У Хмельницькому попрощалися з трьома військовими: імена

-
43-річний Вадим Сенчук отримав поранення у Запорізькій області й лікувався у шпиталі.
-
42-річний Андрій Скорубський загинув внаслідок мінометного обстрілу.
-
45-річний Віталій Удодов був родом з Луганська та хотів його звільнити, але поліг поблизу Бахмута.
Сьогодні, 5 жовтня, місто прощалось із трьома захисниками. Героїв проводили навколішки біля будинку ритуальних обрядів. Це Вадим Сенчук, Андрій Скорубський та Віталій Удодов. Всіх трьох полеглих захисників поховали на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове. Ким були до війни, які мали плани на життя і де загинули? Розповідаємо про загиблих Героїв.
Вадим Сенчук
Вадим Сенчук був родом із села Виноградівка, що в Розсошанській громаді, йому було 43 роки. Після закінчення школи навчався в електромеханічному коледжі Хмельницького. Далі пішов до армії. Як розповідає брат військового Віктор, Вадим кілька років служив у морському флоті в Севастополі.
— Йому прийшло запрошення стати на облік — він не відмовився, не сховався, а пішов захищати свою країну. Отримав важке поранення на полі бою. Коли він лікувався, то найбільше переживав за хлопців. Казав: “Я одужаю і зразу повернуся назад”. Але його організм не витримав, — каже брат.
Староста села Виноградівка Ніла Мельник говорить, що Вадим у мирному житті працював ліфтером. Його мобілізували у січні і він пішов до війська.
Чоловік служив у складі 33-ої окремої механізованої бригади. Воював на Запорізькому напрямку, де й отримав важке поранення — втратив руку. Близькі додають, що його бригада вела наступ на Запоріжжі, проривала лінію оборони ворога.
— Ми з ним спілкувались в неділю, на День захисника. Він тоді сказав: “Я поранений, але мені допомагати не треба. Я маю все”. Просив лише, аби ми допомагали хлопцям, які там. Їм дуже важко. Будучи важкопораненим, він переживав за своїх побратимів на фронті, — каже Ніла Мельник.
Відомо, що солдат Вадим Сенчук загинув 2 жовтня. В нього залишились батьки, дружина і донечка.
Андрій Скорубський
Андрію Скорубському було 42 роки. Свого часу він закінчив училище у Хмельницькому, служив в армії, далі пішов працювати. Зокрема, торгував на базарі, потім пішов на місцевий завод «Карат», де виготовляють килими. Там йому дали повістку і чоловіка мобілізували. Про це розповів хрещений батько Андрія Дмитро Рак.
Загалом служба Андрія Скорубського тривала близько 11 місяців на Сватівсько-Донецькому напрямку. За цей час він отримав три поранення, був двічі контужений. 14 вересня він був у відпустці та відвідував Хмельницький. 18 вересня він вирушив на службу, а 30 вересня загинув під мінометним обстрілом.
Дмитро Рак згадує свого похресника як безвідмовну людину, яка завжди допомагала. У військового залишилися 19-річна донька, батьки та брат.
Віталій Удодов
Віталію Удодову було 45 років. Він народився у Луганську, навчався у військовому закладі та служив у військовій частині, яка переїхала до Хмельницького. Тому після закінчення служби він і оселився у місті, знайшов роботу та завів сім’ю. Працював на керівних посадах на СТО. Про це розповів його кум Віталій Яровий.
— Він був людиною життєрадісною, веселою, завжди був готовий прийти на допомогу. Він був щирим, користувався авторитетом та повагою серед своїх побратимів. Я це бачив на власні очі. Він просто любив життя, мав багато захоплень, любив майструвати своїми руками, займався виноробством, виховував доньку, він був хорошим сім’янином, хорошим другом, хорошим керівником, — розповів Віталій Яровий.
До війська Віталій Удодов пішов у лютому-березні цього року. Спершу проходив навчання, а у травні-червні потрапив на Донеччину. Там військовий та його кум і бачилися востаннє. Віталій Удодов казав, що потрібно ще звільнити Луганськ. Загинув він 29 вересня на південних околицях Бахмута. У захисника залишилися дружина та донька.
Читайте також:
- «Повернувся з-за кордону, щоб захищати». Попрощались з 32-річним Максимом Дячуком
- На Хмельниччині прощатимуться з трьома полеглими захисниками
- Померли військові Дмитро Семенюк та Олег Мазурик з Хмельниччини
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Дякуємо, що прочитали. Підтримайте автора та редакцію Всім.юа гривнею

Дякуємо за вашу підтримку!
Війна змінила багато всього, але не нашу мету — розповідати правду, яка важлива сьогодні, як ніколи.
Ваша допомога — це не просто фінансова підтримка. Це ваша довіра, яка дає нам сили. Завдяки вам ми створюємо якісні статті, запускаємо нові проєкти та досліджуємо важливі теми.
Ми залишаємося незалежними, щоб служити тільки вам — нашим читачам. Адже журналістика, яка працює для читачів, — це єдиний шлях до правди.
Кожен ваш донат — це крок до розвитку нашої редакції та збереження свободи слова. Дякуємо, що ви з нами! Разом ми робимо важливу справу для Хмельницького та України.
Іра Івасів
Galyna Datsyuk
Надя Нагорна
Людмила Ясинецька