“Попереду мало бути все життя”. Загинув 25-річний воїн Валентин Лук’янчук

Анастасія БЕВЗ

Він мріяв стати вчителем, але став на захист країни.
Валентин Лук’янчук загинув на Донеччині. Йому було всього 25.
Спогадами про захисника поділились його друзі дитинства.

“Просто не вірю, що його немає в живих”, - говорять друзі Валентина Лук’янчука. У їхній пам’яті він залишиться веселим, усміхненим, товаришем, який завжди прийде на допомогу. Воїн служив у Національній гвардії. Повномасштабне вторгнення зустрів зі зброєю в руках. Загинув у Донецькій області. Вдома залишився хворий батько і бабуся. Розповідаємо історію 25-річного захисника з Хмельниччини.

“Добрі очі і добрі вчинки”

Військовий був родом з Білівського старостинського округу, що в Ізяславській громаді. Тут виріс й мав багато друзів. Розповідають, на доля хлопця випало чимало. Він рано залишився без мами. Його вихованням займалась бабуся. Друзі дитинства поділились спогадами про хлопця, якого вони з теплом називають “Валік”.

То була настільки світла і добра людина, настільки добрі очі, добрі вчинки…Ти в моїй пам'яті завжди залишився такий, Валіку, - пише подруга Вікторія Волоско.

Діана Чайковська розповіла журналістці vsim.ua, що з Валентином вони були однокласниками, сиділи разом за партою. У школі хлопця пам’ятають здібним, він часто їздив на олімпіади.

Відео дня

Валік був хорошою людиною. Завжди усміхнений, щирий, добрий був. У школі він був дуже розумний, завжди давав списувати математику мені, а я йому українську мову. Пам'ятаю, як возив мене додому на велосипеді, пам'ятаю як рвав яблука в шкільному садку і приносив до класу, пригощав.У нього тато лежачий, хворий. Він настільки сильний духом, що ніколи не показував цього, ніхто не знав. Він завжди був усміхнений і спокійний, обходив конфлікти, - розповідає Діана.

Друзі кажуть, Валентин після школи навчався на вчителя математики та фізики.

Мріяв стати педагогом

Після закінчення школи хлопець навчався на математичному. Якийсь час працював на цукровому заводі. Товариш загиблого Олег Свиридюк поділився, з Валентином вони провели все дитинство і юність, але згодом їхні шляхи розійшлися.

Всю юність провів в його компанії: перші кроки в доросле життя, перші розбірки в сільському клубі. Валік завжди приходив на допомогу, завжди був дуже життєрадісний, ніколи не втрачав позитивного настрою, постійно посміхався. Часто виручав мене в складних ситуаціях. Згодом вступив до вишу в Київ, потім армія... З цього моменту наше спілкування погіршилось, про що я тепер дуже шкодую, - зізнається товариш.

Валентин пішов до армії й підписав контракт. Служив у Національній гвардії. Повномасштабне вторгнення військовий зустрів зі зброєю в руках.

Солдат Валентин Лук’янчук був електриком-мотористом центру зв’язку тилового пункту управління польового вузла.

Його друзі досі не можуть повірити у його загибель.

“...в нього було стільки життя в очах. Бог наділив його такою чистотою, щирістю, яка притягувалась. Тому мені дуже сумно, що такі люди йдуть з життя. Війна забирає таких хороших людей”, - каже подруга Вікторія Волоско.

Валентин Лук’янчук загинув 3 лютого на Донеччині. Скоро тіло Героя назавжди повернеться додому. Дату та час прощання з військовим у громаді обіцяють повідомити додатково.

Читайте також:

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.