АТО, «Азовсталь», полон: історія Валерія Лукащука, про якого вже рік нічого не відомо

• Валерій Лукащук родом з села Путринці, що на Шепетівщині.

• Потрапив у російський полон у 2022 році.

• Вже рік дружина не отримує жодної звістки про захисника.

• Дізнавайтеся його історію.

Вона з Маріуполя. Він з села Путринці, що в Шепетівському районі. Проте доля звела їх разом ще 9 років тому. Тоді Римма познайомилася із Валерієм Лукащуком. Він на той час вже закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після навчання – став на захист країни. 

Був в зоні АТО. Стосунки з коханою тоді стали перевірятися відстанню. Римма чекала на нього. А коли військовий повернувся – одружилися. У пари народилося двоє доньок. Меншій наразі 3 роки, а старшій – 8. Останні роки вони бачать батька лише на фото. 

Переїхали з Маріуполя на Хмельниччину

- Стати військовим – це було його мрією. Він завжди цього дуже хотів. І ще з юнацьких років став готуватися до вступу в спеціалізований навчальний заклад. В результаті – вступив на бюджет. Із 2014 року він служить. Ми з ним проживали разом у Маріуполі. І початок повномасштабної війни також застали там. На той час чоловік був начальником штабу артилерії, – розповідає Римма Лукащук.

У день вторгнення росіян Валерія Лукащука серед ночі викликали в частину. На той час він входив до складу 12-ої бригади спеціального призначення «Азов». Вже вранці він повідомив дружині, аби та виїжджала з Маріуполя. Додав, що це всього на кілька днів. Тож краще пересидіти в більш безпечній частині країни.

Римма разом з дітьми, мамою та сестрами поїхала на батьківщину чоловіка – в Хмельницьку область. Як говорить жінка – їхали з метою погостювати. Бо ж сподівалися, що вдасться швидко повернутися додому. Проте склалося все інакше. 

- Ми три дні тоді добиралися з Маріуполя в Хмельницьку область. Якийсь час жили в чоловіка мами. Проте усім нам там було тісно. Вже пізніше ми знайшли житло в Полонному і переїхали туди з дітьми. Мешкаємо тут і зараз. Це наш тепер рідний куточок. До того ж поряд моя сім’я. А де сім’я – там і дім, – розповідає Римма.

У полоні з 2022 року

Тим часом чоловік Римми тримав оборону «Азовсталі». Жінка каже – на зв’язок із нею він виходив часто. І при цьому, додає вона, говорив, що все добре. І що за кілька місяців він повернеться додому. Однак вже в травні 2022 року потрапив до російського полону, коли виходив з території комбінату. Перед цим ще зателефонував дружині і повідомив про перебіг подій. 

31-річний Валерій Лукащук перебував якийсь час в колонії в Оленівці. Звідти теж вдавалося вийти на зв’язок з дружиною. Пізніше його перевезли до Ростовської області. А в листопаді 2023 року – вже до іншого місця. Куди саме й у яких умовах перебуває чоловік – дружина вже рік не знає. 

- Коли він мені дзвонив з полону, як ще був в Оленівці, казав, що все добре. У нього завжди все добре. Він така людина. Він дуже витривалий. Пізніше про його перебування в Каменськ-Шахтинському в Ростовській області мені розповів один зі звільнених з полону, який знає мого чоловіка. І от вже рік я зовсім нічого не знаю про Валерія. Моніторю інформацію всюди, де тільки можна. Жодного разу не бачила нічого про нього. Дані щодо чоловіка від різноманітних організацій мені теж не надходять, – розповідає жінка.

«Знаю, що йому важко»

Римма говорить, що увесь час, поки чекає на чоловіка, намагається триматися. Не засмучуватись. Каже – знаходить відраду в дітях. Займається їхнім розвитком. Батька показує донькам лише на фото. Молодша – зовсім його не пам’ятає. А старшій жінка не розповідає в деталях, де саме й чому зараз перебуває тато. 

- Звісно, якщо багато про це думати – то це дуже боляче. Я знаю, що він в полоні і йому важко. Проте я також знаю, що він надіється на мене. Аби я доглядала за дітьми. Дбала про них. Надавала для них все найкраще. Цим я й займаюся, – розповідає Римма.

Жінка вірить, що коханий повернеться. Вірить, що вони знову будуть разом. І, як колись, проводитимуть час усією сім’єю. Поїдуть в гори. Будуть подорожувати. Будуть разом. Як колись. 

Читайте також: «Він не встиг дізнатися, що буде татом»: історія безвісти зниклого Артема Галкина

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.