Водій тролейбуса Людмила Ушакова: "На зачіску і макіяж витрачаю майже годину"

Вона має чарівну посмішку та великі світло-блакитні очі. Завжди при зачісці та з яскравим макіяжем. Любить спокійну музику, фільми про кохання, прогулянки під нічним небом та свою непросту роботу. Людмилу Ушакову щодня бачать тисячі хмельничан. Вона - водій тролейбуса. 

Людмила 6 років працює водієм тролейбуса. Її маршрут №7-а “Катіон-Ракове”.  Роботу обожнює і на іншу за жодних обставин не збирається. Має один вихідний в тиждень та й у той нудиться без керма. Встигає все поєднувати: провести час з коханим чоловіком, виховувати двох, вже дорослих, синів. 

“Чоловіки кажуть, що мені не водієм треба бути, а подіумом ходити”

Водієм Людмила стала не відразу. Шукала своє місце довго. Закінчила Хмельницький професійний ліцей №8, відразу почала працювати за спеціальністю. Та швачкою була всього кілька місяців.

- Це не моє, – зізнається Людмила. - Весь час сидіти за тією машинкою в пустому приміщені набридло. Для себе щось пошити – не проблема, а постійно виконувати одне й теж з дня у день не хотілося. Інша справа тут – дорога, рух, романтика.

Трішки посиділа вдома, а потім порадилася з мамою, яка працює кондуктором, і вирішила спробувати себе в цій ролі також. Спочатку, говорить, було психологічно важко. Люди різні бувають. Природна стрессостійкість допомогла. Тому конфліктних ситуацій, як таких, Людмила навіть не запам’ятала. Та й які конфлікти можуть бути з завжди усміхненим та ввічливим працівником. Хіба, що від залицяльників відбою не було. На свої 40, жінка аж ніяк не виглядає. Часто й густо її сприймають за сестру старшого сина Сергія, а йому, до речі, вже 22 роки.

- Чоловіки часто говорять, що мені не водієм треба працювати, а подіумом ходити, – сміється Людмила. - Пригощають кавою або чаєм. Частенько на талончику просовують у віконечко номер свого телефону, авось передзвоню.

З чоловіком познайомилася на роботі

Свої контакти жінка не роздає, адже давно заміжня і безнадійно закохана. Особистим життям пані Ушакова теж завдячує “Електротрансу”. З майбутнім чоловіком познайомилася в перший рік роботи. Він був контролером, а Людмила – кондуктором.

- Ось і доконтролювався, – сміється Людмила. - Спочатку півроку зустрічалися: гуляли містом, водив в кіно на любовні мелодрами, запрошував до кав’ярень, не встигла оговтатись, як була вже заміжньою жінкою.

У вільний час Людмила любить відпочивати зі своїми рідними, гуляти з чоловіком місцевим парком у Гречанах. Правда, вдається це рідко, графіки різні. Чоловік Олег уже давно не працює контролером, зараз – водій таксі. Тому бачаться рідко.  

Згодом був набір у групу на курси водіїв тролейбуса. Людмила не вагалася ні хвилини. Як наслідок, 6 років на своєму місці, працює за покликом серця.

Чоловік спочатку був не в захваті від амбіцій дружини. Говорив, що відповідальність дуже велика та й впоратися з тролейбусом не так просто.

- Чоловік запитував, як ти будеш з такою «махіною» справлятись, сумнівався, що вийде. Тут я проявила впертість. Спробувала і вийшло. Хоча, якщо чесно, то і сама боялася. Перший раз за кермом була вся червона, руки тряслися. Нічого – впоралась. Раніше себе за кермом не уявляла, а тепер без нього.

«Не їдеш, а пливеш»

Минулого року в депо зʾявилося багато нових машин, від яких Людмила просто в захваті. Вони на потребують ремонту, а якщо якийсь форс-мажор і станеться, то є гарантія. Раніше працювала на 15 маршруті, тролейбус був далеко не новий, тому різницю з 7-а, де працює зараз, відчула відразу.

Не дивлячись на свою тендітну натуру, Людмила Ушакова без проблем могла взяти інструмент в руки і підлатати тролейбус, який вийшов з ладу на лінії. “Брудної” роботи жінка не боїться.  

Зараз же, у новому тролейбусі, стало значно комфортніше, в кабіні водія тепло, є де розвернутися.  

- Моя колега з 25-го маршруту відразу просто вищала від захвату, що ці машини не їздять, а пливуть. Тепер і я говорю, що плаваю. Насправді, всі тролейбуси непогані. Головне правильно їх доглядати.

