TikTok, камери і ресепшн: дізналися про плани нової директорки Хмельницького перинатального центру

• 16 років керівником Хмельницького перинатального центру був Андрій Ропотан.
• Тепер на посаді - Ірина Королюк.
• Дізналися більше про нову директорку, про те, що чекає на перинатальний центр і які нововведення уже запровадили в закладі.
• Подробиці - в інтерв’ю.

Із 1 червня на посаді керівника Хмельницького перинатального центру - Ірина Королюк. Їй 42 роки. Вона мама двох дітей та лікар із 15-річним досвідом. На її робочому столі - чимало паперів та акваріум із рибкою, на ім’я Леонід. Із запалом в очах вона розповідає про те, яким хоче бачити перинатальний центр за 10 років. При цьому найчастіше звучать слова “потужний” і “сучасний”.

Журналістка vsim.ua запросила Ірину Королюк на інтерв’ю. У ході нього дізналася більше про нову директорку та про зміни, що чекають на медзаклад під її керівництвом. Також поділилася тими нововведеннями, що вже запровадили. Це, наприклад, камери відеоспостереження. 

Ірина Королюк поділилася своїм поглядом на розвиток закладу, пояснила, як ставиться до “подяк” за пологи й розповіла, чому ексдиректор Андрій Ропотан пішов з посади. Нагадаємо, медик був керівником протягом 16 років. Інтерв’ю із ним читайте тут. 

З чого почався ваш шлях у медицину?

- Все почалося з навчання в медичному університеті, що в Івано-Франківську. Провчилася там 5 років. Згодом народила сина й провела рік в академічній відпустці. Продовжувала навчання вже у Вінницькому національному медичному університеті імені Миколи Пирогова. 

Чи пам’ятаєте, як саме і чому вирішили стати лікарем?

- Мої батьки не лікарі. Бажання стати медиком виникло у мене само собою. Коли я почала про це серйозно говорити, батьки намагалися мене відмовити від цієї ідеї. У них були друзі медики. Якось вони попросили їх взяти мене на роботу. Тоді я пішла в онкодиспансер. Задумка була такою, аби я подивилася і зрозуміла. що медицина - це важка праця. І врешті - відмовилася від цього. Проте після візиту в лікарню я прийшла додому і сказала: “Я буду лікарем”.  

Коли і як ви потрапили до Хмельницького перинатального центру?

- У 2004 році я прийшла до перинатального центру на інтернатуру. Закінчила її через два роки. Після цього я стала на біржу праці. Таким чином працевлаштувалася у поліклініку №3. Працювала там дитячим гінекологом. У 2007 році вже прийшла працювати у міський перинатальний центр. 

Розкажіть про ваш перший досвід роботи в перинатальному центрі. 

- Спершу я працювала лікарем-статистом і акушером-гінекологом у жіночій консультації. Пізніше я трохи “мігрувала” відділеннями медзакладу. Працювала в післяпологовому та у відділенні патології, де ходила на операції. Звісно, в кожному відділенні було по своєму важко. Проте до всієї роботи з часом звикаєш і виконуєш її якісно. 

Яка історія з вашого лікарського досвіду запам’яталася найбільше?

- Така історія трапилася зі мною, коли я працювала у відділенні патології. Тоді серед пацієнток була вагітна дівчина, яка була сиротою. Ми їй купували медикаменти за свої кошти й дбали про неї. Вона вирішила віддячити мені. Подарувала свою губну помаду, якою вже раніше користувалася. Це найцінніше, що в неї було, розумієте? Саме тому ця історія чомусь найбільше мені запам’яталася. 

На якій посаді ви працювали перед тим, як стали головним лікарем?

- Перед призначенням я протягом року була заступником директора. Виконувала здебільшого адміністративні функції. Потім рік - медичним директором. При цьому я весь час продовжувала вести прийоми пацієнток. 

Окрім вас, хто ще був претендентом на посаду директора?

- Цього я не знаю. Конкурс проводить спеціальна комісія. Це представники управління охорони здоров’я міськради, громадської організації та перинатального центру. Було вибрано трьох осіб, які представляли медзаклад. Проте під час військового стану міський голова сам призначає на посаду директора. Так і призначили мене.

