Інтерв’ю з гінекологом Андрієм Ропотаном, який оперує жінок вже 36 років

• За 36 років досвідчений акушер-гінеколог Андрій Ропотан провів тисячі операцій жінкам. 
• Для виконання кесаревого розтину чи пологів 59-річного медика обирає чимало хмельничанок й досі.
• В інтерв’ю із журналісткою vsim.ua Андрій Ропотан розповів, як напрацьовував досвід, чи збирається йти на пенсію, скількох має онуків і як відпочиває. 
• Про це та інше читайте в матеріалі.

Раніше журналістка Олександра Клименко складала рейтинг популярних жіночих лікарів. Його сформувала на основі даних за кількістю вагітних на обліку в кожного акушер-гінеколога за минулий рік. Кому найбільше довіряють свою вагітність, читайте тут. Крім того, розповідала, в кого народжують хмельничанки. Список і відгуки читайте в матеріалі У кого народжують хмельничанки: список гінекологів і відгуки.

Серед тих, хто допомагає з’явитися на світ, є головний лікар міського перинатального центру Андрій Ропотан. Медик приймає пологи і проводить хірургічну операцію - кесарів розтин. До слова, саме для виконання останнього чимало хмельничанок радять лікаря іншим. Подібні коментарі жінки неодноразово залишали в різних спільнотах у соцмережах.

Сам Андрій Ропотан оперує жінок і приймає у них пологи вже 36 років. Починав із медзакладу на Одещині. Там проходив інтернатуру. У 23 роки він самостійно виконав десятки оперативних втручань. Згодом Андрій Ропотан став співавтором винаходу, що стосується саме кесаревого розтину. Зокрема, винайшов спосіб, за якого жінка може вагітніти після операції протягом року.

Поріг Хмельницького перинатального центру медик переступив 30 років тому. На шляху до крісла головного лікаря був завідувачем кількох відділень і працював акушером-гінекологом. Оперував, приймав пологи і допоміг з’явитися на світ тисячам хмельничан.

Попри низку обов’язків, Андрій Ропотан продовжує оперувати, приймати пологи й зараз. Про це пацієнтки можуть домовитися із ним заздалегідь. Про форми подяки, які приймає медик, читайте в інтерв’ю. 

Журналістка vsim.ua дізналася, де ще працює Андрій Ропотан, чи планує йти на пенсію, як відпочиває і коли відчуває “стрес”. Поміж тим, запитала думку досвідченого лікаря про домашні пологи та метод знеболення - епідуральну анестезію. Медик поділився своїм баченням партнерських пологів і розповів про трагічні випадки під час операцій. 

Бувши інтерном виконав 30 самостійних операцій

Що вас надихнуло на медицину?

— У моїй сім’ї ніхто й ніколи не працював у медицині. Навіть жодної медсестри не було. Коли я був школярем, у мене хворіла мама і старший брат. Тоді вони весь час їздили в санаторій на реабілітацію. Дякувати Богу, вони відновилися і по цей день живі та здорові. Можливо, це викликало в мені бажання бути медиком. Тож після закінчення школи я вступив до Одеського національного медичного університету. 

Завжди мріяли бути гінекологом?

— Чесно кажучи, якийсь час я думав працювати в санаторно-курортному напрямку. Тобто допомагати пацієнтам із реабілітацією. Згодом хотів бути хірургом. Пам’ятаю, що із другого курсу ходив на нічні чергування. Втім, так склалося, що я став опановувати акушерство і гінекологію.

Перший досвід роботи коли й де отримали?

— Після навчання в університеті проходив протягом року інтернатуру, яка була досить ефективною. Це було в медзакладі міста Ізмаїл, що на Одещині. Окрім загального навчання і різних робіт, за рік у мене було 30 самостійних операцій. Досвідчені лікарі допускали мене до роботи. Мало того: після першої проведеної мною операції ніхто і не міг подумати, що я це дійсно роблю вперше. На той час мені було 23 роки. Я займався різними оперативними втручаннями: від кесаревого розтину до суправагінальних ампутацій.

