“Це ночі сліз і здригання від дзвінків”. Рік, як хмельничани чекають на повернення рідних з полону
- Близько 400 родин на Хмельниччині вже рік чекають на своїх рідних з полону.
- А саме - оборонців Маріуполя, серед яких “азовці”, прикордонники, нацгвардійці, поліцейські, медики.
- Матері та дружини звернулися до Зеленського.
- Ми кожен день чекаємо на гарні новини. Чи це літо, чи осінь, чи весна - ми навіть не помітили. Я не знаю, в якому світі знаходжуся. Це ночі сліз і здригання від дзвінків. Ми, рідні військовополонених, вимушені звернутися до президента. Шановний Володимире Олександровичу, допоможіть нам повернути наших Героїв додому. Допоможіть кожній сім’ї почути гарну новину. Щоб кожен син і донька повернулися додому. Щоб кожна мати, донька, син, онук побачив свого рідного вдома. Ми хочемо, щоб вони повернулися живими.
Все це каже пані Наталія, яка є дружиною полоненого прикордонника. Він захищав “Азовсталь” у Маріуполі. Тепер же минув рік, як жінка нічого не знає про чоловіка.
Таких як Наталія у Хмельницькій області близько 400. Саме стільки родин вже рік чекають на повернення близьких додому. 20 травня, із заводу “Азовсталь” за наказом вийшли усі оборонці міста - бійці полку “Азов”, прикордонники, нацгвардійці, піхотинці, поліцейські, медики. Відтоді вони потрапили у ворожий полон. Деяких уже обміняли й вони повернулися додому. Як, наприклад, військовий хірург з Хмельницького - Денис Гайдук. Його історію дізнавайтеся в матеріалі - Жахи російського полону: інтерв’ю з хмельничанином Денисом Гайдуком.
Рідні полонених щоп’ятниці влаштовують у Хмельницькому акцію - “Поверніть Героїв додому”. Таких заходів вже провели 40. Також організовували їх за кордоном, у Кракові. Сьогодні, 20 травня, близькі тих, хто в полоні, знову зібралися разом. Вони прагнуть привернути увагу до питань родин військовополонених. Адже попри всі обіцянки повернути їх додому, чоловіки, сини та брати досі перебувають у неволі. Деякі з них потрапили в полон вже вдруге. Як от, чоловік Карини. Про коханого вона згадує зі слізьми на очах.
- Я дружина полоненого “азовця”. Він вже вдруге в полоні. Мій чоловік виходив з “Азовсталі”, маючи два поранення. Наша влада обіцяла, що поранених будуть міняти в першу чергу, а потім вже командирів. На даному етапі я не знаю місце перебування свого чоловіка. Я знаю, що він у тяжкому стані. Знаю, що після теракту в Оленівці його стан погіршився. Але чомусь в обмінах його немає, - каже Карина.
Чекає на чоловіка і дружина прикордонника - Олександра. Жінка розповідає, що організації не виконують своїх обов’язків. Саме тому її коханий досі у ворожому полоні.
- Мій чоловік вже рік і два дні в полоні. Обіцяли 2-3 місяці полону і що останні повернуться командири. Наразі повернулися командири. Це дуже добре і ми дуже за них щасливі. Але Герої ще не вдома. Серце болить за всіх.
- Герої виконали свій обов’язок. Весь світ захоплювався їхнім подвигом. Ми вимагаємо, аби обов’язок виконався з інших сторін. Нещодавно мені телефонували з “Червоного Хреста”. На моє запитання, як відбувається обмін, вони відповіли, що обміни мають відбуватися після війни. Я відповіла, що якби там були нормальні умови, то я б стиснула зуби і чекала мовчки на повернення. Але ж там пекло. Ми вимагаємо, аби міжнародні організації або представники влади інших країн, які також підтримували евакуацію з Азовсталі, виконали свої обов’язки і рф повернула хлопців, - каже Олександра.
Серед тих, хто чекає на своїх рідних - пані Світлана. Вона мати бійця полку “Азов”, який також рік у полоні. Жінка розповідає, що у неволі наразі перебуває близько 2 тисячі бійців. Доля більшості з них є невідомою.
Саме тому Світлана каже - вона та інші родини не припинятимуть нагадувати про себе суспільству. Наприклад, шляхом акцій, які проводять щоп’ятниці, біля Дитячого світу, о 12 годині. Жінки закликають хмельничан долучатися до заходу, аби підтримати сім’ї тих, хто тримав оборону Маріуполя.
Читайте також: «Це Бог врятував мене»: історія бійця з Городка
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
MasterKortes
Щудляк-Патяник Раіса
Антоніна Миколай Гуменюк
Людмила Мазур