“Три повні "Урали" 200-х”: старший лейтенант з Хмельниччини розповів як вдалось знищити роту росіян

Фото зі сторінки 128-ї бригади "Закарпатський легіон"

Боєць розповів про перемоги в бою та чому вважає, що русню треба вигнати з наших земель до останнього. 

Антон родом зі Старокостянтинівщини. Воює у бригаді “Закарпатський легіон”. Хлопець ще молодий, та на фронті вже побачив стільки, що вистачить на все життя. Він розповів як їхній бригаді вдалось відбити кілька ворожих штурмів та перетворити роту росіян на 3 повних вантажівки 200-х. А ще хлопець розповів про те, чого йому ніколи не вдасться забути. Історією про хороброго лейтенанта поділилися на сторінці 128-ї бригади. 

Відступили, але зупинили наступ ворога

Антон розповідає, що його підрозділ стояв перед населеним пунктом, але займав невигідну позицію. Тож захисники вирішили посунути з боєм лінію оборони й зайняти кращу висоту. Завдяки цьому їм вдалося затримати наступ росіян на цій ділянці на два дні. 

Практично одразу, каже, їх почали штурмувати ворожі піхотинці з бронетехнікою. У перший день на позиції вийшли три танки й десять БМП. Та вони відбили штурм, знищили один танк і три БМП. 

“Танк дійшов практично до наших позицій, по ньому стріляли з різної зброї, але гранати й ракети відскакували – працювала активна броня. Нарешті до танка підібралися наші оператори ПТРК і влупили йому в бочину з «Фагота». У танка вибухнув боєкомплект, башту відірвало, екіпаж загинув. Ще один танк ми підпалили з гранатомета, але він зумів утекти”, — згадує Антон.

Після цього росіяни відкотилися й не наважилися продовжувати наступ. Але наступного дня на них посунув якийсь інший підрозділ. хмельничанин припускає, що то могли бути «вагнерівці».

“Одна група близько двох кілометрів пробиралася до нас повзком і вигулькнула за кілька сотень метрів (на таке не кожен здатен), а друга намагалася обійти нас із флангів. Але ми засікли їхній маневр із дронів і відігнали мінометами гранатометами й зі стрілецької зброї. Тоді ворог змінив тактику – добре вивчив наші позиції з дронів і почав лупити по них із танків і БТРів із відстані 3 – 4 кілометри”, — додає військовий. 

Тож українські захисники змушені були відійти й зайняти більш укріплені позиції, але затримали наступ окупантів. Після відходу, згадує Антон, росіяни забрали з поля бою три повні «Урали» своїх 200-х. Військові це бачили за допомогою дрона. 

“Їхні безповоротні втрати близько склали близько роти, а поранених, за статистикою, зазвичай утричі більше”, — зауважує боєць. 

У ті кілька днів, каже, їх дуже виручив позашляховик від волонтерів. Вони здійснили на ньому 25 евакуацій поранених. Машина використовувалася так інтенсивно, що в кінці другого дня аж закипіла, двигун заклинило. Але свою роль виконала на 100 відсотків.

“Загиблі діти викликають інші відчуття, ніж загиблі військові”

Переломний психологічний момент, каже Антон, для нього настав на другий день війни. Тоді, їхній підрозділ заходив в одне містечко на Сході країни. Там, на околиці стояла чебуречна. 

“Це відома точка, наші хлопці часто там зупинялися, бо чебуреки дійсно були дуже смачні. І власники – чоловік, дружина й двоє дітей років 5 і 14 років – вийшли й махали нам руками на знак вітання”, — згадує хлопець.

Вони раділи, що ЗСУ заходять в місто й будуть захищати їх. Та через кілька днів підрозділ, виконавши бойове завдання, повертався тією дорогою. Вони побачили, що всі будівлі навколо знищені – їх накрили ворожі «Гради» й «Урагани». Тож захисники зайшли в ту чебуречну, хоча не сподівались, що когось там побачать. А таки побачили — тіла тієї сім’ї, подружжя й їх двох дітей. 

“Пізніше я бачив і інших загиблих дітей – у квартирах, приватних будинках, підвалах. Російська артилерія накривала міста й села без розбору, в деяких населених пунктах не було жодного будинку, у який не влучив би принаймні один снаряд. Загиблі цивільні, особливо діти, викликають зовсім інші відчуття, ніж загиблі військові. І тоді я зрозумів, що треба вичистити цю нечисть із нашої країни до остатку, до самого кінця…” — упевнений Антон. 

На що мати бійця, Катерина, відповіла в коментарях:

“Найкращий Воїн у всьому всесвіті!!! Знищи ту нечисть і повертайся, ти обіцяв!!! Він мене ще ні разу, ніколи, при будь-яких обставинах не підвів!!!” — зізнається жінка. 

Указом Президента України Антон, старший лейтенант підрозділу 128 окремої гірсько-штурмової бригади нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Читайте також:

• Екіпаж загинув миттєво: військовий з Хмельниччини розповів як збив ворожий вертоліт з “Ігли”

• Захисник на псевдо Тамерлан розповів як поцілив у ворожий літак зі "Стінгера"

• Хмельничанин Микола Бондар пройшов 4 війни і зараз воює з рашистами у п’ятій

• Комунальник з Хмельницького воює на фронті з початку війни (ФОТО)

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.