«Це Богом просто ми врятовані всі»: історія родини переселенців з Миколаєва, що оселилася на Хмельниччині

«Це Богом просто ми врятовані всі»: історія родини переселенців з Миколаєва, що оселилася на Хмельниччині
Фото зі сторінки «Суспільне Хмельницький»
  • Мати жінки дивом вціліла під час обстрілів.
  • Чоловік і батько зосталися в Миколаєві.
  • На Хмельниччині родина майже місяць звикали до тиші.

Ірина Спіра спільно мамою й шестилітньою донькою мешкають у невеличкій старенькій хатині в Зіньківській громаді.

На Хмельниччину вони приїхали з Миколаєва. І це вже третє помешкання, до якого переїхали. У попередніх не було то газу, то опалення. Надворі ж – зима. Дитина - мала.

Жінка вже думала повертатися до Миколаєва, аж знайшлася ця затишна хатинка з грубкою. Головне – окрема, бо Спірні зі собою привезли ще двох собак. Обстрілів тварини боялися більше, ніж люди. Зоставити їх, каже «Суспільному» Ірина, просто не змогли, бо ж хвостаті - також їхня родина. Зараз чотирлапих в будинку ще більше. Родина прихистила чотирьох нічийних котиків.

На новому місці Ірина з донькою найдовше звикали до тиші. Майже місяць. А щойно чули якийсь гуркіт, одразу присідали й ховали голови.

Постійні обстріли Миколаєва їм не забути ніколи. Там, у невеличкому дачному масиві, заледве не загинула Іринина мати.

«Це Богом просто ми врятовані всі, - констатує перееленка. - Як посипалося на неї! Вона повзком, говорить: «Не знаю, що робити, лежати ж страшно». Пішли дивитись. Там, де вона впала, якби вона залишилася, вона була б вже нежива».

У Миколаєві залишилися Іринин чоловік і батько. А ще – чоловікова бабуся. Старенька не захотіла їхати. Коханий був змушений зостатися з нею.

Чоловіки намагаються не розповідати жінкам про те, що відбувається в Миколаєві. Щоб не переживали. Але вони однаково переживають й живуть від дзвінка до дзвінка найрідніших.

Війна змусила Ірину цілком переосмилити життя, навчила бачити важливе, а на дрібниці не зважати. Жінка дуже хоче додому, до свого Миколаєва, й мріє, щоб якнайскоріше вся її родина була разом.

До слова, в невеликій Зіньківській громаді, за словами сільського голови Анатолія Кедися, прихисток уже знайшли понад три сотні переселенців. Їм потрібна гуманітарна допомога: харчі, одяг, дрова.

Читайте також:
Коментарі (1)
  • Roma Bags

    Не дають нічого не харчів ні дров .все за свої якісь кошти.Принаймнні в заслучному

keyboard_arrow_up