Ринок-привид, «Кооператор» та «Веселка»: зародження мікрорайону Ружична

Джерело: Історія Проскурова

• У середині XVI століття з’явилася перша згадка про Ружичну. 

• Раніше тут було село із військовим поселенням, власною церквою.

• До Хмельницького Ружичну приєднали у 1981 році.

«Пан Диван», ружичнянський став та покинутий торговельно-сервісний центр «Поділля» — це лише частина того, чим знаний мікрорайон Ружична. Та колись це було село, яке переходило із рук в руки, аж допоки у 1981-му не стало частиною Хмельницького. Розповідаємо повну історію мікрорайону. 

Від невеличкого села до райцентру 

Як ми уже згадували вище, раніше Ружична була селом. Перші згадки про нього датується 1543 роком. Достеменно не відомо звідки походить ця назва. Хоча є декілька теорій. За однією з них назва походить від староукраїнського слова «руга», «ружна земля» – так називались землі, які належали церкві. Селян, котрі проживали тут, називали в XVI столітті ружичами. За іншою версією, назва села походить від польського «ружа» — троянда. 

У 1543 році поселення перебувало у власності старовинного подільського роду Ярмолинських-Сутковських. У 1579 році син Василя Сутковського Іван, продав свої маєтки, в тому числі й Ружичну, війту Кломницькому. У XVII столітті село згадується серед маєтків пана Богуша, у XVIIІ столітті перебувало у дідичному володінні графа Войцеха Мера, а згодом — шляхтичів Маліновських.

Як розповідали в Центральній бібліотечній системі Хмельницької громади, у документах ХVІІІ століття існує згадка про те, що у Ружичній був дерев’яний

Свято-Успенський храм, але ким і коли збудований – невідомо. Крім того, у селі діяв млин та була велика заїжджа корчма. У 1831 році дерев’яна церква згоріла. Від неї залишилась лише дзвіниця, до якої згодом було прибудовано цегляне приміщення у вигляді звичайного житлового будинку — без купола, з хрестом на даху, де й розміщувався храм до 1855 року. 

У 1837 році царський уряд за участь у польському повстанні позбавив власності панів Маліновських. Ружичну конфіскували та передали у розпорядження військового відомства, перетворивши на військове поселення. У 1840 році в селі налічувалось 190 дворів, де проживало 446 осіб і 102 дитини чоловічої статі. З 7 років хлопчиків готували для військової служби, а тих, хто не був здатен до цього, навчали різних ремесел. Кожен селянин мав поєднувати службу з сільською працею. Без дозволу військового начальства селяни не мали права перебудувати хату, одружитись, продати своїх волів або коней, поїхати на ярмарок.

У 1845 році мешканці Ружичної повстали: вони відмовились працювати та написали скаргу. На її розгляд прибув інспектор військових поселень граф Нікітін. Він влаштував у селі екзекуцію, після чого багатьох поселенців, насамперед тих, хто підписався під скаргою, було вислано до Херсонської губернії. З ліквідацією у 1857 році системи військових поселень Ружична стала державною слободою, а з 1863 року ружичнянців перевели  до розряду селян-власників. Складні умови життя призводили до частих захворювань, а персонал дільниці, який охоплював 33 населені пункти, складався лише з одного лікаря, фельдшера та баби-повитухи. Тому коли у 1872 році стався спалах холери — вижила лише половина хворих. 

Після громадянської війни, наприкінці 1920 року, у селі була встановлена радянська влада. У 1929 році в Ружичній був створений колгосп «Комунар», відкрито клуб, згодом споруджено двоповерхову школу, організовано колгоспну бібліотеку. 8 липня 1941 року нацисти окупували село. За різними джерелами на війні загинуло від 166 до 182 ружичнянців. 

У 1946-1962 роках Ружична стала центром району, названого Ружичнянським, а з 1962 року райцентр перевели до Хмельницького і район отримав відповідну назву. У 1970 році населення села складало 6810 мешканців. Вже у 1981 році Ружичну приєднали до Хмельницького. 

Видатні місця Ружичної 

Універмаг «Кооператор» («Пан диван») 

25 липня 1976 року у мікрорайоні Ружична відкрили універмаг «Кооператор”. Він став основним місцем, де хмельничани могли придбати одяг, взуття, сорочки й сукні — особливо у вихідні дні. Наразі там працює меблевий магазин «Пан диван». 

Ресторан «Веселка»

Ресторан «Веселка» розпочав свою роботу у 1965 році і швидко став популярним закладом. Його збудували до чемпіонату СРСР зі спортивного плавання на байдарках та каное, що проходив на місцевому ставу. У 70-х роках заклад був улюбленим серед курсантів артилерійського училища, оскільки розташовувався далеко від центру міста.  24 лютого 1988 року його реконструювали й наново відкрили для відвідувачів.  

Свято-Успенський храм 

Як ми уже згадували вище, у XVIII столітті тут стояла дерев’яна церква — Свято-Успенський храм. Та у 1831 році святиня згоріла. У 1855 році казенним коштом було збудовано новий Свято-Успенський храм: цегляний, хрестоподібний, з одним куполом. Серед реліквій храму в особливій пошані у парафіян була ікона Іверської Божої Матері. Того ж року при церкві була збудована початкова двокласна школа, яку у 1886 році перейменували в церковно-приходську (нині у цьому приміщенні знаходиться дитячий садочок №3 «Світлячок»). Та у 1935-му храм закрили й за 4 роки на цьому місці спорудили двоповерхове приміщення середньої школи. У 1969 році було побудоване нове приміщення для освітнього закладу, тому сюди переїхала районна бібліотека та музична школа. У 1992 році почалася чергова відбудова храму, а вже за рік розпочалися служіння. 

Відомо, що Свято-Успенський храм став першим у Хмельницькому, який у 2022 році перейшов до Православної церкви України. 

ТСЦ «Поділля» 

Це мав бути найбільший ринок України. Торговельно-сервісний центр «Поділля» відкрили у 2007 році. Люди масово викупляли місця, віддаючи за контейнери по 20 000 доларів і більше. Однак жодного дня там ніхто так і не торгував. Певний час там лише проводили різноманітні ярмарки та заходи, щоб просто місце не пустувало. Через майже 20 років, «ринок-привид» демонтують.

Цікаві факти: 

• 5 липня 1913 року у селі сталась перша на Поділлі дорожньо-транспортна пригода, в якій під колесами автомашини загинула людина — трирічний  хлопчик Прокоп Дармограй; 
• 13 березня 1942 року у селі Ружична народився Михайло Антонович Павловський — український державний діяч, політик та учений;
• Перший у Хмельницькому підземний перехід з’явився саме у мікрорайоні Ружична; 
• У Ружичної є свій День мікрорайону: його відзначають 28 серпня.

Читайте також: 

Хутір, військове містечко та концтабір: історія мікрорайону Ракове

Рекет, «пижики» та мільйонні зарплати: яким був Хмельницький у «буремних» 90-х

«Там закатували мого прадіда»: минуле ЦУМу в спогадах хмельничан

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.