«Ми тут, щоб наші діти не бачили війни», - легендарний танкіст з Хмельниччини

Фото зі «Суспільному Хмельницький»

• Учора – вчитель, нині – командир танка.  

Він зізнається, що тут, на фронті, йому часто сниться школа та його вихованці, виїзди на змагання й перемоги.

Віталій Хоптяр до війни був директором дитячо-юнацької спортивної школи в Ярмолинцях. Зараз він - легендарний командир танку в 3 окремій танковій Залізній бригаді. Вірить, що це «зараз» тимчасове, бо дуже скоро таки буде перемога й він повернеться до улюбленої справи, котрій присвятив життя.

Поки ж процесом підготовки до навчальноння керував …прямісінько з лінії фронту. Майже щодня, як розповідає «Суспільному Хмельницький», спілкувався з молодою викладачкою, яка наразі виконує його обов’язки.

«У мене зі школи з чотирьох мужиків - троє пішло на фронт. Залишилися молода дівчина, яка виконує обов’язки директора, вона прийшла у школу 1 лютого, і тренер з боксу. Все», - констатує.

Про свою ДЮСШ може розповідати годинами. А в ній - і легка атлетика, і баскетбол, і настільний теніс, футбол, бокс… Діти з нетерпінням чекали початку навчання. Онлайн. Батьки також. Та й з точки зору безпеки, каже танкіст, все гаразд. Під школою, зазначає, є бомбосховище з туалетом, світлом, водою.

«У мене - гарна школа. Ми зробили ремонт в 2020-му: перекрили, утеплили, вікна нові поставили. Ясно, що хотілося б вчити дітей. Але мусимо зараз воювати, - зауважує. – Мусимо, бо хочеться, щоб діти бачили противника на спортивному майданчику, а не на полі бою. Ми прийшли сюди, ми зараз тут лише заради того, щоб наші діти не бачили війни».

На передовій 58-літній педагог від 26 лютого. Пішов добровольцем. Під обстрілами вивчав танк та стратегію ведення бою.

Зізнається, майже 40-літній педагогічний стаж, досвід директорства у ДЮСШ, навички тренера футбольної команди «Евеліна-Ярмолинці» стали на війні в нагоді.  

«Дуже багато тут приймається рішень, так як на полі футбольному чи баскетбольному, - підмічає. - Під час бою треба прийняти єдине правильне рішення, щоб залишитися живим. І, щоб виграти матч, так само треба прийняти єдине правильне рішення».

Після перемоги Віталій Хоптяр мріє повернутися у рідну школу, з якою у нього пов’язане все життя.

«У мене в «трудовій» лише два записи – про прийняття на роботу в Ярмолинецьку ДЮСШ і про переведення на посаду директора тієї ж ДЮСШ, - усміхається. - Так що, - аби перемога, а там - назад, в рідні Ярмолинці, до своєї школи та вихованців».

Читайте також:

• Війна очима азовця зі Шепетівщини
• Пліч-о-пліч на фронті: історія про батька й сина з Ярмолинеччини
• Танкісти рятують спецназ: 3-я танкова бригада оприлюднила вражаючі кадри (ВІДЕО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.