“Мені було 24, коли захворіла на рак”. Історія боротьби вишивальниці та онкохворої хмельничанки

• Наталія Гурська - людина з інвалідністю з дитинства та онкохвора.

• Жінка створює на замовлення вишиті сорочки й збирає гроші на своє дороговартісне лікування.

• Дізнавайтеся історію хмельничанки. 

Ця зворушлива історія 37-річної хмельничанки - про жагу до життя та боротьбу за нього. З дитинства Наталія Гурська є людиною з інвалідністю. А 13 років тому вона дізналася про свій діагноз - рак молочної залози. 

Вишиває сорочки й збирає кошти на лікування

Наталія Гурська змалку була маленького зросту, що відрізняло дівчинку від однолітків. Проте це не вплинуло на розвиток її особистості. Школа, ліцей, університет і студентське життя - все це стало частиною її шляху. 

Наталія закінчила Решетилівський художній ліцей на Полтавщині. Саме там вона познайомилась з вишивальною справою, що заполонила її серце. Згодом - навчання в Хмельницькому національному університеті. А пізніше Наталія дізналася про свій діагноз, що розділив життя на “до” і “після”. 

- Мені було 24 роки, коли я захворіла на рак молочної залози. Як дізналася про онкохворобу, в мене був страх смерті. Адже це все було дуже важко сприймати. Лікування й рецидиви. Морально було складно все переживати, - розповідає жінка.

Хімієтерапії, препарати та стіни лікарень. Ось що заполонило життя Наталії. Вона розповідає, що майже через кожних 2,5 роки траплялися рецидиви. Хвороба стала прогресувати. Тож жінка вже протягом 13 років бореться із раком.

Коли почалася повномасштабна війна, в країні стався великий перебій з ліками, які потрібні Наталії. Тож вона вимушено поїхала лікуватися у Варшаву. Вже рік вона їздить до Польщі на підтримуюче лікування. Таким є її спосіб життя, що потребує чималої витримки, сил та грошей. 

Щомісяця Наталія витрачає на підтримку своєї життєдіяльності тисячі гривень. Суми не відповідають її заробітній платі. Жінка працює в КП “Електротранс”. Проживає із мамою, яка є пенсіонеркою. 

Аби мати змогу оплачувати своє лікування, Наталія вишиває на замовлення сорочки. Ця справа дозволяє їй не лише отримувати прибуток, а й відводити душу за улюбленим заняттям.

- Я понад 15 років займаюся вишивкою. Вишиваю чоловічі та жіночі сорочки. Замовлення отримую в інтернеті або через друзів чи знайомих. Над однією вишиванкою працюю від 1,5 до 2 місяців. Використовую декілька видів технік. Візерунки завжди мені автоматично в голову приходять. В основному створюю дизайн “білим по білому”. Така робота є ексклюзивною. Я працюю на тканині, а потім швея створює сорочку відповідно до розмірів людини. Ціна однієї сорочки - від 10 тисяч гривень. Ця справа дозволяє збирати гроші собі на лікування. Адже щомісяця я витрачаю на це різні суми. Це тисячі гривень. За останні два роки хвороба постійно в прогресії, - розповідає Наталія Гурська. 

Допомогти фінансово Наталії Гурській можна за реквізитами її банківської картки. Супровідна документація, що підтверджує захворювання жінки, подана в кінці цього матеріалу. 

• 5168 7520 1865 4320 - Гурська Наталія.

Людина з інвалідністю та інфраструктура міста

Зріст Наталії Гурської - 130 сантиметрів. Як людина з інвалідністю, вона розповіла, що є дискомфортним для неї у Хмельницькому. 

На перше місце відносить транспорт. Мовляв, у маршрутки й тролейбуси важко заходити. Оскільки вони є занадто високими для людей з особливими потребами. 

По-друге, людям з маленьким зростом не зручно користуватися послугами в міських поліклініках та лікарнях. Наталія підкреслює, що важко зробити рентген чи КТ. Говорить - складно лягти на кушетку для проведення процедур. 

По-третє, дискомфортно почувається хмельничанка і в аптеках. Розповідає, що через малий зріст її навіть може не помітити фармацевт. Адже віконце розташоване зависоко. З такою ж проблемою зустрічається на відділеннях Укрпошти.

Наталія Гурська каже, що часом відчуває на собі принизливі погляди перехожих. Часом, через зріст її можуть образити діти чи навіть деякі дорослі. 

- Дуже рідко зустрічаються люди, які тебе розуміють. Зазвичай все супроводжується принизливими поглядами. На вулиці найобразливіше поводяться діти. Дивляться з насмішкою, тицяють пальцями. Або навіть буває, що й дорослі принизливо сприймають. У транспорті чи іншому громадському місці можуть штовхнути, пакетом чи сумкою зачепити. 

- Оскільки я лікуюся у Варшаві, відчуваю різницю у ставлення до людей з такою вадою. Там дуже привітно всі ставляться. Хочуть підтримати. І навіть близько немає такого приниження, як в Україні. Всюди тобі хочуть допомогти і це дуже приємно. Таких людей там прирівнюють до здорових, - розповідає Наталія.

Наталія Гурська - людина з жагою до життя. Вона усміхнена. І найголовніше - натхненна тим, що робить.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Читайте також: Працівника Хмельницького ТЦК викрили на корупції: брав хабарі від ухилянтів (ВІДЕО, ФОТО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.