Росія-матушка та Путін на стіні кафе: хмельничанин Сергій Толстіхін про велоподорож “радянською” Європою

Сергій Толстіхін - тревел-блогер, який підкорив 20 європейських країн на велосипеді. В 2016 році ще “зелений” в плані велотуризму, хмельничанин подолав 4000 кілометрів за 40 днів. Це була найдовша поїздка Сергія. Протягом неї він побував у 15-х країнах. У попередньому матеріалі на нашому сайті ми розповіли вам про 5 із них. Хмельницький мандрівник відвідав Польщу, Словаччину, Угорщину, Хорватію, та Боснію і Герцеговину. Бачив острів у озері, заглянув на грандіозний Молодіжний фест, який буває раз в 4 роки та ночував у монастирі. Друга частина подорожі була ще цікавішою. Про враження від неї та про особливості кожної з відвіданих країн Сергій Толстіхін розповів журналістам vsim.ua.

У Боснії і Герцеговині Сергій зі своїм другом Сашком залишили більшу частину велотуристів у паломницькому центрі та рушили далі в мандри Європою вже удвох. Більша частина мандрівки пролягала просторами колишнього радянського союзу, тому вражень у хмельницьких мандрівників було вдосталь. Але про все по-порядку.

Сербська біднота та Путін на стіні кафе

Подорожуючи кордоном Боснії велотуристи мимохіть зачепили відразу 4 країни. За один день побували і в Боснії і Герцеговині, і в Сербії, і в Хорватії, і в Чорногорії.

• Якщо подивитися по карті, то стане відразу зрозуміло, як нам вдалося виконати такий маршрут. Там все поруч. Ми переночували в Боснії на килимках прямо біля траси, встали рано і вже о 6-й їхали вздовж так званого "Попового поля", оточеного з обох боків прекрасними горам. По дорозі бачили дуже цікаві водяні канали для поливу виноградників. Нас вразила головна річкова артерія цього регіону - річка Требішніца. Вона годує живильною водою безліч виноградних полів за допомогою старовинної боснійської зрошувальної системи. Виглядає процес просто неймовірно, - розповідає мандрівник.

Під час зупинки велотуристи побували в досить неодозначному кафе. Знаходиться воно на кордоні Боснії. Проте  більшість місцевих мешканців там - серби. Відтак, зазначив Сергій, "радянщиною" запахло віддалік.

• Ми трохи заблукали і врешті-решт дочовгали до придорожнього кафе з загадковою назвою "Зірка". Пересувалися ми по території, заселеній переважно сербами, які відомі симпатіями до Росії-матушки. Але, що аж настільки ми і не думали. Всередині кафе на центральному місці біля барної стійки висів портрет Путіна. 

Сергій розповів, що попри їх політичну несумісність з кафе “Зірка”, українським веломандрівникам все ж вдалося знайти спільну мову з  власником.

• Господар виявився дуже доброзичливим хлопцем, розкрутив нас пообідати ягням-гриль та картоплею за 15 євро на двох. Біля кафе навіть був басейн і можна було освіжитися, але ми вирішили цього не робити. Він дозволив нам в дорогу безкоштовно набрати холодної води і ми рушили далі, - пояснив Сергій.

Далі була Сербія від якої у хмельницького велотуриста залишилися не надто приємні спогади: Сергій зазначив, що в цю країну повертатися він не хоче, адже було відчуття, що там і досі живуть як на теренах колишнього СРСР.

“Радянська” Чорногорія та російськомовна реклама

Чорногорія хмельницького мандрівника теж не надто вразила. Сергій розповідає, що море його розчарувало, а найяскравішим спогадом залишився велетенський гамбургер у містечку Герцег-Новий.

• Якщо чесно, то всі захопливі описи Чорногорії не знайшли відображення в тому враженні, яке склалося в нас. Хорватія, як на мене, краща і більш доглянута. Після спуску з гір ми зайшли в море і відразу звідти втекли, бо було дуже мілко і брудно. Щоправда далі, думка про Чорногорію трішки підкорегувалася в кращу сторону, - говорить Сергій.

Щоб якось розбавити мандрівку приємними враженнями туристи вирішили скористатися послугами парому.

• Ми подумали, що послуги парому - це певно дуже дорого, але все ж вирішили запитати. Виявилося, що проїзд для людей там безкоштовний. Нам треба було лише заплатити за перевезення велосипеда 1 євро. Як виявилось пізніше, ми оминули Которську затоку. Це дуже гарне місце, яке ми колись хочемо окремо об'їхати на велосипеді, - зазначив Сергій.

