Портрети Героїв: історія 22-річного Назара Кравчука, який загинув в перший день наступу

- Розпочинаємо проєкт “Портрети Героїв”.
- У ньому розповідатимемо історії військових з Хмельницького, які віддали життя за Україну.
- Їхні фото хмельничани можуть побачити на кубах, що на Проскурівській.
- Ким вони були, про що мріяли та чим ділилися з рідними, будучи на війні?
- У цьому матеріалі розповідаємо про одного з перших хмельничан, хто загинув під час повномасштабної війни.
- Це 22-річний Назар Кравчук.
“Не дзвони мені, я тебе пізніше наберу”, - останні його слова мені. І він не знав, що за пів години на нього чекає смерть”, - пригадує мати загиблого Назара Кравчука.
“У нього були якісь відчуття, чи що…”
Той день, 24 лютого 2022 року зі страхом згадують всі українці. Та найбільшого жаху зазнали ті, хто через російську агресію втратив тоді своїх рідних. Серед них - сім’я Кравчук з Хмельницького. Сім’я, в якій зростав Назар Кравчук. 22-річний хлопець, який загинув за Україну в перший день повномасштабного вторгнення росіян.
Наталія Кравчук, мати Назара, плаче, розповідаючи про сина. Каже, від дня його загибелі у сльозах проходить кожен день. Жінка говорить - Назар завжди поспішав жити. Будучи військовим, він казав мамі, що загине від ворожої кулі. А коли це станеться, просив назвати на честь нього вулицю, на якій жив у Хмельницькому.
- У нього були якісь відчуття, чи що… Він казав мені: “Коли загину, назвеш вулицю на честь мене”. Він мені ніколи ні на що не скаржився. Завжди спішив жити. Ніби жив одним днем, - каже Наталія.
Грав у футбол, навчався у торговельно-економічному коледжі
Назар навчався у НВО №28. Ще будучи учнем, він любив футбол. Був гравцем клубу “Поділля”. Після закінчення школи вступив у Хмельницький торговельно-економічний фаховий коледж. Навчався на спеціальності “Облік і аудит”.
Ставши випускником, Назару пропонували працевлаштуватися у банк. Його мама, Наталія, розповідає, що син був проти цього. Мовляв, він виявив бажання стати військовим. Тож вже у липні 2020 року Назар підписав контракт на військову службу. Служив у частині, що дислокована у Хмельницькому.
- Він сам хотів стати військовим. Йому це подобалося. Тому він не хотів бути банківським працівником, - каже Наталія.
Назара без свідомості дістали з-під завалів
Назар Кравчук проходив військове навчання у Полтаві. Перед повномасштабним вторгненням його частина була передислокована в Бровари, що на Київщині. Назар завжди тримав зв’язок із рідними. І за кілька днів до 24 лютого казав мамі: “Буде наступ”.
Наталія зізнається, що не хотіла вірити в те, що каже син. Вже в день вторгнення Назар зателефонував мамі о 6:05 ранку. Сказав: “Почалася війна”. Тоді Наталія мала останню розмову із сином. Майже дослівно пам’ятає її й досі.
- О 6:05 він набрав мене. Каже: “Мама, почалася війна”. Я відповіла: “Назар, що ти таке говориш?” “Не дзвони мені, я тебе пізніше наберу”, - останні його слова мені. І він не знав, що за пів години на нього чекає смерть. За кілька хвилин він подзвонив і батькові. Ніби попрощався із нами. Потім я вже не спала, дивилася новини. Знову набрала його о 6:30. Він був поза зоною досяжності. Вже о 8:30 він з’явився в мережі. Я стала дзвонити. Мені відповів чужий голос. Це був лікар військової частини міста Бровари. Я запитала, де мій син. Тоді дізналася, що був ракетний удар. Назара дістали з-під завалів, без свідомості, - згадує жінка.
Внаслідок ракетного удару Назар Кравчук був важкопоранений. Його та інших військових везли до медзакладу в Києві. У кареті “швидкої” лікарі проводили всі необхідні медичні маніпуляції. Проте врятувати хмельничанина не вдалося.
У Назара Кравчука залишилися батьки та молодший брат, з яким вони були дуже близькими. Хмельничанина поховали на Алеї слави, в мікрорайоні Ракове. Йому посмертно надано звання “Почесний громадянин міста Хмельницького” за видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою.
Світлина Назара Кравчука є на Проскурівській, де встановлені портрети Героїв. Героїв, які віддали за країну життя.
Читайте також: З російського полону звільнили ще 106 захисників. З них троє - з Хмельниччини
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Galyna Drabchuk
Svitlana Gychka
вистачить
віддячити.
Вклоняюсь
доземно.🙏
Оксана Оляніна
Людмила Гура