Мама з Хмельницького повернулася з-за кордону: що розповідає та чому вирішила приїхати назад

Фото ілюстративне

• Під час війни хмельничанка Мар’яна разом з дитиною поїхала за кордон.
• Згодом повернулася в Хмельницький.
• Що розповідає про своє перебування в Польщі й чому надумала їхати назад?

Під час війни чимало мам з дітьми стали їхати за кордон. Все це - аби вберегти малих від сирен та стресу. Про це ще раніше журналістці vsim.ua розповідала хмельничанка, яка поїхала з двома доньками до Польщі. Детальніше читайте в матеріалі - Мама двох дітей з Хмельницького виїхала в Польщу: дорога, зустріч та умови.

Вже у квітні багато українців стали їхати назад з-за кордону. Речник ДПСУ Андрій Демченко повідомив: щоденно в Україну повертаються десятки тисяч осіб. Серед них багато матусь з дітьми та пенсіонерів.

Хмельничанка Мар’яна теж нещодавно повернулася на рідну землю. Жінка поїхала до Польщі разом з 6-річною донькою. Було це на десятий день війни. Тепер же Мар’яна “видихає” у рідному Хмельницькому. Наразі вона вдома і продовжує займатися звичними справами. Що розповідає про перебування за кордоном і чому вирішила повернутися?

“Якби я знала, що так буде - то ми б не їхали”

Мар’яна ділиться спогадами про свої вимушені канікули до Польщі. Згадує і каже: “Це все ніби було сто років тому”. Майже три тижні жінка провела в гостях у рідної сестри в Гданську. Говорить, коли почалася війна на їхньому з дитиною виїзді став наполягати чоловік. Тож якогось дня вони з малою зібрали сумку та рюкзак зі всім необхідним і рушили в дорогу. Щоправда, якби тоді жінка знала, що її чекає - то за кордон навіть і не збиралася. 

• З одного боку на виїзді наполягав мій чоловік. З іншого - сестра, яка живе в Гданську. Тому й вирішила поїхати. - каже жінка.

• Мене чоловік довіз до Тернополя. Там нас зустріли знайомі волонтери, ми сіли в бус, що безкоштовно перевозив людей до кордону. Ми перетинали кордон пішим переходом. Але до нього ще було декілька кілометрів від місця, де нас висадили. Там був величезний натовп. Всі кудись бігли із сумками й речами. Людей була тьма. Якби я знала, що так буде - то ми б не їхали. 

• Перетнувши кордон, ми поїхали в Краків. Там переночували і наступного дня вирушили в Гданськ. Загалом в дорозі були близько доби. Дитина добре намучилася.

Протягом перебування в Польщі, серце Мар’яни продовжувало рватися додому. Жінка каже, що не оформлювала соцвиплат і не намагалася влаштувати дитину в дитсадок. Оскільки чітко усвідомлювала - гостюватимуть не довго. 

“Сидіти за кордоном - це не мій шлях”

Мар’яна розповідає, що не припиняла гортати новинну стрічку протягом дня. Робила це навіть крізь сон, серед ночі. “Морально мені було дуже важко”, - відверто каже вона. Не тішили хмельничанку ні прогулянки біля моря, ні милування краєвидами чи гарною архітектурою. Протягом дня в Польщі вона займалася своєю роботою у дистанційному форматі. Малу, каже, теж займала навчанням, малюванням чи іншими справами. 

Із собою жінка взяла 400 злотих та 350 доларів. Майже все це витратила на їжу та інші товари першої необхідності. Також водила доньку до зоопарку. Гуляли і на дитячих майданчиках. Там, говорить Мар’яна, було чимало українців. Тож мала можливість завести нові знайомства. Хоч і час проводили добре, та все ж думка про повернення в рідний Хмельницький Мар’яну не залишала.

• Ми були в Гданську близько трьох тижнів, але протягом останнього тижня я була на зібраній сумці. Щодня я казала рідним, що хочу повернутися. Чоловік та батьки наполягали, аби я ще залишалася. Однак я вже почала шукати спосіб, як повернутися додому. Зі Старокостянтинова до Польщі часто їздив знайомий. Він займався перевезенням гуманітарки та іншою допомогою. Ми із ним сконтактувалися й він нас з донькою забрав із міста Радом. Прямо звідти й нас відвезли в Хмельницький, - розповідає Мар’яна.

Повертаючись додому, жінка зрозуміла одне: “Сидіти за кордоном - це не мій шлях”. 

“Я зрозуміла, що сім’я має бути разом і цю війну мені треба пережити в Україні”, - додає хмельничанка. Перетнувши український кордон, Мар’яна ніби видихнула. Вона згадує, як побачила на митниці український прапор і їй відлягло. Вже поблизу Тернополя на неї чекав чоловік. Тоді в Мар’яни наче склався пазл. Вона відчула, що вдома. Справді вдома. “Наша сила в Україні”, - додає вона. 

Вже наступного ранку жінка пішла на роботу. Бажання швидше відновити своє звичне життя перемогло за інші. Саме тому зараз вона в рідному Хмельницькому. Займається буденними, проте такими улюбленими справами. І найголовніше - перебуває в оточенні своїх рідних.

Читайте також: Куди поділися хмельницькі представники «ОПЗЖ»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.