Коли часу на приготування смакоти обмаль, а ви забули витягнути м’ясо зі морозилки - допоможе мікрохвильовка. Треба швидко підігріти вчорашній борщ - знов допоможе мікрохвильовка. А ще в цьому чудо-апараті можна навіть готувати. В інтернеті є сотні рецептів для приготування смакоти саме у мікрохвильовій. 

А чи знаєте ви звідки до нас прийшла така кухонна помічниця? 

Історію винаходу журналістам vsim.ua розповіли в музеї історії міста Хмельницького.

Як не дивно, але мікрохвильовка - витвір неординарної уяви військових. Її творцем став американський інженер Персі Спенсер. Винахідник працював у військово-промисловій компанії Raytheon. Він займався розробкою радарів. Якось, випробовуючи магнетрон - генератор мікрохвиль, у його кишені розплавилася плитка шоколаду. Винахідник навіть опік отримав. 

Тоді Спенсер не надав уваги своєму відкриттю, але після закінчення Другої світової війни, воно стало у нагоді. Raytheon вирішила пристосувати свої військові розробки до мирного життя. На одній з нарад інженер озвучив ідею "кулінарізації" магнетрона. Керівництво ідею погодило. Компанія почала працювати над пристроєм для підігріву їжі.

Першу мікрохвильовку презентували в 1947 році. Пристрій був громіздкий: важив 300 кілограмів і мав висоту 1,8 метра. Така “махина” займала пів кухні та й коштувала не дешево. За першу мікрохвильовку треба було віддати 5 тисяч доларів. Тому в масовий обіг винахід не пішов. Піч використовували у солдатських їдальнях і на кухнях військових шпиталів.

Перші удосконаленні та трішки менші (розміром з холодильник) мікрохвильовки з’явилися у помешканнях американців у  1955 році. Вони були значно дешевші за попередню версію. Така техніка коштувала - 1295 доларів. 

Через 10 років на ринок надійшли перші компактні мікрохвильовки. В них також з’явилася звична для нас скляна тарілка, що обертається. Ціна також зменшилася до 500 доларів. Після появи на ринку компактного і дешевого пристрою у Штатах почався "мікрохвильовий" бум. Продажі складали близько 1 мільйона штук на рік. 

У 1979 була розроблена перша піч з мікропроцесором, в той час коли на теренах СРСР з’явився перша вагома відповідь заокеанському буржуазному способу життя. У Радянському Союзі перші мікрохвильовки почали виробляти наприкінці 1970-х років. Їх випускали малими партіями, і складалася з трьох не менш вагомих «дуже» - вони були дуже важкими, дуже дорогими і дуже рідкісними. 

Популярна міська легенда розповідає, нібито НВЧ-технології були у СРСР заборонені через шкідливість, але насправді мала розповсюдженість мікрохвильовок пояснюється дефіцитом та неосяжною ціною у 300-350 рублів. Виробництвом мікрохвильових печей займався "ЗІЛ", Тамбовський завод і "Електроприлад". Флагманом виробництва був український "Південмаш" у Дніпрі (моделі «Мрія МВ», «Дніпрянка-1»,«Дніпрянка-2»,1990 р., 32 літри, потужність -2300 Ватт, маса - 40 кг, ціна - 350 руб.)

 “Подолянка” - витвір шепетівського генія

 Не відставала у експериментах на цьому поприщі й Хмельниччина. В 1991 році у Шепетівці з’явилася унікальна мікрохвильова пічка. Її виготовили у таємних цехах КПО «Комуніст», що були розташовані у місті. Мікрохвильова отримала назву “Подолянка”. А виготовив її геніальний шепетівчанин, дані про якого, на жаль, загубилися в архівах під грифом “секретно”. 

Мікрохвильова піч була створена з допомогою 40 кілограмів збідненого урану. Для втіхи жіночих поглядів, замість скляної тарілки, яка крутиться вона мала стаціонарний керамічний піднос. Його, неочікувано, як для воєнпрому, розписали квітами. У широкий обіг шепетівські мікрохвильовки не пішли. Світ побачили лише 500 екземплярів. Вони швидко розійшлися Україною та стали прикрашати кухні в різних куточках держави.

"Працює справно"

Є така мікрохвильовка і в Хмельницькому. Наразі вона зберігається в музеї історії міста Хмельницького. Працівники лагідно кличуть її “кухонним Франкенштейном” та вважають однією з перлин колекції.

• Подібною перлиною може похизуватися не кожен музей. "Подолянка" - одна з найрідкісніших радянських мікрохвильовок. До нашого музею вона потрапила із приватних рук. Її передав науковий співробітник нашого музею. Ця людина була дотичною до того заводу і ця пічка стояла у неї на  кухні. В той час мати таку техніку вважалося розкішшю. Мікрохвильовка була дуже рідкісною і у місті її мали одиниці. Вона вартувала тоді значних коштів, - розповідає завідуюча відділом фондів музею історії міста Хмельницького Вікторія Папонова.

Техніка до цього часу знаходиться в ідеальному стані і навіть справно виконує свої функції. 

• Вона робоча. Збереглася ідеально. Всі функції виконує. Є таймер, щоб виставити час приготування. Є підсвітка. Нею спокійно можна підігріти їжу хоч зараз. Єдине, що ця мікрохвильовка потребує багато електроенергії. А ще вона дуже важка, тому у нас стоїть на підлозі і ми її не рухаємо. Вона дещо громіздка, у порівнянні з сучасними екземплярами, але, не настільки, як перші американські екземпляри, - пояснює  Вікторія Папонова.

Мікрохвильовка - не єдина унікальна річ у колекції музею історії міста Хмельницького. Там зберігається багато екземплярів побуту та традиційних елементів життя хмельничан радянського та царського періодів. Відтепер побачити всі ці речі можна онлайн. Під час карантину в музеї запровадили цікавий онлайн-проект та проводять веб-екскурсії історичними пам’ятками міста. Зануритися в історію Хмельницького можна на сторінці музею у Facebook.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.