«Так і не побачив сестричку». Спогади про 21-річного воїна Владислава Гуменного з Хмельниччини

• Владислав з позивним «Гума» мріяв бути військовим з дитинства.
• Чекав на народження молодшої сестрички, але не дожив день до її появи.
• Розповідаємо про юного Владислава Гуменного, який віддав життя за Україну. 

«Не переживайте, зі мною все буде добре…», – такими словами Владислав підбадьорював рідних. Боявся розповідати мамі, де він, аби вона не хвилювалась. 

Шлях воїна він обрав ще у підлітковому віці й опинився на війні у 20 років. Розповідаємо про Владислава Гуменного, який загинув на Донеччині. 

Мріяв бути в «Азові»

Владислав родом із Григорівки, що поблизу Старокостянтинова. Тут провів дитинство і закінчив школу. Їх у сім’ї шестеро. 

Владислав навчався у Григорівській школі. Однокласниця Катерина пригадує його спокійним і хорошим хлопцем. 

– Це був чудовий хлопець. У початковій школі був тихим, іноді здавалось, що він постійно буде «мишкою». Але після 8-го класу він пішов навчатись у військовий ліцей і його ніби змінили. Він став справжній чоловіком, мужнім і сміливим, – каже Катерина. 

З дівчиною вони проживали по сусідству. Тому бачились і спілкувались, коли Влад приїздив додому.

– Він говорив: там не солодко. Але хто, як не він. Ніколи не чула від нього, що він втомився і йому важко. Владислава буде дуже не вистачати. Він був надійним другом і відданим товаришем, – додає дівчина. 

Після навчання у військовому ліцеї Кам’янця-Подільського, Владислав вступив до Львівської академії сухопутних військ. Як розповідає журналістці vsim.ua сестра Іванка Гуменна, це було суто його рішення. Адже з підліткового віку хлопець бачив себе військовим. 

– Він прагнув, готувався, займався фізичною підготовкою, аби пройти. А після закінчення академії, вступив до ЗСУ, служив у складі 44-ої окремої артилерійської бригади. Потім перевівся до Національної гвардії. Брат дуже сильно хотів він потрапити у 12-ту бригаду «Азов». Подав документи, але йому сказали очікувати, – розповідає сестра. 

«Мама народила сестричку після його загибелі»

Поки не здійснилась мрія про «Азов», Владислав служив у 14-ій бригаді Національної гвардії. Цьогоріч отримав звання старшого лейтенанта. 

За словами рідних, хлопець дуже коротко розповідав про війну. Аби мама не переживала. Завжди заспокоював: «Зі мною все буде добре». Того дня, 24 липня, військовий саме йшов на позиції. Те бойове завдання виявилось для нього останнім.

Владислав Гуменний загинув поблизу населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області. 

Як розповіла сестра, після війни він мріяв зустріти кохання і «подарувати мамі внуків».
А наступного дня після його загибелі матір народила Владові сестричку, яку він так сильно чекав і не встиг потримати на руках. 

– Влад був дуже світлою людиною. Він вмів підтримувати і навіть в перший день спілкування люди йому довіряли. Всі, хто його знав, не вірили у загибель. Надіялись до останнього, що це неправда, – каже Іванна Гуменна. 

З 21-річним Владиславом Гуменним прощався весь Старокостянтинів 30 липня. У нього залишилась мама, троє братів і двоє сестричко, молодшу він не встиг побачити. 
Полеглого воїна поховали на сільському кладовищі рідного села Григорівка. Сьогодні, 5 серпня, йому мало виповнитись 22...

Читайте також:

Хмельничани попрощалися з Героями Олександром Пусацьким і Дмитром Костаревим

Дванадцять воїнів повернулось на Хмельниччину «на щиті»

Смерть військового у Старокостянтинові: все, що відомо на даний момент

Опікувався тваринами та захищав Україну: у Хмельницькому попрощались із Геннадієм Паріногою

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.