Останній переможний бій за Проскурів 1920 року. Хронологія та карта

Дмитро КАРДАШ

Проскурів, 1918 рік

Наступ на Проскурів армія УНР вела з західного напрямку.
Місто вдалося звільнити за день.
Розповідаємо, що було до, під час та після бою.

У 1919-1920 роках для новоствореної Української Народної Республіки склалося особливо складне становище. Армія вела бої проти ряду військових сил, серед яких були й росіяни, а саме «червоні» (більшовики) та «білі» (монархісти). Також укладали і нестійкі союзи, як от з Польщею у квітні 1920 року.

Складність цього періоду можна проілюструвати ситуацією зі столицею. Місцем базування органів влади УНР у 1919-1920 роках були Київ, Вінниця, Жмеринка, Рівне, Станіслав (сучасний Івано-Франківськ), Тарнів (сучасна Польща), а також два міста на території сучасної Хмельниччини — Проскурів та Кам’янець-Подільський.

Фактична столиця змінювалася неодноразово, окремі міста мали цей статус по кілька разів. Так, Проскурів ставав столицею УНР три рази, Кам’янець-Подільський — чотири рази. Ситуація, коли населений пункт змінює підконтрольність кілька разів, була типовою для цього періоду.

Відео дня

У цьому матеріалі розповідаємо про бій за Проскурів, який відбувся 25 вересня 1920 року. Цього року буде його 105 річниця. Учасниками бою була 1-ша Запорізька дивізія армії УНР з одного боку та 8-ма кавалерійська дивізія Червоного козацтва України з іншого. Це був останній успішний бій українців за Проскурів та один з останніх успішних боїв армії УНР.

Іменами окремих командувачів більшовиків були названі вулиці Хмельницького (про це згадаємо далі). Перебіг подій в районі Проскурова ми подаємо за книгою «Чорні Запорожці: Зимовий похід й остання кампанія Чорних Запорожців» Бориса Монкевича. Він був сотником армії УНР, а цю книгу видав 1929 року в Польщі.

Передумови

Станом на кінець березня 1920 року армія УНР контролювала лише невелику територію, не більше половини сучасної Хмельниччини. Ця територія охоплювала Кам’янець-Подільський та територію навколо нього до Дністра та Збруча. Проскурів був прифронтовим містом. Територію з іншого боку від лінії фронту контролювали більшовики.

Наприкінці квітня 1920 року уряд УНР уклав військовий союз з Польщею. Згідно з ним, УНР відновлювала свою державність, але Галичина включається до Польщі на правах автономії. Після цього почався спільний наступ українських та польських сил проти більшовиків.

Під час операції в квітні-червні 1920 року вдалося звільнити від більшовиків Київ. У червні-серпні 1920 року більшовики почали наступ з території Білорусі. 1 серпня 1920 року у Тернополі була проголошена Галицька Соціалістична Радянська Республіка. На той час більшовицька окупація загрожувала Варшаві, але росіяни планували встановити радянську владу також і в Берліні, Парижі та Лондоні.

У серпні 1920 року українські та польські війська спільними діями переломили ситуацію на фронті та усунули загрозу окупації Варшави. Таким чином був розгорнутий контрнаступ проти більшовиків. Так, 15 вересня 1920 року польські війська увійшли у сучасний Володимир (Волинська область). Того ж дня армія УНР розпочала наступ проти більшовиків на всій лінії фронту.

Протягом 16-20 вересня 1920 року українсько-польські війська звільнили Ковель (Волинська область), Борщів, Гусятин, Теребовлю та Чортків (Тернопільська область). Також були звільнені Рівне, Дубно (Рівненська область), Луцьк, Тернопіль та Збараж (Тернопільська область).

Перебіг бою

25 вересня, 05:00. Чорний полк Першої Запорізької дивізії вирушив із села Гелетинці (нині Гвардійська громада) у бік Проскурова. При цьому підрозділ тримався на п’ять верст (приблизно 5,3 кілометра) лівіше Фельштина (нині Гвардійське). Дорогою в бік, праворуч від напрямку руху, вислали роз’їзд. За кілька годин підрозділ привів 21 полоненого комуніста. «Всі вони роздіті, босі, голодні, бліді і хилі», — йдеться у книзі Бориса Монкевича.

