Єдиний син у батьків: на війні загинув Ярослав Скочеляс із Городка
- Двоє синів не обіймуть більше батька.
В останню дорогу 21 лютого Городиччина провела загиблого Героя Ярослава Скочеляса.
Зустрічали земляка навколішки
Ярослав Скочеляс із 1990-го. Народився й виріс у Клиновому, мешкав у Городку. Був санітаром-радітелефоністом медичного пункту стрілецького батальйону. Евакуював 200-х і 300-х з поля бою. Неодноразово наражав себе на небезпеку, рятуючи інших. Але сам не врятувався.
Загинув 11 лютого поблизу Бахмута, що на Донеччині. Смертельний артилерійський снаряд обірвав життя Захисника.
Незважаючи на негоду, сильний вітер і грозу, навколішки, зі схиленими в скорботі головами, квітами, прапорами й лампадками вранці 21 лютого зустрічали городчани й кленівчани загиблого Захисника.
Не міг вчинити інакше
Біля під’їзду будинку в Городку закриту домовину зустрічали всі, хто знав і не знав Воїна.
«Душевний пекучий біль пронизує серця найрідніших: двох синочків, дружини та батьків, - зазначає Наталія Попович із «Городок. Сity». - Дикий крик матері заглушає шквальний вітер».
Ярослав був єдиним сином у батьків. За словами старости Клинового, де мешкають його батьки, мав усі підстави не йти на фронт. Але пішов. Добровольцем. Випускник історичного факультету, як стверджують його однокласники, просто не міг вчинити інакше.
Службу починав у роті охорони другого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У травні був переведений у 128 бригаду, хоча мав усі підстави для звільнення. Після контузії приїхав на реабілітацію. Мав, за словами колеги по службі Павла Болотюха, пошкоджено штучне око й міг звільнитися. Але категорично відмовився. Сказав, що служитиме до кінця війни.
Захисником був змалку
Із Городка похоронна процесія попрямувала у Клинове. Плакали односельчани, плакало небо.
«Він змалечку був захисником, — ділиться із «Городок. Сity» однокласниця загиблого Інна Синельникова. – Був таким мужнім і дуже відважним. Пам’ятаю, як старшокласники збили мене у шкільному коридорі. Так Ярослав пішов в учительську, домовився зі ще одним другом та пішов мене захищати. Він був ще таким маленьким, але вже тоді був захисником».
«Він усіх дітей захищав з дитинства, особливо дівчаток. Він жодної нервової клітинки мені «не з’їв», — плаче вчителька Ярослава Юлія Попіль. – Ми пам’ятимемо його завжди молодим, гарним, добрим та мужнім. Дякуємо його батькам, які виховали такого сина».
Заупокійну службу відправили у храмі Клинового.
«Герої вмирають!..., — написала мати синочків загиблого Юлія Скочеляс на своїй сторінці у соцмережі. — Вмирають, міцно притиснувши до себе автомат.... Вмирають, не встигнувши забрати поранених з поля бою.... Вмирають, ніколи не дізнавшись, якими виростуть їхні діти.... Віддають ціле життя, навіть якщо обіцяли віддати тільки один його рік.... Як ти міг вмерти, Ярослав Скочеляс? Як ти міг...»
Читайте також:
Ольга Григорчук
Світлана Болховітіна
Ольга Єрмакова
Татьяна Писарчук