Відмовилася від депутатського мандата, щоб повернути сина з полону: історія Світлани Свідерської

Відмовилася від депутатського мандата, щоб повернути сина з полону: історія Світлани Свідерської
Тут і далі фото "Суспільного"
  • Вона вже понад рік чекає на сина з полону. Він - боєць полку "Азов".
  • Жінка була депутаткою  Гвардійської сільської ради двох скликань та головою бюджетної комісії.
  • Для чого вона це зробила і що буде робити далі? 

Світлана Свідерська - мати бійця полку "Азов", який із травня 2022 року перебуває в полоні. Жінка всіма можливими способами намагається дізнатися хоча б щось по долю свого сина й чекає на його повернення додому. Вирішила, що на місцевому рівні у Хмельницькому зробити це важко. Запланувала поїхати за кордон і говорити про все на міжнародному рівні.

- Я вважаю, що обов’язково потрібно їхати за кордон і на міжнародному рівні говорити про те, що в Україні йде війна, що досить багато військових перебуває в полоні. Говорити про те, що Росія не виконує своїх домовленостей, що Женевські домовленості не дотримуються, бо полонені перебувають в антисанітарії, без належної медичної допомоги, без відповідного харчування. Також треба звертатися до країн, які виступали гарантами під час виходу наших військовополонених з "Азовсталі", щоб вони могли вплинути на країну-агресора, — розповідає "Суспільному" Світлана Свідерська.

Жінка кожної п'ятниці бере участь в акції "Поверніть героїв додому", яка проходить на Проскурівській. Волонтери із ГО "Захист" вирішили організувати таку ж в Польщі. Але Світлану Свідерську за кордон не випустили. Для депутатів це заборонено постановою Верховної ради.

Відео дня

Але поїхати за кордон і говорити про свою проблему на іншому рівні жінка все ж надумала. Каже, що втомилася отримувати одні й ті ж відповіді в Україні на всі запити - "чекайте". Їй вже неодноразово казали, що син є в загальному списку на обмін полоненими. Тому вирішила відмовитися від депутатського мандату.

- Як син потрапив в полон, можна сказати, що звісток ніяких не було. Ми лише знали, що він в Оленівці перебуває, як більшість військовополонених, і після вересня, на жаль, інформацією про те, куди переміщені наші рідні, ми не володіємо. Інколи, коли мені дуже сумно, я відразу згадує сина і думаю: напевно, йому там важко, але сльози в мене бувають дуже-дуже рідко. Звісно, на самоті це не можна пережити. У мене велика підтримка чоловіка, всієї родини, велика підтримка нареченої мого сина, яка вже другий рік чекає його. Молода, але чекає, — каже Світлана Свідерська.

Очікує на повернення військового і його наречена Таїсія. 

- Кожен день, кожну хвилину, кожну секунду. Ми з ним познайомилися, коли він ще служив в армії. Я вже тоді знала, що в нас будуть стосунки на відстані, тому що він дуже полюбив цю справу, після закінчення служби він вирішив надалі іти служити й пішов в "Азов, — розповідає дівчина.

Також дівчина каже, що вже була на акції в Польщі й на наступну хоче поїхати із Світланою. Таких, як вони, там вже майже 20. Й буде ще більше. За словами організаторки акції Лесі Стебло, до них долучаються українці, які там проживають та місцеві активісти.

Читайте також: “Це ночі сліз і здригання від дзвінків”. Рік, як хмельничани чекають на повернення рідних з полону

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up