“Перший шприц дав мій хлопець”. Відверті історії наркозалежних хмельничан

Фото ілюстративне

• Наркотики стали частиною життя 25-річної Вікторії і 39-річного Євгена.
• Дівчину на голку “підсадив” її хлопець.
• Євген спробував ще в шкільні роки й потім тривалий час не міг залишатися тверезим.
• Про свій досвід наркозалежних хмельничани розповіли журналістці vsim.ua.

Публічно розповісти про життєві історії, в яких є помилки, біль та відчай - справа не з легких. Далеко не кожен на це погодиться. Однак ми знайшли хмельничан, які поділилися частиною свого життя. Вони зробили це без фото і прізвищ. Назвали свої імена, вік та привідкрили завісу свого болючого досвіду.  

Компанія друзів, цигарки, алкоголь й наркотики.  Втрачена робота, зіпсовані стосунки. Реабілітація й нарешті - тверезість. Такий життєвий сценарій випав на долю Вікторії та Євгена. Вони обидвоє мали справу із речовинами, від яких свого часу ловили кайф. Та зрештою - він перетворився у жахіття, що, здавалося, може лиш наснитися.

Цього разу ми поспілкувалися з хмельничанами, які мали справу з наркотиками. Серед них - 39-річний чоловік і 25-річна жінка. Остання познайомилася з наркотиками завдяки своєму коханому. В результаті, втратила роботу й найголовніше - свідомість. 

Колишній наркозалежний чоловік вперше спробував наркотик у старших класах. Тоді він і гадки не мав, що без цих речовин він не зможе обійтися найближчі 20 років.

“Я не розуміла, що залежна”

Історія Вікторії нагадує кіно. У її стрічці, здається, було все: молодість, кохання, мрії та цілі. Як і в багатьох фільмах, в житті дівчини не обійшлося без ворога, що все зруйнував. Йдеться про наркотики. 

Віка - молода, активна й цілеспрямована. Їй всього 25. Вона медик. Своєю справою вона “горить”. Розповідає, що ця професія їй до душі. До наркозалежності дівчина працювала в кількох медичних закладах одночасно. Вона допомагала людям і отримувала від цього задоволення. Все це тривало поки вона не зустріла його. 

Першим її наркотиком став хлопець, із яким у Віки закрутилося кохання. “Все було, як в кіно”, - розповідає вона сьогодні під час інтерв’ю для матеріалу про наркозалежних. Поки метелики пурхали в животі, дівчина не помічала недоліків коханого. Вона не звернула увагу на компанію його друзів, які самі варили амфетамін. Вікторія навіть не помітила, що її обранець наркозалежний. Тривало так, до тих пір, поки не “підсадили” на наркотики і її. 

У такий спосіб Віка втратила справу, від якої фанатіла без жодних додаткових речовин. Вона мусила піти з роботи в лікарні. Розповідає, що написала заяву за власним бажанням, бо в неї почалася параноя. Вона звернулася до психолога і нарколога. В результаті, її направили на лікування в реабілітаційний центр. Лише там Віка стала приходити до тями. Вона немов оговталася від довгого й моторошного сну. 

Зараз тривалий час вона перебуває у тверезому стані. Каже, найбільше за чим жалкує - це за роботою. Понад усе на світі вона прагне повернутися в медицину. Про коханого, який дав спробувати наркотик, Віка більше не думає.

“Гроші на наркотик діставав усіма можливими шляхами”

39-річний Євген вперше відкрив для себе наркотики ще в школі. Згадує, що спробував у старших класах. Тоді він не знав, що ці речовини затримаються в його житті надовго. 

Чоловік розповідає, що почалося все із компанії друзів, в якій кожен намагався виділитися, аби здаватися “крутим”. Спершу були цигарки, потім - різні дози алкоголю, а зрештою цього стало замало. Хлопці в компанії були переконані - щоб набути авторитету, треба вживати наркотики. Євген каже, що разом із цими речовинами в його життя прийшов і кримінал, і обман близьких, і втрата всіх моральних цінностей. 

Чоловік згадує, що не думав майже ні про що, крім наркотиків. Він відчував ломку. Його тіло потребувало дози. Він каже, що ті відчуття нагадують захворювання на ГРВІ. “Ломить все тіло і м’язи. Відчуваєш млявість”, - розповідає чоловік. Таким чином минав день за днем. Так минуло близько 20 років.

В результаті, у Євгена почали з’являтися проблеми зі здоров’ям. Він втратив роботу і сім’ю. Чоловік розповідає, що деякі його друзі, які були наркоманами, закінчили життя трагічно. Зізнається: боявся і сам такої участі. Та побороти залежність жодним чином не вдавалося. Попри розуміння своєї проблеми, каже він, ним керувало щось більше. І це було бажання вжити.

Хоч і зупинитися не міг, та спроби були. Євген розповідає, що йому намагалися допомогти спеціалісти. Крапельниці, пігулки і навіть традиційна китайська медицина - все, як коту під хвіст. “У голові в мене все одно нічого не змінювалось”, - каже він. 

Близько трьох років тому чоловік звернувся до одного з реабілітаційних центрів Хмельницького. Після стаціонарного лікування там, він повернувся до життя. Каже, що йому допомагали на психологічному рівні. Завдяки цьому, він став усвідомлювати свою проблему. 

- Зі мною працювали і психологи, і на групах терапевтичного характеру. Останні направлені на зміну мислення і модель поведінки. Я зрозумів, що причина мого вживання була у відсутності необхідних мені людей поруч. Я рано почав жити сам. Десь із 14 років я став особливо не контрольованим. Я жив із бабусею, яка не може тримати так під контролем, як би це робили батьки, - говорить Євген. 

Під час розмови із журналісткою vsim.ua, чоловік зізнався - після реабілітації його життя стало геть іншим. Зараз він працює у тому центрі, де надали йому допомогу. Загалом картина його життя тепер зовсім інша. Адже зараз Євген тверезий. Він каже, що працювати над собою не зупиняється. Підтримує себе в тонусі й контролює, аби залежність в жодному випадку не повернулася. 

Серед наркозалежних найбільше чоловіків

Історія Вікторії та Євгена закінчилася лікуванням у Міжнародній наркотичній асоціації “Хмельницький центр здоров’я молоді”. Директор організації Максим Павлов розповідає, що за статистикою найчастіше наркозалежними є чоловіки віком від 20 до 35 років. Жінки із такою проблемою потрапляють на реабілітацію не часто. 

Керівник центру Сергій Нохрін розповідає, що потрапивши в їхній заклад, пацієнти проходять первинний огляд у лікаря-нарколога і психіатра. Мовляв, часто наркозалежні потрапляють на реабілітацію із ломкою. Щоб її подолати, фахівці призначають певні препарати. Вже після цього з пацієнтами працюють на психологічному рівні. Відбувається робота з почуттями, думками і моделлю поведінки. 

У суспільстві побутує думка, що колишніх наркоманів не існує. Стосовно цього керівник організації каже: “Наркоманія - хронічне захворювання. Люди із залежністю мають використовувати підтримуючу терапію протягом всього свого життя”. Лише в такому випадку, за словами Сергія Нохріна, можна одужати і залишатися протягом життя тверезим.

Телефон довіри : +38(097) 20 73 439

 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.