Чому посаду залишив Андрій Ропотан і чи залишився він працювати в закладі?

- Андрій Ропотан був на посаді директора 16 років. Він написав заяву за власним бажанням. Причина - за станом здоров’я. Зараз він працює завідувачем відділення інфекційного контролю. А також має 0,5 ставки акушерства й гінекології. 

Чи відбулися інші кадрові зміни в закладі?

- У нас з’явився новий медичний директор - Вікторія Борисівна.  Вона працювала 6 років меддиректором в Кам’янець-Подільському перинатальному центрі, а перед цим в управлінні охорони здоров’я Кам’янець-Подільської міської ради. Що стосується кадрових змін - то під час війни їх у закладі не буде. Загалом кількість персоналу складає 511 осіб.

Заступник директора, Олена Вавринчук, фігурує в кримінальній справі за статтею “Торгівля людьми”. Наразі вона відсторонена від роботи?

- На даний час Олена Михайлівна працює. Було рішення суду, згідно з яким вона відновила свою діяльність з лютого цього року.

Які, на вашу думку, є основні проблемні питання в роботі закладу?

- Основною проблемою перинатального центру, як на мене, є відсутність команди. І найперше завдання - це необхідність створити її. У всьому мають бути командні рішення. Не може так бути, що одна людина чимось керує. Наприклад, директор приймає остаточні рішення, коли вислухає всі думки. Команда має мати одну чітку ціль. 

- Інше питання - це те, що ми не пацієнтоорієнтовані. Певно, такою є ще радянська специфіка комунальних медзакладів. Пацієнт має до нас йти і відчувати себе клієнтом, якому надають якісні послуги. Тому я на кожній п’ятихвилинці кажу, що ми маємо бути пацієнтоорієнтовані. 

Які ще зміни чекають на перинатальний центр?

- Коли ми заходимо в заклад, відразу бачимо реєстратуру. Це “радянщина”. У закладі має бути ресепшн (зона частини приміщення при вході, - прим. автора). Людина має прийти і відразу відчувати себе комфортно. Їй мають сказати: “Доброго дня. Чим можемо вам допомогти?” Тому ресепшн - це просто мрія. Ми обов’язково її втілимо. 

- Також плануємо внести зміни в роботу відділення допоміжних репродуктивних технологій. Тому, що воно вважається одним з найслабших у перинатальному центрі. Там є дороговартісне та якісне обладнання. І взагалі - це дуже перспективна галузь. Ми плануємо вносити зміни в роботу цього відділення. Подробиць поки вам не розповідатиму. 

Розкажіть про нововведення, які вже ввели в роботу закладу.

- Під час війни ми облаштували дитячий куточок. Чоловіки багатьох жінок зараз захищають нашу державу. Тому пацієнтки приходять на обстеження разом з дітьми, бо не мають із ким їх залишити. Діти бігають коридорами чи плачуть, бо їм нудно. Тому ми зробили куточок, де є іграшки та розмальовки. Це комфорт для пацієнтів. 

- Також у нас тепер встановлені камери. Вони є на “прийомному покої”, у коридорі, де реєстратура, біля УЗД, в прийомній та моєму кабінеті. Я пояснила колективу, що в закладі все має бути прозоро, чесно та справедливо. Відреагували на камери по різному. 

Бачила сторінки перинатального центру в Instagram та TikTok. Це ваша ідея?

- Ще раніше в нас був сайт і сторінка у Facebook. Наші молоді інтерни та пацієнтки підказали, що можна створити акаунти в Instagram та TikTok. Ми взяли на роботу дівчину, яка цим займається. Платимо їй з бюджету закладу. Сама я добре ставлюся до зйомок відео для соцмереж, тож беру в цьому участь. Також лікарі з жіночої консультації та спеціалісти УЗД теж з радістю знімалися на відео. І медики зі стаціонару вже запитували, коли буде їхня черга. Тобто колективу це цікаво. І ми бачимо, що активність у соцмережах дає гарний ефект. 

Чимало акушерів-гінекологів із перинатального центру працюють також у приватних медзакладах. Чи немає проблеми із переманюванням пацієнтів?

