Хмельничанка Леся бачила фото загиблого чоловіка, та майже рік не отримує підтвердження

- З травня минулого року Олександр Перець є безвісти зниклим на Донеччині.
- Його дружина дізналася, що він загинув, з російських Telegram-каналів.
- Майже рік жінка чекає офіційного підтвердження.
- “Куди б не зверталася - все дарма”, - каже жінка.
Історію сім’ї Перець журналістка vsim.ua розповідала вам восени, минулого року. Тоді хмельничанка Леся повідомила, що її чоловік зник безвісти на Донеччині. Згодом жінка побачила на російських Telegram-каналах світлини, де її чоловік був мертвий. Від побратимів військового жінка дізналася, що того дня на них був скоєний напад ворожої ДРГ. Разом із тим, Леся попри все сподівалася - це фейк і коханий повернеться додому живим.
- Я побачила фото в рашистських Telegram-каналах, де лежать наші хлопці в лісі, розстріляні. На них я впізнала свого чоловіка - Сашу, - казала жінка.
Майже рік, як дружини зниклих безвісти чекають бодай на якусь інформацію
З того часу минув майже рік. Леся говорить: підтвердження про загибель чоловіка та інших новин щодо нього вона досі не отримала. Жінка каже: ще влітку здала зразки ДНК. Та результату це не дало.
Олександр Перець - у складі 86 окремого батальйону тероборони Хмельницького. Хмельничанка Леся досі пам’ятає останні слова, які почула від чоловіка перед його зникненням. Каже, він зателефонував їй 10 травня, минулого року. Говорив, що вони перебували під обстрілом протягом 8 годин. Проте вистояли. Перш ніж зв’язок обірвався, Олександр сказав дружині: “Не знаю, як буде далі”.
Леся розповідає, що за останній рік куди б не зверталася, всюди кажуть: “Чекайте”. Каже: вона та родичі інших зниклих безвісти з Хмельницького згуртувалися. Вони звертаються до різних структур, аби дізнатися хоча б якусь інформацію. Проте всюди перед ними розводять руками.
- Дуже прикро, що ніхто не звертає увагу на сім’ї тих, хто зник безвісти. Ніхто ні в чому не допомагає. Нам ніхто не підказав, що потрібно робити. Телефонували на гарячу лінію “1648”, зверталися в Червоний Хрест, до військомату - дарма, - каже Леся.

Побратима Олександра, який теж був безвісти зниклим, поховали на початку квітня в Хмельницькому
На сторінці у Facebook 86 окремого батальйону територіальної оборони Хмельницького влітку минулого року опублікували фото 11 військових. Серед них і Олександр Перець. Більшість з них досі вважаються безвісти зниклими під час виконання бойових завдань. Окрім Артема Задоянчука. Прощання із військовим відбулося в Хмельницькому на початку квітня цього року. Читайте в окремому матеріалі - Хмельницький попрощався з добровольцем Артемом Задоянчуком. Без батька залишився 12-річний син.
Журналістка vsim.ua звернулася за коментарем щодо вищеописаної ситуації до представника 86 батальйону тероборони Хмельницького Андрія Карнатовського.Отримала відповідь: “Ніяких коментарів з цього приводу я не надаватиму”.
Ми слідкуватимемо за історією сім’ї Перець та інформуватимемо вас. Стежте за оновленнями на нашому сайті.
Алгоритм дій для тих, чиї рідні зникли безвісти
Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олег Котенко раніше повідомляв, що родини, які втратили зв'язок зі своїми рідними, в першу чергу мають звернутися до поліції і здати ДНК:
Якщо близька людина зникла чи не виходить на зв’язок, він радить діяти за таким алгоритмом:
- Звернутися до Нацполіції із заявою про зникнення людини. Якщо в поліції вважають за доцільне взяти зразок ДНК, обов’язково це зробити. За словами Олега Котенко, це необхідна процедура, яка не означає, що людина загинула.
- Звернутися до Національного інформаційного бюро за телефоном "гарячої лінії" — 16-48. Таким чином держава веде облік тих, хто зник під час війни.
- Звернутися до Офісу Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Телефон для дзвінків з України: 0800339247. З-за кордону можна зателефонувати (або зв’язатися месенджерами) за номером: +38 095 896 04 21.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Tanyshka Pavlova
Гена Чумак
Галина Козяр
Любов Тимощук-Нікітіна