«Стріляти не важко. Важко витримувати обстріли». Розповідь захисника з Ізяслава

Олена Кошарська

Тут і далі фото Подільського лісового офісу. Колаж vsim.ua

До війни Микола Степанюк працював лісівником.
Він пережив ракетний удар та потрапив у президентську бригаду.
Нині служить на Донбасі. А після Перемоги планує одружитися.

Микола Степанюк мешкає в Ізяславській громаді. Йому 33 роки. І нині він захищає Україну в найгарячіших точках. А до війни чоловік працював лісівником. Історія Миколи розповіли у Подільському лісовому офісі.

Також Микола — інженер лісового господарства. Він 11 років пропрацював у лісовій галузі. За роботою у ліках проводив більше 90% свого робочого часу.

З першого дня повномасштабного вторгнення Микола добровольцем пішов до військкомату. Спершу його не прийняли. За декілька днів він вдруге навідався щодо призову і вже 28 лютого відправився на Львівщину, в навчальний центр з підготовки військовослужбовців.

Відео дня

Але вночі 13 березня по Міжнародному центру миротворчості та безпеки окупанти здійснили авіаудар. Ракета влучила у казарму, в якій проживав і Микола. Його з побратимами перевели у Київ. Там він потрапив у окрему президентську бригаду імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Уже майже півтора року ізяславчанин воює на Донецькому напрямку. Колишній лісівник нині командир мінометного розрахунку. Він знищує росіян, броньовану техніку ворога, уражає бліндажі тощо. Він брав участь у звільненні українських територій на півдні Донеччини: Урожайного, Старомайорського.

— Був потужний наступ. Операція зі звільнення селищ проходила в тому числі за допомогою мінометних розрахунків. Спочатку заходили штурмовики. Ми закріплювалися за ними та прикривали їх. Стріляти було не важко. Важко витримувати обстріли. У червні наші території вдалося відвоювати. Але тут не залишилось жодного вцілілого будинку, — згадує боєць.

Нині ж Микола зізнається, роботу дуже ускладнюють погодні умови.

— Таке болото, що неможливо доїхати на позиції. Дощ. Морозу немає. Автівки не витримують. Тут ходити складно, не те що їхати, — каже військовий.

Попри щоденні складнощі воїн продовжує виконувати свою місію. Основна підтримка хлопця – його родина, батьки. Брат лісівника також захищає Україну. А після перемоги Микола мріє повернутися на роботу до лісу. Каже: «Ми на Донбасі, тут одні поля. Як мені вже хочеться піти до лісу». А ще у планах — одружитися на своїй дівчині, яка чекає його повернення.