Наприкінці дня, Олександр пробив колесо і мандрівникам довелося заночувати  в найближчому кемпінгу. Де вода в душі текла з іржавої металевої діжки, а всю ніч над головами туристів літали літаки, тому виспатися їм так і не вдалося. Стомлені і трохи злі вони зранку рушили далі.

• Їхалось нам досить просто, на щастя, не було великих підйомів. Чорногорські краєвиди були дуже схожі на хорватські. Але сильно в очі кидалось засилля російської мови. Росіяни дуже люблять саме Чорногорію і тут купа білбордів російською. Багато реклами про продаж нерухомості, про роботу російськомовних шкіл, Росією віяло звідусіль, - наголосив Сергій.

По дорозі мандрівники проїхали острів святого Стефана – один з найдорожчих курортів в Чорногорії. Пляжі на острові складаються з рожевого піску, а з сушею острів з’єднаний невеликим перешийком з намитого шарами гравію.

Албанська “циганелія” та мусульмани

З Чорногорії мандрівники рушили до Албанії. Як зазначає Сергій, це мусульманська країна, де панують зовсім інші правила та закони. Навколо можна було побачити велику кількість мечетей та відголосків культури східних країн.

• Албанія - це зовсім інша цивілізації. Відчуття ніби ти десь в якійсь мусульманській країні, хоча це середина Європи. Держава досить бідна, але в ній ми почували себе, як вдома. Албанія дуже схожа на Україну. Я зрозумів, як європейські туристи бачать нашу країну. Це своєрідна “циганелія”. Багато бідного, але привітні люди. Врешті-решт ми дістались одного хорошого кемпінгу вже в сутінках. Там нам трапилися кльові сусіди, ізраїльсько-французька парочка, яка почастувала нас піцою, - розповів Сергій.

Відпочивши в затишному і безпечному кемпінгу в передмісті Шкодеру, мандрівники прокинулися під звуки української мови та разом із земляками рушили країною, споглядаючи неймовірні гірські краєвиди.

• Хтось біля нас був з України. Визирнувши, ми не повірили своїм очам - це були  двоє велосипедистів зі Львова, котрі також собі їздили Балканами і насолоджувались місцевими красотами. Разом з ними ми рушили до Тірани. По дорозі бачили дуже гарні гори. А ось залізниця там взагалі занедбана, натомість - класні автостради. І ще в Албанії дуже багато триколісного транспорту, вело, мото і авто, - розповів Сергій.

В Македонії один бункер на чотирьох

З Албанії мандрівники відправилися до Македонії. У маршрутному плані цієї країни не було. Проте велотуристи вирішили відвідати Охридське озеро, тому накрутили педалями зайві 80 кілометрів.

• Ми не планували туди їхати, але там є класне Охридське озеро. Ми просто його об’їхали і так опинилися в Македонії. Ми мало бачили цю країну. Там гарна туристична інфраструктура. Також в Македонії велика кількість бункерів. Однин на 4-х осіб. Це так звана туристична цікавинка Македонії. Дехто поробив з них гаражі, навіть житла, а дехто просто розмалював красиво і вони є своєрідною туристичною принадою, - зазначив Сергій.

“Греція - це стара туристична Європа”

Основною цікавинкою Греції звісно вважають її старовину архітектуру та гірсько-морські краєвиди. Проте Сергій говорить, що там є на що подивитися крім розпіарених туристичних принад.

• Греція - зовсім інша. Це стара туристична Європа. Все, що говорять про грецьку кризу - абсолютно надумано. Ми жодної кризи там не побачили. Там просто купа бізнесу, багато підприємств, виноградники, горіхові поля. Греки дуже працьовиті і це відразу видно. Ми добралися до моря, відпочили, а далі почався рай на землі. Сонячна Греція, рівна дорога, тиша і спокій. Перед нами відкрились типові грецькі краєвиди: ліворуч - гори, праворуч - море, а між ними безліч виноградників з величезними плодами, які збирали місцеві фермери на продаж, - зазначив мандрівник.

Біля одного виноградника туристи вирішили перепочити кілька хвилин. За допомогою жестів у  фермерів вони попросили кілька ягід "на пробу".

