Проскурівські борделі під наглядом поліції: якими були заклади розпусти понад століття тому і які вони у сучасному Хмельницькому

Закладами розпусти у Хмельницькому нікого не здивуєш. Останній офіційно задокументований згорів понад рік тому. Наразі “жінки стародавньої професії” плавно перекочували в інтернет. Клієнтів шукають через різноманітні сайти. А послуги надають “на дому”, в готелях та найманих квартирах. Поки проституцію в Україні ніхто не легалізував, роблять все таємно. Так би мовити, під покровом ночі. 

А от понад століття тому все було інакше...

У Російській імперії з давніх часів проституція була поза законом, як наслідок, всіх “непотребных девок” очікувало суворе покарання. Лише у 1843 році проституцію оголосили “терпимою”. У великих містах були влаштовані медично-поліцейські комітети, які виявляли “жриць кохання”, проводили медичне обстеження та ставили на облік. У менших містах, на кшталт нашого Проскурова, такі функції виконувала поліція. 

“Салон мадам Беті”

За відомостями повітового справника, перші “офіційні” повії у Проскурові були взяті на облік у 1880-х роках. Ця дата майже співпадає з початком розквартирування у місті великих військових частин. 

• Такий збіг не випадковий. Як там не крути, а молодим, неодруженим, грошовитим офіцерам у чужому маленькому місті не було чим зайняти свій вільний час. Місцеве населення, зорієнтувавшись у ситуації, почало “викачувати” із них гроші, відкриваючи ресторани, трактири, ігорні будинки і будинки розпусти, - розповідає Сергій Єсюнін.

У Проскурові на початку 1890-х років офіційно існував один будинок розпусти. Звався він “Салон мадам Беті”. В ньому працювали шість дівчат. Розташовувався салон в одному з будинків по вулиці Кам’янецькій, практично навпроти сучасного СІЗО.

• Перебували на обліку в поліції також дев’ять повій-”одиночок”. Проте, скільки неофіційних повій та таємних борделів функціонувало в місті – не було відомо, здається, й самій поліції. А щодо жінок, то під час перепису населення в архівних документах того часу навпроти графи професія деяких жінок зустрічалося слово “проститутка”, - зазначає краєзнавець.

Бордель під прикриттям

Як правило, подібні заклади приховувалися під виглядом різноманітних гуртків домоводства, жіночих курсів чи пансіонів. У 1904 році в Проскурові була розкрита справжня діяльність приватних курсів крою та шиття, що виявилися таємним борделем.

• Поліція звернула увагу на те, що на залізничному вокзалі почастішали оголошення, у яких дівчатам пропонувалося отримати на курсах безкоштовно спеціальність швачки. Причому приїжджих повністю забезпечували житлом та харчуванням. Правоохоронці вирішили перевірити таку незвичну щедрість. Тут одразу й розкрилося, що курсистки вдень дійсно навчалися шиттю, а от по вечорах  “відпрацьовували” тілом своє навчання та харчі. 

Як пояснює краєзнавець, ставлення до таких таємних борделів у царської влади було доволі м'яким. Господарям курсів виписали штраф, пропонували закрити їх або зареєструвати свою установу, як будинок розпусти. Ті вирішили зареєструвати. Дівчата, в свою чергу, пройшли медогляд та стали на облік. Так у Проскурові з'явився ще один офіційний будинок розпусти, який діяв вже легально. 

Були повії-“одиночки”

Що стосується повій - “одиночок”, то таких теж було знайти не важко, каже краєзнавець. Увечері, на розі Олександрівської та Аптекарської (нині – вул. Проскурівської та Проскурівського підпілля) завжди “прогулювались” дві-три “жриці кохання”. 

• Місце зручне: центр міста, з одного боку – готель “Бель-В’ю” (нині на його місці променад “Олександрівський”), з іншого – готель та ресторан “Слон”. Друга точка – вокзал,- пояснює Сергій Єсюнін.