«В депо мене чекає дзеркало і косметичка»

Працює Людмила позмінно 4/ 4. Перша зміна починається о 5-6-й ранку, тому покидати тепле ліжко доводиться зовсім рано. Проте жінка не скаржиться, говорить, що вже звикла. Прокидається на кілька годин раніше, щоб встигнути зібратися та ще й своїм чоловікам щось смачненьке на сніданок приготувати.

- Встаю трішки раніше ніж мої колеги чоловіки, їм то й 15 хвилин вистачає на збори, але я ж дівчинка, маю себе привести до ладу.  

На зачіску та макіяж витрачаю майже годину. Якщо не встигаю вдома, то на такий випадок, в депо мене чекає дзеркало і косметичка. Буває, що до відправки ще є час, от я і проводжу його з користю. Навіть о п’ятій ранку Людмила завжди при параді. На роботу як на свято. А щоб остаточно прокинутися – чашка кави, зарядка і сон як рукою знімає. Перша розвозка в 4.20, друга – 5.25, тому іноді доводиться вставати о 3.15.

- Важкувато, але звикаєш, - пояснює жінка.

На роботі завжди привітна атмосфера. Фірмові жарти та кілька компліментів від чоловічої статі, і заряд позитивного настрою на весь день гарантовано. Колеги-чоловіки відразу сприйняли Людмилу як повноцінного члена колективу, жодних стереотипів, чи дискримінації за половою ознакою не було. У Хмельницькому часто можна побачити жінку за кермом тролейбуса.

- Навіть про «мавпу з гранатою» не жартували,– згадує сміючись.

Коли працювала на старих машинах, допомагали з ремонтом. Тролейбус – конструкція складна, інколи без зайвих рук не обійдешся. Кабіна машиніста у Людмили прикрашена. На панелі стоїть корзинка і коробка з квітами, а також іграшковий тролейбус, говорить, що колеги подарували на Валентина.

Про графік і зарплату

Друга зміна розпочинається або з 14.00 або з 15.00, а завершується пізно вночі. Проте, жінка пояснює, що в неї виходити легше. Можна досхочу поспати і вдома щось корисне зробити. Та й народу в цей час менше.

- З маршрутом мені пощастило, по колу – 2 години. Відрізок дороги довгий, пасажири завжди є, - каже жінка.

Про зарплатню говорить з надією. В цьому році після транспортної реформи оплату водіям підвищили. Тепер все залежить від кількості відпрацьованих годин та класу водія.

- Якщо водій може ліквідувати якусь незначну поломку, то має 3-й клас, якщо трішки більше розуміє в ремонті – то 2-й, ну а третій – це вже справжні аси. В них відповідно і зарплата вища.

В середньому Людмила отримує 6500 в місяць, каже, що поки вистачає. Головне, що улюбленою справою займається, все інше – деталі.

“Дивуються, що керує такою великою машиною якась «тьотя»”

Про курйозні випадки на роботі згадує довго. Стверджує, що водій, порівняно з кондуктором, просто на курорті. В салоні різне буває, проте водія переважно не чіпають, ніхто на роботу не скаржиться. Ну, звичайно, обмежене спілкування з пасажирами.  

- Водій має слідкувати за дорогою, якщо хтось дуже нав’язливий, самі пасажири здіймають бучу, щоб не заважали, тому з цим проблем немає. Звісно бувають неординарні випадки, - каже Людмила. - Нещодавно доводилося на кінцевій виходити в салон, кондуктор сама не могла впоратися з п’яним пасажиром – упирався, сперечався, слухати нікого не хотів. Сяк так заспокоїли. Буває, в повному тролейбусі, хтось із пасажирів стане біля самого виходу і двері не вдається зачинити, а коли попросиш відійти трішки – сперечається. Всяке буває, без цього ніяк.

У громадському транспорті трапляються казуси, проте Людмила пам’ятає лише хороше. З теплотою згадує про пасажира, який стверджував, що з нею приємно їздити навіть у повному тролейбусі в годну пік.

- Коли ще працювала на 15 маршруті, один пасажир завжди приносив мені каву, шоколад, пригощав морозивом. Приємно звісно ж, що й казати.

Та найприємніша категорія пасажирів, за словами пані Ушакової, – діти. Вони з цікавістю заглядають через скло у кабіну водія. Розглядають, що і як там влаштовано. А ще щиро дивуються, що керує такою великою машиною якась «тьотя».

- Мій молодший син Кирилко, якому 11 років, раніше теж рвався до кабіни водія і аж оченята розбігалися від кількості різнокольорових кнопок. Розпитував, що показує той чи інший прибор, як працює. Стояв біля кабіни і поглядав на дорогу.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.