«Я хочу, щоб прийшов мій тато»: у Хмельницькому попрощалися із Дмитром Хрипком

• Чоловіка мобілізували влітку 2024-го. 

• Виконував бойові завдання на Курському напрямку. 

• У нього залишилися батьки, дружина й 4-річна донька.

У Свято-Георгіївському храмі попрощалися із 33-річним Дмитром Хрипком. Чоловік родом із Хмельницького. Сім років працював експедитором на підприємстві. Має власну родину: дружину та 4-річну доньку Олександру. Влітку 2024-го його мобілізували. 17 жовтня захисник загинув. 

«Чекаємо тебе вдома з перемогою»

Віддати останню шану захиснику прийшла й родичка Дмитра Ангеліна. Жінка пригадує чоловіка як дуже добру, справедливу й товариську людину. 

– Хорошою людиною, прекрасним сином, прекрасним братом. От знаєте, є такі люди добрі й справедливі – от таким був Діма. Миловидний, завжди грався, зі всіма дружив, в нього не було ворогів. Був дуже добра людина, – зазначила Ангеліна. 

На прощання завітали й сусіди Дмитра. Ліля прожила разом із чоловіком в одному будинку 30 років. Каже – він був доброю, спокійною й позитивною людиною. Завжди готовим прийти на допомогу. Мав хорошу сім’ю: дружину та 4-річну доньку Олександру. 

– Коли вона пішла в садочок, в них там завдання було «Дитячі мрії» й кожен загадував свої мрії. Її запитують: «Сашенька, яка в тебе мрія?». Вона каже: «Я хочу, щоб прийшов мій тато», «А де ж він?», «Мама мене обманює і каже, що він у відряджені, а я знаю, що він на війні». І от як зараз сказати цій дитині, пояснити де її тато? Моїй доньці 2 рочки, я ще можу придумати: «Бабуся на хмаринці живе». А як дитині, яка все розуміє, пояснити де її тато? Як підібрати слова?, – розповіла Ліля. 

Своїми спогадами про Дмитра поділилася й сусідка Дарина. 

– Коли останній раз бачила Діму, ми гралися на пмайданчику з Сашенькою й Саша каже: «Хочу, щоб тато мене попідкидав». І от йду я зранку на роботу, ніде нікого немає тільки Діма й він підкидає ту Сашу догори – це останній раз, коли я бачила його живим, – зазначила Дарина. 

Дарина та Ліля 

У цивільному житті Дмитро був експедитором на фірмі в селі Ружичанка. Його колега Андрій розповів: Дмитро був відповідальною, доброю, чемною та чесною людиною. 

– Він дзвонив до мене 15 числа, казав, що вийшов звідти – все добре. Я йому казав: «Чекаємо тебе вдома з перемогою». Але, на жаль, сталося по-іншому, – зазначив Андрій. 

Мобілізували Дмитра наприкінці літа 2024-го. Два місяці він проходив навчання, а потім – відправили на фронт. Загинув Дмитро Хрипко 17 жовтня 2024-го на Курському напрямку. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. У нього залишилася дружина, донька, батьки та сестра. 

Читайте також: 

У Хмельницькому попрощались з воїном Романом Пасєкою

Шестеро захисників повернулись "на щиті" на Хмельниччину: хто вони

«Наш татко повернувся»: звільнений з полону Олександр Свинарчук вперше побачив сина

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.