Чому з Одещини приїхали працювати в Хмельницьку область?

— Хмельниччина - батьківщина моєї дружини. Саме тому я переїхав сюди.  Відповідно, тут і залишився працювати. Щоправда, спершу не в Хмельницькому, а в Старій Синяві. На той момент в місті ми з дружиною не мали змоги мешкати. У Старій Синяві я працював протягом трьох років. Тоді нас було два лікарі на весь район. Тому роботи було дуже багато. 

Коли вперше переступили поріг Хмельницького перинатального центру?

— Тоді це був міський пологовий будинок. Працювати туди я прийшов у 1991 році. Спершу був акушером-гінекологом. Пізніше - завідувачем відразу двох відділень. Тоді я був молодий та енергійний. Дуже багато брав на себе. Я приймав пологи, а також виконував операції. Загалом працював зі всіма проблемними ситуаціями, які виникали з пацієнтками.

Про кесарів розтин та подяки пацієнток

Більшість хмельничанок радять саме вас для виконання кесаревого розтину. Як гадаєте, чому вас обирають?

— Напевне, це зародилося ще відтоді, як працював в Ізмаїлі. Там було багато роботи. І це не дивно. Працювали всього двоє інтернів на 175 ліжок. Тому я отримав там колосальний досвід. За рік роботи мене знало чимало людей в Ізмаїлі. 

Ви є співавтором одного з винаходів, що пов’язаний із кесаревим розтином. Розкажіть про нього

— Свого часу я проходив клінічну ординатуру на кафедрі акушерства та гінекології Київського національного медичного університету імені Олександра Богомольця. Тоді я почав займатися науковою діяльністю. Винахід, про який ви кажете, має назву “Спосіб діагностики спроможності рубця на матці після кесаревого розтину у жінок з природним розродженням”. Він пов’язаний із застосуванням такої техніки операції і використання шовного матеріалу, який дозволяє вагітніти протягом першого року після проведення кесаревого розтину. Найменший період між вагітностями в результаті цього методу - це операція через рік і два місяці після попередньої, - каже Андрій Ропотан. - Тобто, якщо жінка народила, наприклад, у 2005 році, а у 2006 знову чекала на дитину, то вагітність не переривалася. Вона виношувала дитину й ми виконували операцію. Цей метод я досі використовую у своїй роботі.

Може, ви запровадили ще якісь методи в гінекології?

— Я є одним із перших медиків на Хмельниччині, хто запровадив кріодеструкцію. Було це ще в 1990-х роках. Цей метод полягає у видаленні новоутворень за допомогою рідкого азоту. На той момент я повернувся з клінічної ординатури в Києві. Був натхненний, тож робота була надзвичайно цікавою, - каже медик. - Вагомий внесок у роботі - це застосування малоінвазивної хірургії. Я стажувався у Франції й після приїзду ми в перинатальному центрі виконували велику кількість операцій.

Скільки операцій на місяць ви проводите зараз?

— Я зазвичай іду на такі випадки, де важче. Це стосується і природних пологів, і кесаревого розтину. Зовсім нещодавно в мене було дуже багато операцій. Останнім часом їх стало менше, бо я передаю досвід молодим. Треба їх вчити. От зовсім нещодавно я був на лікарняному. На щастя, за цей період жодних проблемних ситуацій не було. Вважаю, що якоюсь мірою це і моя заслуга. Загалом виконую близько 10-15 операцій на місяць. Мені дуже приємно, коли все закінчується добре. От буквально днями мені повідомили, що жінка, в якої я приймав пологи, залишилася максимально задоволеною. Вона телефонувала і писала своєму дільничному лікареві й висловлювала подяки. Мені приємно.

Чи можна із вами домовитися заздалегідь про пологи чи кесарів розтин?