Незважаючи на ці факти, не можна сказати, що Проскурів століття тому був таким собі містом “червоних ліхтарів”. Більшість місцевих мешканців, а це переважно євреї, поляки та українці, були доволі релігійними. Вони дотримувалися патріархального укладу життя. А ті декілька десятків повій, що перебували під постійним наглядом поліції, навряд чи могли вплинути на моральне обличчя міста.

В час, коли у керма були комуністи, про борделі у Проскурові й мови не могло бути. Як відомо, у радянській Україні “сексу не було”. Однак це не означало, що інтимні послуги перестали надавати взагалі. За словами краєзнавця, про це просто дуже добре мовчали.

Бордель у кафе “Марися”

 Що стосується сучасного Хмельницького, то наразі офіційно задокументованих закладів розпусти у місті немає. Останній згорів у ніч із 2 на 3 січня 2018 року. Це було славнозвісне кафе “Марися”, що розташовувалося за адресою Вінницьке шосе, 1.

Про те, що в закладі надають інтимні послуги, знали всі. Однак спіймати “на гарячому” організаторів такого бізнесу правоохоронцям не вдавалося. У березні 2015 року зафіксували 10 фактів надання сексуальних послуг працівницями закладу. Незабаром правоохоронці “накрили” і трьох сутенерок, які організували в “Марисі” притон. 

З’ясувалося, що на них постійно працювали біля десяти дівчат. В основному вони приїжджали із сіл і райцентрів Хмельницької області. Знаходили їх через оголошення про роботу в газетах. Жили дівчата у підсобці. За свої послуги брали з клієнтів 300-350 гривень. Частину з цієї суми віддавали сутенеркам.

Не поділитися заробітком або втекти дівчата не могли. Роботодавці забрали у них документи. Також дівчат штрафували за прогули. Поліція арештувала сутенерок і направила справи до суду. Усіх трьох жінок визнали винними. Їм дали від 3 до 3,5 років позбавлення волі. Але до в’язниці не відправили, звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Після того, як запевняли в поліції, в “Марисі” інтимних послуг не надавали. 

Навіщо борделі, коли є інтернет

В місті продовжували фіксувати поодонокі випадки проституції. Дівчата працювали на квартирах і в номерах готелів. Найбільш відчайдушні йшли торгувати власним тілом на об’їзну. А в червні 2018 у Хмельницькому “накрили” салон інтимного масажу. 

Він розташовувався на першому поверсі багатоповерхівки. Клієнтів тут приймали тільки по запису в адміністратора, а для пересічних відвідувачів двері були зачинені. Залежно від кількості клієнтів в салоні працювали від 2 до 4 масажисток. Послуги коштували від 600 до 1800 гривень. Були навіть подарункові сертифікати.

На початку цього року час від часу у Хмельницькому ловили поодиноких сутенерів, які промишляли в місті та по всьому регіону. Наразі ж сфера інтимпослуг практично заполонила інтернет. 

• Офіційно задокументованих закладів розпусти після “Марисі” у нас не було. Трапляються лише поодинокі випадки, - говорить речник ГУНП у Хмельницькій області Інна Глега.

Нещодавно до міського відділу поліції звернулися два молодики. Вони замовили собі дівчат на сайті в інтернеті. Переказали їм на картку гроші за послуги. А ті їх “кинули”. На виклик не приїхали і хлопці залишилися і без грошей, і без задоволення.

• На “недобросовісних” дівчат спочатку хотіли написати заяву до поліції, але потім передумали. Згідно з частиною 1 статті 181 Кримінального Кодексу України, за заняття проституцією передбачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу до 170 гривень, - розповідає речник міського відділу поліції Людмила Берестовська. 

Якщо за заняття проституцією світить адміністративна відповідальність, то за сутенерство, згідно частини 2 статті 302 ККУ, можуть посадити до в’язниці терміном до 5 років.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.