“Наші льотчики літають щоденно”. Пілот зі Старокостянтинова розповів про успіхи своєї бригади на війні

Скрін з відео Генштабу

• Євген Булацик — льотчик першого класу, літає на винищувачі Су-24.

• Він удостоєний низкою нагород. 

• Командир розповів як розпочалась війна для старокостянтинівських пілотів та як воює бригада під час війни. 

Євген Булацик — пілот зі Старокостянтинова. Він командир 7-ої бригади тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ та начальник Старокостянтинівського гарнізону. Льотчик першого класу, який здійснив більше 1 500 льотних годин. 

Євген — активний учасник російсько-української війни. Про те, яку участь особисто він та його бригада вже зробила на шляху для української перемоги розповіли в телеграм-каналі Головнокомадувача ЗСУ Валерія Залужного. 

Євген Булацик зізнається, що 7-ма бригада — це все його військове життя. Це своєрідний літак, в якому кожен відіграє свою роль. 

— Я наче сиджу за штурвалом того літака, але він може літати й сам. Бо тут свідомі віддані люди та професіонали своє справи, — додає командир. 

Він розповів про початок війни та роль старокостянтинівських пілотів у звільнені Херсонщини, в рятувальних операціях з Азовсталі, бомбардуванні Зміїного та теперішніх вильотах. 

24 лютого 2022

Зранку, коли почалось повномасштабне вторгнення, пілоти 7-ї авіаційної бригади рятували свої літаки. Того дня росіяни бомбили ракетами військову частину в Старокостянтинові, аби знищити нашу авіацію. Та, за словами Євгена Булацика, хлопці відразу з дому “скакали в літаки та вивовили їх з-під удару”. 

— Ми тоді врятували всі діючі наші літаки. В перші дні повномасштабного вторгнення постраждали тільки ті, які вже не підлягали ремонту. Тож вони виконали свою функцію “хибних” цілей, — зазначив Булацик. 

Острів Зміїний

Коли росіяни захопили острів Зміїний, то намагалися зробити з нього своєрідний форпост. 

— Вони завезуть щось — ми знищимо. Вони ще щось завезуть — ми ще раз їм “подарунки” скинемо, — згадує пілот. 

Євген Булацик розповів і про один із цікавих епізодів. Це трапилось тоді, коли росіяни покидали Зміїний. 

— Коли окупанти робили так званий “жест доброї волі” зі Зміїного, то щось там залишили. Нам поставили завдання — знищити те, що там залишилось. Воно було нам не потрібне. Але вже на підльоті до цілі на сказали “відставити” та повертатися на базу. Буквально за 20 хвилин перед нами пройшла пара російських Су-24 і сама нанесла удар по острову Зміїний. З восьми бомб в стрів попала тільки одна. І то на краєчок. І я кажу “Ну з такими професіоналами в бомбардувальній справі воювати довго не доведеться”, — ділиться спогадами Булацик. 

Так захисникам не довелось витрачати свої боєприпаси. 

Маріуполь

Пілоти 7-ої бригади приймали участь в спецоперації по евакуації поранених з Маріуполя. Поранених забирали вертольотами Мі-8. А в цей час старокостянтинівські льотчики на Су-24 проводили демонстраційні маневри, пошук цілей та їх знищення, аби відволікти увагу російської ППО від рятувальної місії. Адже, за словами Булацика, вертоліт — це надто легка мішень. 

— І оскільки ця місія (рятувальна — ред.) вдалася, значить ми зробили свою роботу добре, — говорить Євген. 

Херсонщина

Звільнення Херсонщини також не обійшлося без пілотів 7-ої бригади. Вони допомагали українським морпіхам звільняти Давидів Брід. 

— Ми зв’язалися з ними (морпіхами — ред.), вона сказали де сидять ці орки. І чи не можемо ми трохи “полякати” їх в тому лісі. Спочатку я одним літаком пройшовся. Орки так і не зрозуміли що сталося, тому що ні ППО, ані авіація їхня не спрацювала. А потім: “А чого б не повторити?”, — жартує льотчик. 

Він додає, що опісля того морська піхота надіслала їм відео, військові сказали, що в той ліс навіть заходити вже не хочуть. А окупанти самі звідти повиходили та здалися в полон. 

Кожного дня

Пілоти щодня беруть участь у літальних операціях. Вони шукають нові цілі та бомбардують російських окупантів. 

— Щоденно і вчора, і позавчора наші льотчики літають для ураження наземних сил противника. І під Бахмутом. Потихеньку вивчаємо район бойових дій на Лівобережжі Херсону. Вивчаємо Донецький напрямок, Мелітопольський, Маріупольський. Потихеньку-потихеньку ми свою роботу зробимо, — каже командир.  

Євген Булацик додає, коли його призначили на посаду командира частини, то один із високопосадовців запитав його скільки той зробив бойових вильотів. Натомість пілот відповів, що вильоти були і будуть знову. 

— Раз ми воюємо до сих пір і ще не перемогли — значить їх (бойових вильотів — ред.) недостатньо. От коли виженемо їх (росіян — ред.) всіх з нашої землі, коли будуть підписані гарантії безпеки, що вони сюди не сунуться найближчі мільйон років, от тоді я, можливо, порахую і скажу, що все, достатньо, я свою роботу зробив, - каже Булацик. 

Додамо, що за визначні особисті заслуги, мужність і самовіддані дії у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу, вірність військовій присязі Євген Булацик відзначений державними нагородами: Хрестом бойових заслуг, орденами Богдана Хмельницького III та II ступеня. Є повним лицарем ордена "За мужність" (І, ІІ та ІІІ ступенів).

Читайте також:

• “Якщо ми ще воюємо, то ще не перемогли”. Пілот зі Старокостянтинова проїхався у “Le Маршрутці” Лесі Нікітюк

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.