— Є ситуації, коли в пологах виникають ускладнення з боку дитини чи матері. Тоді доводиться робити кесарів розтин. Ця операція виконується згідно з наказом МОЗ. Тобто до цієї процедури є покази. Звісно, ми стараємося, щоб таких випадків під час пологів не виникало. Тому переважно кесарів розтин проводиться планово. Я завжди кажу, що 99% жінок можуть народити самі. Але виникає питання - чи нічого при цьому не загрожує матері та дитині, - пояснює Андрій Ропотан. - Домовлятися зі мною заздалегідь про пологи чи операцію можна. Достатньо заздалегідь прийти до мого кабінету й ми про все домовимося. Це може зробити як дільничний акушер-гінеколог, так і сама жінка. 

Хмельничанки часто радяться щодо подяк лікареві після пологів чи операції. Яку форму подяки приймаєте ви?

— Подяки - це індивідуально. Я завжди говорю пацієнткам: “Коли будете виписуватися, тоді можете зайти до мене і подякувати”. При цьому форму подяки вирішує кожен сам. Це не обов’язково. Скажімо, я не стану ні за ким бігати, якщо до мого кабінету не зайдуть після пологів чи операції. Найважливіше, щоб було щастя і здоров’я новоспеченим сім’ям.

Ви оперуєте самі чи з асистентами?

— Кесарів розтин проводжу із двома асистентами. Обов’язково присутній один інтерн. Адже у нас є укладений договір із закладом вищої освіти. Тому ми маємо навчати майбутніх фахівців.

Чи хвилюєтеся ви перед операціями й пологами?

— Кожна операція і пологи - це стрес. Адже відчуваєш відповідальність за два життя. Не може бути такого, що я йду на пологи чи кесарів розтин спокійним. Я вважаю, що це абсолютно нормальне явище. Будь-яка людина, яка ставиться до своєї роботи відповідально, буде хвилюватися, - каже лікар. - Коли операції чи пологи проходять добре, я радію. У такі моменти відчуваю, що є сенс працювати далі. 

Про “епідуралку”, домашні пологи і трагічні випадки

Благодійний фонд імені Андрія Ропотана. Яка його мета і чи актуальний він зараз?

— Обласний благодійний фонд імені Андрія Ропотана був відкритий близько 10 років тому. Тоді був період, коли мали проблеми з постачанням медикаментів. Тому діяльність фонду була спрямована на допомогу жінкам у пологах, вагітним, ветеранам.

— Його працівники, і я в тому числі, не отримували зарплату. Все функціонувало на добровільних засадах. 

Епідуральна анестезія під час пологів. Ви “за” чи “проти”?

— Епідуральна анестезія застосовується для знеболення пологів. На мою думку, мають бути певні покази, за якими на консиліумі лікарів призначається епідуральна анестезія. Наприклад, якщо в жінки дистоція шийки матки або порушення родової діяльності. Без вагомих причин його не варто застосувати. Адже після епідуральної анестезії можуть виникати ускладнення. Вони незначні, але є. Загалом я вважаю цей метод прогресивним, - каже лікар. У перинатальному центрі до нього вдаються не так вже й часто. 

Ваше ставлення до партнерських пологів?

— Партнерські пологи - це прекрасно. Саме це допомагає жінці забути про ту саму епідуральну анестезію. Якщо ми говоримо про пару - чоловіка і дружину, то вони обов’язково мають бути обидвоє підготовлені до пологів. Адже тоді чоловік займає певну позицію під час таких важливих моментів. До речі, я вважаю, що на пологах має бути присутній саме чоловік. Ні в якому разі не мама породіллі, а саме батько дитини. 

Все більше жінок пропагує домашні пологи. Що думаєте про це?

— Домашні пологи…Ви знаєте, я бачив ускладнення, які б не хотів бачити ніколи в житті. У пологових трапляються такі випадки, що нікому й не снилося. Тож про які пологи вдома може йти мова? Я категорично проти цього. 

Ви виконали тисячі операції за своє життя. Чи траплялися трагічні випадки?

— За всю практику моєї роботи траплялися ситуації, які мене шокували й вражали. Бували такі ускладнення, що було незрозуміло, яким чином дитина або жінка вижили. Таке було рідко, але траплялося. Трагічні випадки теж мали місце, хоч і давно. Хочу сказати, що такі ситуації накладають відбиток на все життя медика. Коли приїжджаєш і бачиш море крові й неживу жінку - це дуже страшно. (Очі наливаються сльозами - прим. автора)

Стосовно молодих лікарів. Як часто працевлаштовуєте інтернів?

