Млин, дуб і військове містечко: як з’явився мікрорайон Дубове

• Мікрорайон почав зароджуватися наприкінці XIX століття. 

• Тоді тут були хутори й військові казарми. 

• Як Дубове розвивалося й стало частиною міста — у матеріалі.

Мікрорайон Дубове розташований у південній частині Хмельницького. Його історія розпочалася з урочища, розташованого на берегах річки Кудрянки, приблизно за два кілометри на південь від тодішнього Проскурова. Поруч ріс дубовий гай, від якого й походить назва. 

Сьогодні мікрорайон Дубове має переважно приватну забудову, тут розташовано багато складських приміщень, двоповерхових будинків і популярний оптовий ринок. Розповідаємо повну історію. 

Дубовий млин, казарми та храм 

Як ми уже згадували, сучасний мікрорайон Дубове знаходився за два кілометри від Проскурова. У першій половині ХІХ століття міська влада вирішила ефективніше використовувати землю за містом — для поповнення бюджету. Вони збудували два ставки й млини — в урочищах Ракове та Дубове. Так з’явилися Дубовий став і млин, а згодом і хутір Дубовий, який входив до складу міста. 

У 1888 році був затверджений план розширення Проскурова. Військове відомство отримало землю вище хутора — 18 десятин і 10 соток для будівництва казарм для 35-го драгунського Бєлгородського полку, а також понад 1 десятину землі для шпиталю. Будівництвом займалася спеціальна військова комісія, яка навіть мала свій тимчасовий цегельний завод у Дубовому.

Вже за рік, у вересні 1889 року, до міста почали прибувати військові. Але казарми ще не були готові, тому основна частина полку тимчасово розмістилася в навколишніх селах — Малиничах, Ружичанці, Карпівцях, Копистині, Шумівцях і Перегінці. По завершенню першої черги будівництва, у листопаді 1890 року, всі ескадрони полку вже могли розміститись у Проскурові. Хутір Дубовий поступово перетворився на передмістя. Від військового містечка до залізничного переїзду (який називали Поштовим) проклали першу вулицю — Бєлгородську (теперішня Козацька).

У період перебування в Дубовому Бєлгородським полком командували відомі офіцери царської армії, серед них Микола Папа-Афанасопуло, Георгій Зандер, Володимир Франковський. Службу проходили такі діячі, як Олександр Казаков (льотчик-винищувач під час Першої світової війни) та Микола Шинкаренко (генерал-майор, письменник і літературознавець). 

Після встановлення радянської влади, з 1922 по 1939 роки, частину колишніх казарм Бєлгородського полку зайняли підрозділи 1-ї Запорізької дивізії Червоного козацтва. Вони також використовували інші військові приміщення, збудовані ще в 1892 році біля залізничного переїзду на Дубове.

У 1940 році на основі 1-го кінного корпусу Червоного козацтва створили мотомеханізований корпус. Тоді ж 1-шу Запорізьку дивізію перейменували на 32-у кавалерійську дивізію. Командирами цієї дивізії були, зокрема, Віталій Примаков, Михайло Дьомичев, Семен Туровський, Павло Григор’єв та інші.

У першій половині ХХ століття Дубове залишалося переважно військовим поселенням. Спочатку тут жили царські кавалеристи, а з 1920-х — Червоні козаки. У 1938 році цивільного населення було лише 219 осіб.

Після Другої світової частину будівель 1-го військового містечка переобладнали під житло. Дотепер збереглося багато споруд із червоної цегли — це житлові будинки на вулицях Купріна, Городовикова, Гастелло, а також господарські приміщення: стайні, водонапірна вежа тощо.

У 1950–60-х роках мікрорайон Дубове почав активно розширюватися. Тут збудували 2-ге військове містечко для військових 17-ї гвардійської Єнакієво-Дунайської мотострілецької дивізії, яка прибула до міста в 1956–1957 роках. Вважається, що саме тоді Дубове стало мікрорайоном Хмельницького. 

Важливі об’єкти 

У 1910 році тут збудували перший у місті централізований водогін. Він складався з двох свердловин і насосної станції та забезпечував водою військових. Свердловина давала 3 500 відер води в годину. Сам же Проскурів отримав водогін лише у 1929 році.

Однією з найвідоміших історичних споруд у Дубовому є храм Андрія Первозванного. Його збудували у 1904 році як полкову церкву Бєлгородського полку. Освятили на честь Святого Миколая Чудотворця. Храм мав пишний сосновий іконостас із позолотою та розписами. Будівництво обійшлося у 44 тисячі рублів.

Після приходу радянської влади церкву закрили й згодом перетворили на спортивний зал. Лише в 1991 році тут знову почали проводити богослужіння. Нині це собор Андрія Первозванного, який підпорядковується Хмельницькому єпархіальному управлінню ПЦУ.

