“12 годин стікав кров’ю в окопі”. Рідні загиблого Геннадія Леха просять присвоїти йому звання Героя

Олена Кошарська

Тут і далі фото Геннадія з сімейного архіву. Колаж vsim.ua

Геннадій Лех жив з дружиною та двома доньками в Понінці.
Він добровольцем вирушив на фронт та пройшов бої у гарячих точках.
Побратими його поважали та брали приклад.
В останньому бою Геннадія поранило сколками і він поранений в окопі відбивав штурм вагнерівців.
Згодом побратими повернулись по нього, та він помер на їхніх руках.

Лех Геннадій проживав у селищі Понінка Шепетівського району. Він загинув 22 вересня 2022 року в селищі Берестове, що на Донеччині. Його життя обірвалось в одну мить від мінометного обстрілу. Йому назавжди залишиться 45 років.

Тепер рідні загиблого воїна створили петицію на сайті звернень до Президента та просять присвоїти Геннадію Леху почесне звання Героя України. Розповідаємо історію відважного бійця.

Мав золоті руки і двох донечок

Геннадій народився 4 травня 1977 року у селищі Першотравенськ Житомирської області. В 2004 році закінчив Прикарпатський юридичний інститут МВС України за спеціальністю "Правоохоронна діяльність". Працював дільничим інспектором в Рівненській області.

Відео дня

Дуже любив майструвати, пізніше змінив свій вид діяльності на будівництво. Мав "золоті руки" і добре серце. Виховував з дружиною двох донечок. Був прекрасним сином та братом. Його улюблене хоббі було мисливство.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення добровільно приєднався до лав територіальної оборони. Був справжнім патріотом і прагнув захищати Батьківщину.

Після мобілізації потрапив до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (зараз "Едельвейс" — ред.). Служив у 2-й роті. Геннадій відбивав штурми ворогів в одних з найгарячіших точок оборонної лінії фронту (Житомирщини, Київщини, Донеччини). Довгий час перебував на нульових позиціях де і отримав контузію.

По краплинці збирали росу…

Захисник встиг послужити на декількох напрямках Донеччини. Наприклад, боронив від найманців з ПВК “Вагнер” Вуглегірську ТЕС.

— Одного разу був близько та атакував з різних боків, а на дворі була спека та спрага у хлопців. Через потужні бої 3 доби до них не могли привезти підкріплення та припаси. Брата тоді, як старшого, слухались, і він ухвалив рішення, щоб всі вранці по краплинці збирали росу, аби хоч трішки змочити уста, — переказує сестра Регіна Чайковська.

Родина зібрала для Геннадія Леха гроші на тепловізор і, за словами Регіни, це врятувало чимало життів. Однак історія захисника закінчилась у селі Берестове, Соледарської громади.

— Якось його попросили про допомогу. Це була взагалі не його частина, але він взяв друга та пішов на позицію, де до ворога було 500 метрів. Йому вдалося врятувати побратима, але “вагнерівці” побачили його та закидали мінами, — додає Регіна.

Останній бій і порятунок побратимів

То було 22 вересня 2022 року. Його останній бій. Сестри розповідають, що Геннадія поранило осколками і він пролежав в окопі 12 годин та стікав кров’ю. Коли була можливість та побратими вже вночі наважились піти до нього, то він ще був живий. Однак вже у дорозі боєць захрипів та помер.

— Мій брат не міг залишити у біді побратимів, пішовши їм на допомогу героїчно взяв удар на себе, де отримав сам важкі осколкові поранення у бік, у нирку. Це ж таке місце, що нормально не перебинтуєш та 12 годин стікаючи кров’ю в окопі відбивав активний штурм ворога ПВК "Вагнер". Коли з'явилась можливість та побратими вже вночі пішли за ним, то він ще був живий. Однак, не встигли довезти до стабілізаційного пункту, — розповідає сестра Анна Лех.

Життя Геннадія обірвалось від мінометного обстрілу. Побратим захисника розповідав сестрі, що Геннадій був дуже відповідальним, дуже серйозним та його нічого не лякало.

— Коли потрібно було з якогось пекла забрати важко пораненого бійця то нікого не просив, хоча і міг просто віддати наказ так як в його підпорядкуванні були хлопці, а йшов це зробити сам. До позицій російських окупантів було менше кілометру і це все було під пекельним боєм… — додає Анна.

За словами тих, хто його знав, воїн відзначався сміливістю, жертовністю та мужністю. Був прикладом доброти, патріотизму, незгасаючого бойового духу, розуму, стійкості, наполегливості, винахідливості та любові до людей. Поховали чоловіка у селищі Понінка на Хмельниччині, де Геннадій Лех проживав з родиною.

Не вистачає менше 8 тисяч голосів

Рідні захисника створили петицію та просять в Президента присвоїти Геннадію Леху почесне звання Героя України. Регіна каже, що брат завжди характеризувався таким гаслом:

— “Якщо вам буде добре, то й мені буде добре! Я тут заради Вашого майбутнього”. Я, вся моя родина, дружина брата та його доньки безмежно пишаємося та дякуємо Геннадію, що він стояв до останнього свого подиху за нашу свободу та незалежність і пролив свою кров щоб ми та інші українці мали майбутнє. Вважаю, що мій брат віддав найцінніше що мав — своє життя та безумовно заслуговує статусу Героя України, вічної пам'яті та пошани. Лех Геннадій Юрійович своїм життям показав приклад справжньої любові до Батьківщини та українського народу, тепер ми маємо вшанувати його подвиг, — пише жінка в тексті звернення.

Станом на 16.00 24 липня петиція набрала 18 067 голосів з 25 000 необхідних. До кінця збору підписів залишилось 16 днів. Підтримати звернення можна за посиланням.