Рятував пораненого з-під обстрілів. Хмельницький попрощався з Андрієм Гірченком

Анастасія БЕВЗ

Хмельничанина довго не брали на службу. Та врешті він опинився серед добровольців.
Захисник загинув, рятуючи пораненого побратима з поля бою.
Вдома Андрія не дочекались дружина, донечка і мама.

Він був зразковим сім’янином, цікавився мотоциклами й обожнював прогулянки зі своїм улюбленим собакою. Так було до повномасштабної війни. Андрій Гірченко у мирному житті працював водієм у банку. Був життєрадісним, любив жартувати і мав багато друзів. З початком російського вторгнення хотів стати на захист країни. Товариші розповідають: “він просився, а його довго не брали за станом здоров’я”. Казав “хто, як не я?”.

Сьогодні, 30 червня, з воїном прощались у рідному Хмельницькому. Провести його прийшли близькі, побратими, товариші, сусіди і пересічні хмельничани. У серпні Андрієві мало б виповнитись 45...

Анатолій розповідає, знав військового з дитинства. Вони жили по сусідству і до останнього підтримували зв’язок.

Відео дня

- Завжди був позитивний, життєрадісний. Міг пожартувати, підтримати. В нього був байк і автомобіль. Він до техніки мав хист. Дуже часто гуляв зі своїм собакою. На рахунок того, чи йти воювати, чи ні, відповідав - “я піду, бо хто, як не я?”.

До війни Андрій Гірченко працював водієм у банку. Про це розповідає його товариш Олег, з яким вони були знайомі більше 30 років.

- Знаю, що взяли його на службу не одразу за станом здоров’я. Він ходив і просився. Так став добровольцем. Це дуже життєрадісна людина, яку ніколи в житті нічого не засмучувало. Якби йому не було погано - він завжди був веселий. Завжди міг підставити плече і прийти на допомогу. Був хорошим і надійним другом, - пригадує Олег.

Востаннє друзі спілкувались перед Новим роком. Мовляв, саме тоді Андрій був на навчаннях.
Згодом він відправився на фронт.

Військовий з позивним “Зуб” розповідає, з Андрієм вони сусіди. Також призивались разом на службу. Але опинились у різних бригадах.

- Андрій воював сім місяців. Ми з ним разом призивались в нашому військкоматі. Він потрапив у 68-му єгерську, а я - в 95-ту. Так розійшлись, але продовжували підтримувати зв’язок. Він завжди йшов на допомогу близьким, рідним, - каже військовий.

Побратими також розповідають, що в Андрія залишився улюблений пес по кличці “Блек”. Мовляв, тварина зараз відчуває втрату господаря і сумує.

Відомо, що солдат Андрій Гірченко загинув 23 червня. За словами товаришів, він допомагав пораненому побратиму виходити з-під обстрілів. Та прилетіла ворожа міна. Трапилось це у Донецькій області.

Вдома захисника не дочекалися дружина, донечка, мама і сестра. Героя поховали на Алеї слави у мікрорайоні Ракове.