• Фермер на нас мовчки глянув, розвернувся і пішов. Але виявилось, що пішов він до винограду, врізав нам декілька неймовірно великих грон і почастував нас. Виноград був дійсно дуже великий і дуже смачний. Відтак ми вирішили зробити довший обідній привал зі сном. Було купання, валяння на піску і поїдання винограду. Рай на землі, одним словом. Їхати далі не хотілось, але мусили і після відпочинку, коли спала обідня спека, ми рушили далі до кордону з Турцією, - розповів Сергій.

Заможна Турція та історія місцевого мешканця

Туреччина вразила велотуристів з України бездоганними дорогами та заможністю. Сергій зазначив, що турки приємні у спілкування і залюбки розказують про своє життя та місцевий побут. В середньому вони заробляють від тисячі євро на людину. Це досить не бідні люди.

• Туреччиною ми їхали лише її європейською частинкою, тому бачили зовсім мало. А от від доріг ми були просто в захваті, там вони бездоганні. По дорозі нас наздогнав один турок. Він їхав у своїх справах вже 50 кілометрів. До нас заговорив ламаною російською. Розповів, що його колишня дружина - росіянка. Вона прочитала його анкету на сайті знайомств, подумала, що потрапить десь в Анталію на море, а потрапила до цього ж турка в якесь село. Поскаржився нам, що пожила в нього півроку і втекла. Розповів нам про зарплати, похвалився, що в них 5-а за потужністю армія в світі та й роз’їхалися, - розповів Сергій.

Туреччиною велотуристи довго не мандрували, бо країна сама по собі дуже велика, тому подивитися і гори, і море, і визначні місця у них просто не було часу.

Болгарський “Звездець” та тотальна біднота

Наступною була Болгарія. Здавалося б це курортна і заможна країна. Проте Сергій говорить, що ця думка не має нічого спільного з болгарською реальністю. Насправді - це найбідніша країна Європейського союзу, яка досі не відійшла від радянського минулого.

• Ми відкрили для себе Болгарію не з туристичного боку. Їхали не курортною зоною, а звичайними дорожніми маршрутами, тому побачили, як там насправді бідно. Все навколо в жахливому стані, обдерте і закинуте. А вивіски магазинів ніби не мінялися ще з радянських часів. Ми проїжджали якесь селище з кумедною назвою “Звездець” і вирішили там зупинитися на відпочинок у місцевому готелі. І то реально був “звездець”. Готелів тут виявилося два: один більш-менш в нормальному стані, інший практично не придатний для життя. Нам дістався другий. Бо в першому поселилися військові. В них там проходили якісь навчання і вони викупили місця в цьому готелі на півроку вперед. Ми переночували в готелі, а на ранок тікали звідти якнайскоріше. Такого навіть у Хмельницькому немає - радянщина в самому її гіршому прояві, - зазначає Сергій.

Мандрівник розповідає, що порівняно  з Болгарією, Україна - процвітає. Значна частина місцевих мешканців виїхала звідти на заробітки. Добре люди живуть лише в прибережній зоні, де процвітає туризм та є відпочиваючі на курортах. Всі інші - бідують. В Болгарії мандрівникам довелося ночувати просто на березі моря. Велотуристам пощастило з погодою, тому розмістилися просто на шезлонгах.

• Одну ніч ми ночували просто на березі моря. Ми вже ніде не встигали, а навколо були одні пляжі. Люди всі вже розійшлися, а шезлонги то залишилися. Ми собі припаркували свої велосипеди, а самі заночували на тих лежаках. Загалом Болгарія не виправдала наші сподівання, але досвід отримали незабутній, - розповів Сергій.  

“Замість циганів вітряки”

Румунія та Молдова для українських велотуристів запам’яталася з вікна автобуса. Мандрівники не встигали вчасно повернутися до України, тому змушені були пересісти на більш швидкий транспорт.

• Фактично Румунію та Молдову ми не бачили. Я дуже хотів потрапити до доньки на перший дзвоник, тому трохи поспішали. Румунію ми проїжджали по прикордонній зоні і те, що бачили досить непогано. Вона також курортна, не така розкручена, як Болгарія, зате дешевша та, як на мене, цікавіша. Ми очікували побачити купу циганів, а побачили купу вітряків. Що нас дуже здивувало, тому хочемо поїхати туди ще раз, щоб краще її дослідити, - зазначив велотурист.

Вже через кілька тижнів Сергій із групою веломандрівників рушить у чергову мандрівку Європою на залізних конях. Планують відвідати три країни. Де побувають та які враження привезуть з подорожі, читайте в наступному матеріалі на нашому сайті.

Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті та у Facebook, Telegram,  Instagram та YouTube.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.