Останнє SMS було «пам’ятайте мене». Історія воїна Олександра Каменчука з Хмельниччини

• Олександр захищав країну на Донеччині з 2014 року.
• Пішов добровольцем і в перший день повномасштабної війни. 
• Він врятував п’ятьох побратимів і отримав поранення, а тоді знову став у стрій.
• Зібрали спогади про загиблого Олександра Каменчука з Хмельниччини. 

Олександр Каменчук – військовий родом з Хмельницького району. Ще з 2014 року захищав країну і воював у найгарячіших точках. Його син – теж військовий. Тому в перший день повномасштабної війни чоловік став у стрій. «Хто, як не ми?», – говорив близьким і друзям. 

В районі Спірного на Донеччині захисник отримав важке поранення. Попри це врятував п’ятеро побратимів і вивів їх з поля бою. Після реабілітації Олександр знову повернувся у стрій. Військовий загинув на Харківщині. Йому назавжди 46. Розповідаємо його історію. 

Звільняв Авдіївку в 2014-му

Олександр жив у селі Вовковинці Хмельницького району. Тут до війни працював і мав сім’ю – дружину і сина. 

Переселенка Марина розповідає, з Олександром вони познайомились на початку повномасштабної війни. Вона із сім’єю приїхала на Хмельниччину із Харкова. Тут почала волонтерити й згодом допомагала йому з амуніцією. 

– Олександр добровольцем пішов в самий перший день війни, приїхав у Деражню до військкомату. Він завжди казав: «Хто, як не ми?» В нього син теж військовий, звільняв Гостомель. Він не міг по-іншому вчинити, бо захищав країну ще з 2014-го – звільняв Авдіївку, воював на Донецькому напрямку до 2017 року, - каже Марина. 

Олександр потрапив до 10-ої бригади «Едельвейс». Служив у складі 108-го гірсько-штурмового батальйону. Обороняв країну на східному напрямку. У травні 2023-го отримав важке поранення. Сталося це в районі населеного пункту Спірне на Донеччині. 

Побратими розповідали, військовий врятував тоді п’ятьох побратимів, вивівши їх з поля бою. Переніс операцію й пройшов реабілітацію, після якої вже у серпні став у стрій. 

Останнє смс було: «Пам’ятайте мене»

Після важкого поранення захисник лікувався й відновлювався у Харкові. Весь цей час волонтерка Марина підтримувала зв’язок із військовим та його сім’єю. 

Згодом після реабілітації чоловік повернувся на Куп’янський напрямок, де продовжив службу. 

А далі були три місяці важких боїв на одному з найгарячіших напрямків. Марина пригадує останню розмову з воїном. 

– Ми майже кожен день були на зв’язку, я продовжувала волонтерити і постійно запитувала, чим я можу допомогти. Було холодно і Олександр попросив мене переслати грілки. Я відправила і написала, щоб зустрічали. Він відповів, що сьогодні йде на штурм і кілька днів його не буде на зв’язку. І останнє смс було: «Пам’ятайте мене». А на ранок мені вже повідомили, що його вже немає…, - пригадує волонтерка. 

«Він заслуговує на це звання»

Олександр загинув під час бойового завдання в районі Іванівки, що в Куп’янському районі на Харківщині. Це сталося 28 листопада 2023 року. Військовий потрапив під артилерійський обстріл. 

Захисника поховали на Житомирщині, де проживає його мама і брат. Друзі кажуть, таке було бажання самого Олександра. 

Наразі близькі зареєстрували петицію до президента. Просять присвоїти Олександрові звання Героя України. Вважають, він заслуговує на цю посмертну нагороду. 

– Він завжди рвався звільняти нашу землю від окупантів Всі побратими поважали його як лідера. Він швидко орієнтувався у складних умовах загрози життю та попри все зайняв свій сектор вогню. Вміло володів вогнепальною зброєю. До всіх відносився з повагою та розумінням, сам постійно рвався йти першим, ризиковану роботу виконував сам. Не боявся нікого і нічого , завжди був героєм для своєї сім'ї, друзів та знайомих, – йдеться у петиції. 

Станом на сьогодні, 12 березня, електронне звернення підписали 20 854 людини. До кінця збору голосів є 42 днів.

Підтримати петицію можна за посиланням. 

Читайте також:

• «Мріяв стати військовим». Хмельницький попрощався з 25-річним Юрієм Клименком
• «Він був всесвітом для доньок»: Хмельницький попрощався з Сергієм Бардарем

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.