Як у Хмельницькому з’явився пляж і яким він був у минулому

Фото зі спільноти Історія Проскурова у Фейсбук

• Раніше на міському пляжі була вишка для стрибків і басейн.

• Розповідаємо про минуле цієї локації.

Міський пляж – улюблене місце хмельничан в теплі пори року. Зокрема, в спекотні літні дні, на березі Південного Бугу, містяни полюбляють засмагати, грати у волейбол та купатися в річці. Яким було це місце в минулому – розповідаємо та показуємо на ретро-світлинах у цьому матеріалі.

Протягом багатьох століть заплава Південного Бугу, при впадінні до нього річки Плоскої, являла собою заболочену місцевість. Саме тут на початку XV століття і виникло поселення Плоскирів, яке розташувалося на суходолі, серед прибузьких боліт, – йдеться в книзі Сергія Єсюніна «Прогулянка Проскуровом». 

Так, частина Кам’янецької дороги стала вулицею поселення. На місці її перетину з річкою була насипана дамба і побудований міст із шлюзами. Завдяки цьому була встановлена безперебійна переправа через річку. Також було утворене водоймище, яке затопило навколишні болота. Його називали, як йдеться в книзі Єсюніна – озером.

- Приміром, у найдавнішому описі Плоскирова, що залишив нам посол австрійського імператора Еріх Лясота 1594 року, сказано, що поселення розташоване “над прекрасним озером”. У щоденниках іншого мандрівника, фризького дворянина Ульріха фон Вердума, який бачив наше місто в 1671 році, відзначено, що “Плоскирів стоїть над низиною, серед боліт і широкого озера”. Бузьке водоймище чітко позначено також і на перших планах міста, датованих початком XIX століття. Безумовно, виглядало воно зовсім не так, як сьогодні, — було набагато менше за розмірами, а водяне плесо більшою своєю частиною простягалося в заплаві річки Плоскої та її безіменного рукава, – зазначено в книзі «Прогулянка Проскуровом». 

На початку 1800-х років, у місті був споруджений новий міст і заново насипана дамба. Згодом провели капітальні ремонти греблі і мосту. 

Вже у 1856 році в Проскурів запросили відомого архітектора «фон Міквіца» задля будівництва льодорізів при мостах і водоспуску. Все через те, що дамба через Буг і сам «Бузький ставок» (так раніше називали Південний Буг, – прим. автора) приносили чималий прибуток до місцевого бюджету. 

- Наприклад, у XIX столітті існувала практика здавати міський ставок в оренду приватним особам із правом рибної ловлі. Крім того, до бюджету міста надходили гроші навіть за набивання приватними особами льоду для льодовиків (тобто холодильників). Солідний прибуток давав і «Міський водяний млин на Бузькій греблі», – йдеться в книзі «Прогулянка Проскуровом». 

Під час боїв за звільнення Проскурова від німецько-фашистських загарбників, міст і шлюзи були повністю зруйновані. Спочатку була встановлена тимчасова переправа, але питання про відновлення дамби і водосховища залишалося невирішеним. 

Навесні 1949 року міська влада вирішила створити на цій локації велику зону відпочинку. План передбачав відбудову Бузького ставу і посадку нового парку.  

Інженером будівництва призначили Маланчука, який в інтерв’ю “Радянському Поділлю” (28.05.1949) розповів наступне: 

- Для створення ставка на р. Південний Буг із заплави буде вийнято 60 тис. кубометрів землі. Ця земля утворить з боку Заріччя дамбу та острівець. Острівець площею до 10 га буде кращим куточком для відпочинку трудящих. Він розташований проти місця впадіння р. Плоскої у Буг на відстані 100 м. від ріки. Земля із заплави буде насипана на острівці таким чином, щоб він був зручним місцем для причалювання човнів і для купання. На острівці буде посаджено парк. Пункти для купання відповідно оформляються з двох боків ставка. Вода в ньому регулюватиметься шлюзом, який влаштовується в тому місці, де стоять залізобетонні опори-бики. На биках буде прокладений міст. Уся гребля, що з’єднує місто з Заріччям, крім проїзної частини, буде оформлена тротуарами з двох боків, укоси виправлені.

До будівництва були залучені всі трудові колективи, організації та установи Проскурова. Щотижня там працювало по 8-10 тисяч людей, – пише Сергій Єсюнін. 

Так, у 1952 році завершили першу чергу будівництва. Був викопаний ставок, шириною до існуючого на сьогодні острова. Також спорудили міст, набережні, водно-спортивну базу та пляж. Вже в квітні 1956 року водосховище було повністю заповнене водою. А на правому березі, як і планувалося, облаштували парк імені Чекмана. 

У спільноті Історія Проскурова у Фейсбук, хмельничани згадують про вишку для стрибків і басейн, які були облаштовані на пляжі у 60-х роках. Так, місцеві діляться своїми теплими спогадами: 

• Грали в квача, в басейні під плитами було повітря (ховалися). Вишка супервисока, вище ніж в Ружичній.
• Пляж був з лівої сторони. На пляжі була велика станція рятувальників і продавали дуже смачне морозиво і газовану воду з сиропом по 3 копійки.
• Цілий день на пляжі, йшли додому зморені, згорілі (мені ще меншу сестру давали). Літо, канікули! Я ще пам'ятаю і вишку і басейн.

Як виглядав міський пляж у минулому – переглядайте на ретро-світлинах далі. 

Читайте також: «Там закатували мого прадіда»: минуле ЦУМу в спогадах хмельничан

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.