Окрім армії, у Дубовому розміщені важливі для Хмельницького заклади. Наприклад, Інститут соціальних технологій університету «Україна» на вулиці Ярослава Мудрого. Він почав працювати у 1999 році як представництво університету, а з 2005 року став інститутом. Навчання ведеться за різними напрямами: соціальна робота, психологія, право, фізична реабілітація, видавнича справа тощо. Навчальні корпуси мають облаштовану територію, сквер із пам’ятником Григорію Сковороді та скульптурою «Сонячний годинник».

На вулиці Купріна (нині — Симона Петлюри, – прим.автора) працює торговельно-ринковий центр ТСЦ «Дубове», відомий своїм гуртовим овочевим ринком — одним із найбільших в області. 

Вулиці мікрорайону 

Однією з головних вулиць мікрорайону Дубове є Козацька. Вона починається від вулиці Купріна і тягнеться вниз до Івана Франка (поблизу залізничного переїзду). Вулиця виникла у другій половині ХІХ століття. Спершу називалася Бєлгородською — на честь розміщеного тут кавалерійського полку. У 1929 році її перейменували на Червонокозачу, а після здобуття Україною незалежності — у 1992-му — стала Козацькою.

На цій вулиці живе знаний поет Петро Савчук. Він народився у 1935 році в селі Іванівка на Хмельниччині, працював пастухом, трактористом, слюсарем, водієм. Перший вірш опублікував у 1962 році. Автор численних поетичних і гумористичних книг, член Національної спілки письменників України, лауреат обласних премій.

Ще одна важлива вулиця — Купріна. Її сформували у 1960-х роках. Вона починається від Кам’янецької (район Ружичної) і пролягає через приватний сектор Дубового до вулиці Маршала Красовського (поблизу колишнього аеродрому). Названа на честь письменника Олександра Купріна, який у 1890–1894 роках служив у піхотному полку в Проскурові. У 2022 році в рамках декомунізації вулицю перейменували на Симона Петлюри. Того ж року вулицю Маршала Красовського було перейменовано на Івана Мазепи. 

Серед інших вулиць мікрорайону — вулиця Юхима Сіцінського. Вона виникла ще в ХІХ столітті, колись мала назву Підказармена — бо пролягала біля військових казарм. У 1946 році її назвали на честь радянського генерала Ватутіна, а у 2016 — перейменували на честь видатного подільського історика та археолога Юхима Сіцінського. Він був засновником першого музею на Поділлі, брав активну участь у створенні Кам’янець-Подільського університету та українізації церкви. За радянських часів зазнав переслідувань. У мікрорайоні є також провулок Сіцінського — з’явився у 1966 році.

Ще одна вулиця — Петра Болбочана. Її створили у 1966 році, тоді вона носила ім’я радянського діяча Городовикова. У 2016-му, в рамках декомунізації, перейменована на честь українського полковника Армії УНР Петра Болбочана. Він командував Запорізьким корпусом, який у 1919 році брав участь у боях під Проскуровом. Полковника безпідставно заарештували та розстріляли, але згодом реабілітували. У 2011 році з’явився однойменний провулок — раніше він також мав назву на честь Городовикова.

Вулиця Гастелло названа на честь Миколи Гастелло — льотчика Другої світової війни, який загинув у 1941-му, скерувавши палаючий літак у колону ворожої техніки.

Цікаві факти про мікрорайон Дубове 

• 1 вересня 1988 року була збудована і відкрита школа, в якій в 44 класах почали навчатися 1343 учні, працювало 120 учителів;
• У Дубовому росте найстаріше дерево Хмельницького під назвою «Відгомін віків» — дуб віком понад 250 років, що отримав статус пам’ятки місцевого значення; 
• За протяжністю доріг мікрорайон лідирує в місті: 45 км доріг, причому більшість асфальтована, а щебеневі мають середню ширину 4,5–6 м. Всього — 12 зупинок громадського транспорту; 
• У 2003 році відкрили оптово-роздрібний овочевий центр «Дубово» на вулиці Купріна — один з найбільших аграрних ринків Західної України, який забезпечує продукцією тисячі фермерів і магазинів у регіоні; 
• Багато вулиць і провулків у Дубовому перейменовано під час декомунізації, зокрема Достоєвського, Жуковського, Лєскова на честь українських постатей (Ольги Теліги, Ігоря Сікорського, Короля Данила тощо); 
• 19 грудня 2001 року в м-ні Дубово було закладено перший стовп електроопори для нового тролейбусного маршруту №15 «Примакова-Козацька». 

Читайте також: 

Колись тут були макові поля: історія Південно-Західного мікрорайону

Мазури, війна та бронепотяг «Гандзя»: історія мікрорайону Гречани

Озерна, якої ви не знали: хронологія розбудови наймолодшого мікрорайону міста

Забуте минуле Лезневого: кому належало село і як воно стало частиною Хмельницького

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.