• Перше десятиліття після проголошення незалежності для міста було складним.

• Закривалися підприємства, гроші знецінювалися, а люди йшли на базар.

• Але було й чимало хорошого.

Останні десять років 20 століття на пострадянському просторі називають буремними дев’яностими. Після розпаду СРСР Україна була змушена різко переходити від планової економіки до ринкової. Все це супроводжувалося кризою, шаленим знеціненням грошей, закриттям підприємств та розгулом злочинності. А що у цей час відбувалося у Хмельницькому? Про все ми розпитали в історика Сергія Єсюніна.

Відновлення незалежності та декомунізація

Ще перед розпадом СРСР у Хмельницькому почали діяти проукраїнські сили. Однією із найбільших був Народний рух України. У цей час активно використовують зовсім не радянську символіку — синьо-жовтий прапор. Наприкінці 1980-х у Хмельницькому не було пам’ятника Тарасу Шевченку. Тому активісти підняли питання про його встановлення. У теперішньому сквері Шевченка на початку 1990-х років встановили пам’ятний знак поету. Також провели мітинг, на якому майоріли українські національні прапори. 1992 року встановили повноцінний монумент, тоді ж сквер Шевченка отримав сучасну назву.

1991 року Хмельницький одним із перших міст України провів декомунізацію вулиць. Стерли з обличчя міста назви «Карла Маркса» (Подільська), «Леніна» (Проскурівська), «Фрунзе» (Кам’янецька), «Рози Люксембург» (Грушевського), «Карла Лібкнехта» (Соборна). Площа Леніна стала майданом Незалежності. Інші міста, особливо півдня та сходу, зберегли подібні назви аж до часу обов’язкової декомунізації після 2015 року. 1992 року з майдану Незалежності у теперішній парк Чекмана перенесли пам’ятник Леніну. Від серпня 1990 року до липня 2002 містом керував Михайло Чекман.