За кермом буса – 20-річна водійка: історія Аліни, яка працює на хмельницькому агропідприємстві МХП (новини компаній)

Жінка-далекобійниця. Жінка-водійка тролейбуса. Жінка-операторка котельні. І ще є багато спеціальностей, які сьогодні мають жіноче обличчя, замість звичного усім, чоловічого. 

Наразі це не тренд, а потреба часу. Через війну людей не вистачає, а виконувати важливу для економіки країни роботу комусь таки потрібно. Так, чимало українок беруться за професії, які раніше геть не асоціювалася із представницями прекрасної статі. 

Скажімо, вони сідають за кермо транспорту, яке обслуговує великі підприємства. Одне з таких – філія «Рідний край» Західного Хабу МХП, офіс якої розташований в селі Новоставці Хмельницького району. Там роботу водійки опанувала 20-річна Аліна Михайлінчик. 

Від дитячого захоплення до реальних рейсів

Дехто вважає, що водій буса на великому підприємстві – це суворий чоловік у замасленій кепці. Проте наша героїня ламає цей шаблон одним поворотом ключа в замку запалювання. 

Вчорашня студентка ЗУНУ, яка обожнює поспати довше, сьогодні прокидається на світанку, щоб приборкати «Renault Trafic».

Аліні Михайлінчик – 20 років. Вона здобула освіту програміста, однак у дорослому житті вирішила втілити те, до чого мала потяг ще з дитинства. Автомобілі. Реальні рейси. І здавалося б, «чоловічу роботу». 

Її професійна впевненість закладалася змалку, на пасажирському сидінні поруч із батьком. Саме ці уроки згодом стали фундаментом для сміливого рішення – працювати за кермом.

Я добре пам’ятаю той день, коли вирішила йти у водійки. Головним стимулом було бажання стати нарешті самостійною, мати власні кошти та ні від кого не залежати. Я просто запитала себе: що в мене виходить найкраще? Відповідь була очевидною – керування автомобілем. Велика вдячність моєму татові, який змалку вчив мене всіх тонкощів водіння, – розповідає Аліна Михайлінчик.

Доставляє запчастини і розвозить людей

Робота в «Рідному краї» – це не просто крутити кермо, говорить водійка, це справжній квест на швидкість і точність. Зібрати команду, доставити людей на локації, а потім – «спецзавдання»: знайти трактористів у безкрайому полі та вчасно привезти запчастини. Бо ж без них робота підприємства може зупинитися. 

Аліна зізнається: у роботі не обходиться без складнощів. Їх створюють погодні умови. Чи то сніг, чи то дощ – службові обов’язки необхідно виконати на вищому рівні. І ці виклики теж під силу 20-річній водійці.

Я працюю за графіком 2 через 2. Звісно, що є свої труднощі в роботі. І це якраз таки погода. Тим не менш, вважаю, що я добре справляюся за будь-яких умов. Не знаю, чи можна назвати мене профі, але я точно на своєму місці, – додає Аліна.

«Як воно – бути дівчиною в чоловічому колективі, де кожен знає про машини все?» Саме це одне з найпопулярніших запитань до водійки жіночої статі, – жартома каже Аліна. 

З’ясувалося, що для неї – це зона комфорту. Бо її база для розуміння з колегами була закладена не на дорозі, а в минулому, у спортзалі.

Чоловічий колектив увагою не обділяє, але ми на одній хвилі. Можливо, тому, що я займалася з татом гирьовим спортом – у залі завжди були самі хлопці, тож я звикла. Взагалі, я впевнена, що кермо не має статі. Тим паче зараз, коли наші чоловіки захищають країну, ми просто маємо бути сильними, – каже дівчина.

Перш ніж взятися до роботи у філії «Рідний край» Західного Хабу МХП, Аліна Михайлінчик проходила спеціальне навчання. Розповідає: цей етап був цікавим. Після вона отримала нові знайомства і колектив, який, здається, знав її все життя. 

Дівчина відверто говорить: не варто боятися своїх бажань та відмовлятися від амбіцій лише тому, що якась робота не вважається «жіночою». Бо ж сучасний світ доводить протилежне: професії не мають поділу на статі. Навпаки. Вони відкривають нові можливості. Особливо в часи, коли економіка країни потребує підтримки.

Про «Силу жінок»

Те, що ще вчора здавалося суто «чоловічою територією», сьогодні стає простором для реалізації професійних амбіцій жінок. У МХП це не просто спостереження, а свідома стратегія, втілена в програмі «Сила жінок». Вона була створена як відповідь на сучасні виклики: від демографічних змін до необхідності підтримувати економіку країни. Головна мета – дати жінкам інструменти для опанування технічних та виробничих спеціальностей, де раніше переважали чоловіки.

Програма «Сила жінок» – це:

• Опанування професії з нуля: не потрібно мати профільну освіту чи попередній досвід у технічній сфері. Головне – бажання вчитися.
• Практичне навчання: теорія закріплюється реальними завданнями на виробництві під наглядом досвідчених фахівців.
• Інститут наставництва: кожна нова працівниця отримує підтримку, що допомагає швидше адаптуватися в колективі та розібратися в технічних нюансах.
• Стабільність та захищеність: робота в компанії, яка є одним із найбільших роботодавців та платників податків в Україні.

Сьогодні в агробізнесі МХП понад 180 жінок вже працюють на традиційно чоловічих позиціях. Вони керують технікою, забезпечують якість на лініях виробництва та управляють процесами, що вимагають високої точності та відповідальності.

Про те, як програма працює на практиці в регіонах, розповідає Ірина Литвин, старша бізнес-партнерка з персоналу Західного Хабу МХП:

• Сьогодні все більше жінок сміливо обирають професії, які стереотипно вважалися чоловічими. І це не виняток – це тенденція. У Західному Хабі МХП жінки працюють на таких посадах – і справляються чудово. Програма «Сила жінок» – це можливість почати з нуля: опанувати нову професію, пройти практичне навчання та отримати підтримку на кожному етапі.
• У нас рівні можливості для працівників: реальні кар'єрні перспективи, зростання всередині компанії, наставника поруч на старті та програми розвитку. Понад 70% управлінських і експертних ролей в агробізнесі МХП закриваються внутрішніми кандидатами – і жінки тут повноправні учасниці цього процесу, – говорить Ірина Литвин.

Поки хтось обговорює «чоловічі» та «жіночі» обов’язки, сотні жінок в МХП вже будують успішну кар’єру та керують складними процесами. Бо сила жінки – в її сміливості бути собою на будь-якій посаді.

---

Читайте також:

Жінка за кермом: історія Інни з Теофіполя, яка працює водійкою на підприємстві

Від баристи до слюсаря: які професії обирають жінки на Хмельниччині