— Я вже казав, що коли закінчував інтернатуру, то в мене було 30 самостійних операцій. На жаль, сьогодні менше практично підготовлених інтернів. Ми вчилися і працювали тоді, коли це було безкоштовно. Сучасні студенти виховані по-іншому. Загалом я стараюся, щоб з кожного випуску хтось у нас залишався працювати. Ми надолужуємо всі пропущені під час навчання моменти. Адже потрібно, щоб виконували свою роботу якісно. 

Чого не вистачає у перинатальному центрі?

— Хотілося б змін всередині медзакладу. Наприклад, зробити ремонт в реанімаційному відділенні. Стіни, підлогу - щоб все було сучасним. У родзалах і палатах в нас гарний ремонт. Там створені всі умови для жінок. Я завжди хочу облаштувати все так, щоб мені було не соромно зайти до пацієнток у палату.

Яке відділення працює в перинатальному центрі “найслабше”?

— Є у нас відділ допоміжних репродуктивних технологій. На жаль, він мало працює. Бо є певна система, яка цьому заважає. Річ у тім, що лікарі направляють пацієнтів, які мають проблеми із продуктивним здоров’ям, в клініки інших міст. Медики отримують від цього певні бонуси, - пояснює Андрій Ропотан. - Свого часу я доклав зусиль, аби цей відділ у нас працював. Там є якісне оснащення і все, що потрібно для обстежень. Все можна робити на місці: і донацію яйцеклітин, і запліднення. Потреба у відділі допоміжних репродуктивних технологій серед хмельничан є. Але більшість із цим питанням до нас не звертаються. 

Про онуків, пенсію і заробіток

Окрім перинатального центру, чи працюєте ви ще десь?

— Так. Я викладаю в Хмельницькому базовому медичному коледжі. Маю години в Київському національному медичному університеті імені Олександра Богомольця. Крім того, працюю в обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Там мене можуть викликати будь-якої миті на виїзд. У перинатальному центрі я намагаюся давати можливість працювати молодим лікарям. 

Скількох маєте дітей та онуків?

— У мене є донька та син. Син подарував двох онуків. Він зі своєю сім’єю живе у Києві. На жаль, через роботу бачуся із ними рідко. Частіше ми спілкуємося за допомогою гаджетів. Дочка ж моя тимчасово живе у Хмельницькому. 

Вам 59 років. Чи задумуєтеся про пенсію?

— Що стосується пенсії, то я завжди згадую свого покійного батька. Він із 12 років працював у колгоспі. Важко працював. Тому йому дуже хотілося на пенсію, на якій він пробув чотири місяці й помер. Це якось підсвідомо в мене відклалося. Тому я навіть не хочу говорити про пенсію. Життя покаже, коли мені буде час відправитися на відпочинок. 

Скільки заробляє головний лікар міського перинатального центру?

— Мої доходи обумовлені контрактом з управлінням охорони здоров’я міськради. Я маю нормальний заробіток. Скажу, що заробляю не найбільше, ніж інші керівники медичних закладів в області. Проте мені достатньо. Коли в нас менші доходи - менше витрачаємо і навпаки. Гроші - це цікава річ. І кожного разу хочеться, аби їх було більше.

Де і як ви найчастіше відпочиваєте?

— Останнім часом відпустку все частіше проводжу в різних санаторіях. Наприклад, у Хмільнику чи Карпатах. Був період, коли ми компанією друзів відпочивали за кордоном: у Туреччині чи Єгипті. У вільний від роботи час люблю поїхати на природу й порибалити. У мене, до речі, є рушниця. Але полюванням я не займаюся. Не можу вбивати живу істоту. 

Читайте також: 

Інтерв’ю з популярним хмельницьким гінекологом Іриною Сухораб

Інтерв’ю з популярним гінекологом Анною Каретною, до якої йде найбільше вагітних

Популярні гінекологи Хмельницького: інтерв’ю з Лілією Бойцун

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.