Історія військового з Хмельниччини, який ледь не загинув у боях на Київщині

Тут і далі — фото Святослава Морозюка, опубліковане «Суспільним»

• Святослав Морозюк з Ізяслава не мав бойового досвіду, але у перший день російського вторгнення пішов у ТЦК.
• Його взяли лише за тиждень, а після навчання він вирушив на Київщину.

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, мешканцю Ізяслава Святославу Морозюку було 24 роки. У перший же день він вирушив у місцевий територіальний центр комплектування (військкомат), але йому в мобілізації відмовили, оскільки спочатку брали людей з бойовим досвідом. Тоді він пішов у тероборону, а менш ніж за тиждень знову прийшов у ТЦК. Тоді його й забрали до війська. Про це повідомляє «Суспільне».

Святослав Морозюк потрапив до 109-го гірсько-штурмового батальйону 10-ї гірсько-штурмової бригади. Ізяславчанин пройшов навчання та вирушив на Київщину:

— Пам’ятаю як вирушили у Київську область. Заходили зі сторони Бучі та Ірпеня. Мали йти вперед, але застрягли у селі Кухарі. Бо для подальшого наступу нам бракувало і людей, і техніки, — розповів військовий.

Тоді підрозділу наказали окопатися та зайняти оборону у Кухарях. Найбільший страх, за словами Святослава, викликала російська авіація, яка постійно літала над головами. 19 березня 2022 року по позиціях підрозділу завдали авіаудару. Від нього солдатів просто закопало в бліндажі.

Врятували Святослава побратими:

— Я тоді постійно втрачав свідомість і вже не розумів, де я і що відбувається. Не вистачало дуже кисню. З трьох військових, кого прикопало, нас двоє вижило. Третій хлопець задихнувся через брак кисню, — розповів ізяславчанин.

Святослава евакуювали у лікарню в Івано-Франківськ. У нього були контузія з порушенням нервової системи, багато рваних ран, забій колінного суглоба та травми хребта. Лікувався Святослав до літа, після чого пройшов медкомісію та отримав третю групу інвалідності. Відтак військового перевели на службу в ізяславський ТЦК, бо це було єдине місце, яке йому підходило. Від листопада минулого року й дотепер він працює оператором з обліку мобілізаційної роботи.

Як розповів Святослав, під час служби в ТЦК він неодноразово стикався з агресією:

— Побачив, що людям все одно, хто ти та через що пройшов. Вони дивляться на мене поверхово. Тобто, якщо в мене цілі руки та ноги, то я не маю права працювати в ТЦК. Оце дратує. У них одне розуміння — якщо втратив кінцівки, то ти хворий. А чи є в тебе порушення здоров’я і які — це їх не цікавить, — розповів військовий.

Нині Святославу 26 років. У нього є дівчина, з якою він зустрічається три роки. Влітку він зробив їй пропозицію одружитися, на що вона погодилася. Справити весілля пара планує після перемоги.

Читайте також:

• Військовому з Шепетівки посмертно надали звання Героя. Історія Ігоря Ляшенка
• «Стала військовою, щоб підтримати чоловіка». Історія подружжя Власюків
• Залишилося двоє дітей. Хмельничани попрощалися із розвідником Владиславом Лахманюком

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.