“Мріяв першим зайти в рідний Крим”. Історія загиблого на війні Всеволода Грабаря

• В рамках проєкту “Портрети Героїв” продовжуємо розповідати про військових, які віддали життя за Україну. 
• Їхні фото хмельничани можуть побачити на кубах, що на Проскурівській.
• Ким вони були, про що мріяли та чим ділилися з рідними, будучи на війні?
• У цьому матеріалі розповідаємо про воїна родом із Криму, колишнього поліцейського і командира роти, який мріяв першим зайти у рідний Севастополь. Це 32-річний Всеволод Грабар.

“Всеволод був такою людиною, яких дуже мало…”, - розповідають про військового його друзі. Він був родом із Севастополя, проживав і служив у Хмельницькому. Ніс службу у лавах поліції й захищав Україну ще в часи АТО/ООС. Всеволод Грабар загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Вдома його не дочекались батьки і кохана з маленькими дітьми - донечкою і сином. 

З ним навколішки прощались у Хмельницькому. Йому було 32… Нині він посміхається на фото з-поміж кубів загиблих Героїв на Проскурівській. Розповідаємо історію захисника. 

Йшов у бій першим

• Він завжди хотів допомагати людям у будь-яких ситуаціях, навіть, жертвуючи якимись моментами, що стосувалися його особисто (вільним часом, грошима, якимись іншими матеріальними речами). Він завжди хотів зробити щось значуще! Наприклад, не просто ходити на роботу, працювати, а робити свою роботу якнайкраще, досконало; щоб принести максимальну користь суспільству, - ділиться із журналісткою Юлія Яценко. 

  Відео дня
  /li>

Всеволод був її найкращим другом, а вона - хрещеною мамою його доньки. 

Протягом восьми років чоловік служив у патрульній поліції. Чотири роки - у складі підрозділу “ТОР”. Воював з ворогом під час АТО. Друзі кажуть, повномасштабну війну Всеволод зустрів, будучи на службі в поліції. Але патріотизм і жага до перемоги спонукали його вступити до лав Збройних Сил України. Так восени 2022 він змінив поліцейську форму на військову. 

Юлія Яценко пригадує, в перші години повномасштабної війни  Всеволод запропонував допомогу її сім’ї.

• Він був першою людиною, яка зателефонувала моєму чоловіку зранку 24 лютого. Без ніяких сумнівів, він сказав, що його дім був, є і буде відкритим для нас настільки часу, скільки буде тривати війна. Ми з дітьми живемо у Києві. Розуміючи, яка загроза нависла над нами у перші дні війни, Всеволод закликав нас вивезти дітей у безпечніше місце, до них у Хмельницький і відкрив свій дім для нашої родини без найменших сумнівів, - зізнається Юлія. 

Військовий пройшов необхідну підготовку й навчання у Німеччині, вміло керував технікою і сучасними видами зброї. На фронті Всеволод воював у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Збройних Сил України. 

• За словами побратимів, був відповідальним, зразковим, грамотним командиром, чим заслужив повагу товаришів. Всеволод завжди йшов у бій першим, а повертався останнім, був прикладом і опорою для побратимів. Ніколи не шукав слави чи визнання, а просто самовіддано та відмінно виконував свою роботу, - розповідають друзі. 

Підняти наш прапор у Севастополі

Всеволод Грабар народився у Севастополі. Він найбільше мріяв про звільнення рідного Криму. І звісно ж, про перемогу. 

• Він так хотів підняти наш прапор у Севастополі… Прикладав максимум зусиль для досягнення цієї цілі. Коли отримав посаду командира роти, він доклав надлюдських зусиль, щоб ця рота стала справжньою штурмовою силою. Він підготував побратимів так, що вони зараз штурмують позиції ворога на фронті як справжні професіонали! Захоплюють спостережні пункти, беруть полонених і гонять ворога якнайдалі з рідної землі, - розповідає Юлія Яценко. 

Після війни ж Всеволод мріяв подорожувати. Про це знають його близькі і друзі. Він хотів зробити максимум для коханої дружини і дітей - “показати їм увесь світ”. 

• Коли проходив навчання, у Німеччині від Bradley Fighting Vehicle Academy, ним захоплювалися усі інструктори. Ще тоді, вони писали дружині Всеволода, що він у неї унікальний і досягне значних висот у житті. Тоді під час навчання, Всеволод дуже потоваришував з інструктором зі Сполучених штатів і вони домовилися, що після війни Сєва з родиною приїде до нього в гості у Каліфорнію. Мріяв зробити це одразу після війни, - каже кума військового. 

Для близьких, друзів і побратимів Всеволод Грабар назавжди залишиться справжнім патріотом, відповідальним професійним командиром, люблячим батьком і сином. 

У нього залишились батьки, дружина, син Данило і донька Маргарита. 

“Він заслуговує на визнання”

Всеволод Грабар загинув 9 травня внаслідок важких поранень. Трапилось це під час виконання бойового завдання поблизу села Дудникове Запорізької області. Тоді він отримав проникаюче уламкове поранення шиї та грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів. 

 “Загинув в бою, безстрашно захищаючи нашу країну”, - пишуть друзі. Також вони зареєстрували петицію про надання йому почесного звання “Герой України” (посмертно). Переконані, він був найкращим і заслуговує на визнання. 

• Наш Сєва був такою людиною, зустріти і знати яку є справжньою вдачею. Особисто я дуже пишаюся тим, що знаю Всеволода. Він найкращий. Його загибель – це величезна втрата для нас усіх та для України. Я присягаюся, що поки я буду жива, буду докладати усіх зусиль, щоб пам’ять про Всеволода жила і примножувалася у поколіннях. Він заслуговує на визнання! На присвоєння йому усіх найпочесніших звань, - каже Юлія Яценко. 

Підтримати петицію про присвоєння Всеволоду звання Героя України можна за посиланням. 

Читайте також:

Портрети Героїв: історія 22-річного Назара Кравчука, який загинув в перший день наступу
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.