«Він був прикладом». Хмельницький попрощався з 21-річним нацгвардійцем Віктором Фльорком

• Віктор став на військову службу, коли йому було всього 19. 
• Захисник загинув внаслідок мінометного обстрілу на Запоріжжі. 
• Вдома його не дочекались батьки, друзі і наречена. 

«Це настільки добрий і чуйний хлопець… З мудрим поглядом і щирою посмішкою», - це слова про юного військового Віктора. Люди з повними очима сліз несуть живі квіти до його портрету, а поруч з труною плачуть його рідні і наречена. 

Сьогодні, 8 лютого, у Хмельницькому прощались із воїном Національної гвардії, який загинув під час бойового завдання у Запорізькій області. Це 21-річний Віктор Фльорко. 

Прощались із хлопцем у біблійній церкві «Голгофа». Сюди Віктор прийшов ще молодим хлопцем. Тут жив і допомагав. 

Галина Василівна познайомилась з Віктором у цій церкві. 

-  Дуже чудова дитина. Він в нас тут ріс, допомагав, брав участь у всіх богослужіннях. Пречудовішої дитини я не знаю. Настільки це добра дитина, спокійна, - каже Галина Василівна. 

Віктор Фльорко родом із села Глибівка, що в Новоушицькій громад. Хлопець ріс у багатодітній сім’ї. Навчався у професійно-технічному училищі на слюсаря-автомеханіка.

-  Ми його прилаштували у церкву. В нас було обладнане житло. Він прийшов до нас хлопчиком після школи. Я ще жартував, що Вітя як юнга. Є таке поняття на флоті. Він був дуже відповідальний і вимогливий до себе. Після навчання віруючі забрали його працювати у меблевий цех комплектувальником. А потім його викликали у військкомат, - розповідає Василь Федорович. 

Віктор прийшов до війська, коли йому було всього 19. Повномасштабна війна застала його вже на службі. Згодом військовий підписав контракт і залишився. 

Прихожани церкви кажуть, будучи у відпустці, Віктор приїздив до них і навідував рідних. 
Востаннє спілкувались незадовго до його загибелі. Військовий попередив, що йдуть з побратимами на відповідальне завдання. А згодом стало відомо, що Віктор загинув...

-  Я знаю його з самого дитинства. Пам’ятаю його погляд і щиру посмішку. Він постійно мені говорив: «Не переживай, ми вирішимо будь-яку справу», якщо потрібно було щось організувати чи зробити. З маленького хлопця він став мужнім, сильним воїном, який захищав нашу країну. Це біль для мене і моєї сім’ї, - говорить служитель помісної церкви Тимофій Петраш. 

Відомо, що Віктор загинув внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області. Трапилось це 2 лютого. Захисника поховали на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також:

• «Не обійме тата трирічний син». Історія загиблого 29-річного воїна Романа Сокирника
• «Його син народився під час війни»: попрощалися з Андрієм Шиманюком з Шепетівки

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.