- Є така проблема. Ми з цим намагаємося боротися, бо такого бути не може. Ми працюємо по двох пакетах - НСЗУ і наші платні послуги, які мають бути конкурентоспроможними. У нас має бути дешевше, ніж у приватних. А переманювання пацієнтів - це не конкуренція. Це негідна поведінка. 

Які послуги пацієнтки можуть отримати в перинатальному центрі безкоштовно?

- Раз на рік профілактичний огляд в акушера-гінеколога є безкоштовним. Коли жінка стає на облік, вона має бути обстежена, згідно з наказом. За вагітність є право зробити два УЗД безкоштовно. 

Чи користується популярністю в перинатальному центрі епідуральна анестезія?

- За останні роки епідуральна анестезія набула чималої популярності. Активно робити її ми почали в березні цього року. Зараз практикуємо це від 4 до 6 разів на тиждень. Якщо є можливість знеболити і жінка цього бажає - тоді робимо. Ця послуга є безкоштовною, адже надається за пакетом НСЗУ.

Як ви ставитеся до подяк лікарю за пологи у вигляді певної суми?

- Пологи оплачує НСЗУ. Однак вибір лікаря на пологи - це платна послуга. Це коштує приблизно 600 гривень, в залежності від категорії медика. Решта взаємозв’язку з лікарем - зовсім не обов’язково. І я категорично проти цих зв’язків. Проте якщо пацієнтка хоче подякувати - це її справа. Водночас ніхто не має права вимагати кошти. І я буду з цим боротися. 

У перинатальному центрі з’явилося “вікно життя”. Чи не залишали там ще малюка?

- Ще перед війною ми облаштували “вікно життя”. І от навесні ми його запустили. Воно весь час відкрите. Там є матрац з підігрівом. Зараз ми його вимкнули, бо надворі літо. Матрац реагує на рух. Якщо туди покладуть дитину - увімкнеться сирена. Допоки таких випадків у нас не було.

Чи забезпечний заклад “пакунками малюка”?

- Пакунків малюка в нас є вдосталь. Їх вистачить орієнтовно до кінця року. Їх нам передав ЮНІСЕФ та ще одна благодійна організація. Однак зараз отримуємо багато відмов від бебі-боксів. Матусі обирають грошову компенсацію.

Як ви вважаєте, в закладі має бути більше молодих лікарів чи досвідчених?

- Мають бути і ті, і ті. Молоді лікарі мають постійно навчатися. Я їм завжди кажу - ви повинні ходити в операційну залу, приймати пологи і робити все, що потрібно. Наприклад, лікарі за кордоном можуть зробити УЗД, виконувати роботу в жіночій консультації, прооперувати й все інше. Я хочу, щоб і в нас так було. Це моя мрія.

Розкажіть про свою сім’ю.

- У мене є 20-річний син, який навчається в Острозі. Він лінгвіст. Пише багато віршів. Дуже любить Україну та письменність. Також є 6-річна донька, яка цьогоріч піде в перший клас.

Як полюбляєте проводити час поза роботою?

- Ми з сім’єю любимо подорожувати. Можемо зірватися в поїздку в будь-який момент. Найбільше запам’ятала нашу першу мандрівку з друзями в Карпати. Це було на Водохреща. Тоді було дуже гарне й колоритне святкування. Українські костюми, музика… З того часу ми маємо традицію і щороку їздимо в Карпати. 

Чи товаришуєте з кимось із колег?

- Дружби на роботі бути не може. Має бути розділення між цими поняттями. У мене на роботі немає кумів. Є одна подруга, з якою я починала роботу в закладі. Іноді ми разом відпочиваємо. Але на роботі в нас дружби немає. 

Яким ви бачите перинатальний центр через 10 років?

- Це перинатальний центр, в якому є класний ресепшн й розвинуте відділення допоміжних репродуктивних технологій. Це заклад із потужною дитячою реанімацією, бо це дуже важливо. З сучасними пологовими залами й операційними. І це заклад, в якому існують дружні стосунки між пацієнтами і персоналом. 

@perinatal_center_khm Про державні установи існує безліч міфів та стереотипів… Але ми точно всі їх розвіємо! 😋 #пологовийбудинок #пологовийукраїна #гінекологія #гінекологхмельницький ♬ оригинальный звук - evaclinic

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.