За 18 верст (приблизно 19,2 кілометра) до Проскурова, в селі Климківці (нині Хмельницька громада) Перша Запорізька дивізія об’єдналася з Шостою січовою стрілецькою дивізією. Після цього вирушили далі, більшовиків при цьому не спостерігали.

25 вересня, 15:00. Дивізія наблизилася до Проскурова, звідки було чутно гарматну стрілянину. Пізніше стало відомо, що там вступила у бій Окрема кінна дивізія. Їй протистояли чотири більшовицькі бронепотяги. Зазначимо, що командувачем сил більшовиків у Проскурові був Віталій Примаков. Його іменем раніше була названа сучасна вулиця Староміська.

За дві версти (приблизно 2,1 кілометра) до Проскурова гармати армії УНР стали на позиції й відкрили вогонь по бронепотягах. Перший курінь вирушив на станцію Гречани, а другий — у центр Проскурова. Також у місто попрямувала Запорізька піхота. Більшовики відступили на станцію Проскурів. Слідом за ними вирушив пластунський курінь Чорних запорожців. Весь час ішов інтенсивний артилерійський бій, проте станцію вдалося звільнити за пів години. Чотири бронепотяги більшовиків відійшли на Деражню. «Запорожці увійшли до міста, де населення вітало їх цвітами», — пише Борис Монкевич.

25 вересня, 20:00. Військові УНР розташувалися на нічліг у селі Заріччя, а також виставили забезпечення у Лісових Гринівцях та Олешині. Ніч минула спокійно.

26 вересня, 06:00. Згідно з наказом, полк вирушив у похід. Перший курінь пішов до села Олешки (ймовірно, мається на увазі теперішній Олешин), а другий — у Лісові Гринівці. Військові розташувалися для охорони лівого крила армії УНР.

Коли другий курінь прибув у Лісові Гринівці, за чотири версти (близько 4,3 кілометра) у селі Пашківці стояв більшовицький кінний полк на 140 шабель. Дізнавшись про прибуття армії УНР, більшовики відступили. З боку Проскурова протягом години чули гарматну стрілянину.

Подальші події

В описаний період, 20-28 вересня, польська армія здобула перемогу над більшовиками під час битви в районі річки Німан. Втрати радянських військ склали до 40 тисяч осіб. Відтак тривало звільнення українських населених пунктів. Зокрема, 28 вересня армія УНР звільнила Старокостянтинів, 30 вересня — Жмеринку, 1-3 жовтня — Летичів.

Бойові дії переважно припинилися 9 листопада 1920 року, коли керівництво Польщі та Радянської Росії домовилися про перемир’я. Проте наступного дня, 10 листопада, відбувся прорив сил більшовиків, внаслідок чого вони здобули населені пункти у Вінницькій області — Шаргород, Копайгород, Лучинець та Літин.

18 листопада більшовики зайшли у Деражню та Проскурів, 20 листопада — у Чорний Острів та Летичів. Один з ключових командувачів операції з окупації Проскурова був Григорій Котовський. Його іменем були названі сучасні вулиці Проскурівського підпілля (а також провулок та проїзд) та вулиця Тичини у Ружичній.

Армія УНР протягом двох тижнів вела кровопролитні бої, страждала від дефіциту набоїв та військового спорядження. Внаслідок цього до 27 тисяч військових були змушені відійти через Збруч у Галичину. Це відбулося в районі Волочиська та Ожигівців. 22 листопада більшовики окупували Волочиськ.

18 березня 1921 року між Польщею та Росією був укладений Ризький мирний договір. Кордон між державами був встановлений по річці Збруч. Теперішня Хмельниччині увійшла до складу СРСР, а Тернопільщина — до складу Польщі.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі