У Кам’янці священник відкрив мініпекарню та годує ЗСУ (ФОТО)

Колаж ШоТам

• Тарас Хом’юк — вже 13 років є отцем Української Греко-Католицької Церкви. 

• Він на грантові кошти відкрив мініпекарню, і з виручки допомагає військовим. 

• Розповідаємо про асортимент унікальної пекарні та незвичайного священника. 

Пів року тому в Кам’янці-Подільському священник Української Греко-Католицької Церкви відкрив мініпекарню. За виручку з продажів отець підтримує ЗСУ та переселенців. Історію Тараса Хом’юка розповідає ШоТам. 

Як з’явилась мініпекарня

Тарас Хом’юк став священником у 2010 році. З початком повномасштабного вторгнення він почав допомагати Збройним Силам України та вимушеним переселенцям. Згодом у нього з’явилась ідея створити соціальний бізнес. 

— Я подумав, що зазвичай соціальним бізнесом займаються підприємці, але ж його можна створити й у своїй громаді. І ми почали міркувати, яке це може бути підприємство, щоб воно приносило і дохід, і надавало робочі місця, і було благим ділом для ВПО та ЗСУ. Так з’явилася ідея мініпекарні, — згадує отець. 

Аби отримати грант на втілення свого підприємства він звернувся до єпископа за дозволом.  

— Завдяки гранту ми закупили техніку: пічку, в якій печуться булочки та хліб, пічку, де швидко підходить хліб, і тістоміс. Окрім цього, я неодноразово брав участь в освітніх проєктах Платформи соціальних змін, де дізнавався про ведення бізнесу, розвиток соціального підприємства, фінансову грамотність і бухгалтерську справу. До цього я мало розумівся на грошах, як вони працюють, що таке дебет і кредит тощо. Але із запуском мініпекарні нам довелося з усім цим стикнутися, — розповідає Тарас Хом’юк. 

Частина доходу – для військових та переселенців

Облаштували мініпекарню у прохідному дворі біля церкви. За словами священника, у цьому районі живе багато людей у п’яти- й дев’ятиповерхівках. 

— Ми провели коротенький моніторинг і побачили, що потреба в нашій продукції є. Потенційні покупці сказали, що готові платити ціну вищу, ніж у інших, якщо буде справді смачно, — додає отець. 

Нині всю продукцію, яку виготовляють — продають. Це допомагає їм забезпечити три робочих місця: директора пекарні, пекаря і помічник пекаря. А 10-20% чистого доходу спрямовують на благодійність. 

— Печемо для ЗСУ, забезпечуємо нашим продуктом ВПО, якщо вони звертаються, та різні верстви населення, що перебувають за межею бідності. Для військовослужбовців, які проходять реабілітацію в лікарні, розташованій неподалік, маємо добру акцію: булочка, кава та чай для них безкоштовні, — каже Хом’юк. 

Асортимент пекарні

Зараз у мініпекарні працівники експериментують з продукцією.

— У нас є п’ять-шість видів хліба, дивимося, чого люди справді потребують. Часто-густо спостерігаємо, що можуть брати один хліб, а потім переходять на інший, — ділиться священник. 

Нині найпопулярніший серед покупців хліб – гречаний. Є й класичний білий у вигляді батона, «Бородинський» із присмаком меду, «Валаска», «Монастирський», «Козацький» із присмаком цибулі. Цей останній, кажуть, полюбляють військові.

Рецепти створює професійний технолог. Він же й постачає усі інгредієнти. Хліб посипають борошном у вигляді тризубів і колосків. Це гарно виглядає, і людям дуже подобається.Окрім хліба, є й інша продукція.

— Лідер продажу – це сосиска в тісті. Також маємо й солодкі булочки з маком, яблуком, вишнею, полуницею та шоколадом. Наша булочка досить велика, і кумедно виглядає, коли мама купує її для дитини та зрештою ще й сама наїдається, — додає Тарас Хом’юк. 

“Не такий священник як усі”

Також на зароблені кошти він разом із служителями церкви купує й лагодить автівки для фронту. До них звертаються військові як місцеві, так і з усієї України. 

— Вони приганяють нам автомобіль, і ми його ремонтуємо, зокрема кузову частину, моторний відсік. Полагодили вже з десяток машин, — розповідає отець. 

Із 2015 року Тарас Хом’юк є військовим капеланом і постійно проводить служіння на Сході та Півночі нашої держави. Коли їде на фронт то, крім гуманітарної допомоги, завжди везе декілька ящиків випічки.

— А якщо хтось із військовослужбовців перебуває у відпустці в Кам’янець-Подільському, то приходить до нас і каже: «Слухайте, через тиждень ми будемо їхати. Чи можете спекти вашої продукції?». Ми ніколи не відмовляємо, — додає священник. 

Він каже, зазвичай люди звикли, що церква потребує підтримки, на неї потрібно жертвувати. А тут навпаки – церква має благодійні ініціативи, створює пекарню й допомагає тим, хто цього потребує.

— Одна сільська голова якось сказала про мене: «То не такий священник, як усі, – він з людьми п’є каву». Я ніколи й подумати не міг, що то такий подвиг. Я люблю людей, люблю спілкуватися, люблю каву – по кілька разів на день. Тому можу пити її з людьми в центрі, у кафе, у нашій мініпекарні, — зізнається отець Тарас. 

Читайте також: Помер протоієрей Хмельницької єпархії ПЦУ - Дмитро Махота

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.