До дня народження Бандери: Історія незламної родини Павлюків з Хмельниччини

• Вони переховували керівника Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН. 

• Вся родина покінчила життя самогубством задля Незалежності України. 

• Розповідаємо детальніше.

Петро Воробей – хмельницький журналіст та письменник. До дня народження Степана Бандери виходить його нова книга «Останній бандерівець», в якій він розповідає історії зламаних й відважних людей, що виборювали нашу Незалежність. Про непокаране зло і про те, чи здатні ми пам’ятати й шанувати тих, кому завдячуємо своєю незалежністю. Серед них і родина Павлюків із села Зеленче у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району.

Хотіли бачити Незалежну Україну 

Петро Воробей в інтерв’ю зазначив: про долю родини Павлюків довідався коли досліджував історію «Джанка». Відомо, що Павлюки переховували керівника Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН. Родина із двох сестер, яких вислідили чекісти, не хотіла здаватися чекістам й покінчили життя самогубством – вони розуміли, що не витримають тортур. 

– Уявіть: сім’я зв’язкових ОУН – дві сестри, яких вислідили чекісти, не будучи впевненими, що витримають тортури НКВД – отруїлися. При цьому, стративши рідну доньку й племінницю Катю, яку енкаведисти погрожували віддати в дитбудинок, де з неї мали виховати патріотку СРСР, яка плюватиме на все, що дороге її батькам. 

– Одна із сестер написала два «листи у ВІЧНІСТЬ» - передсмертне послання до нащадків, яке збереглося в архівах КДБ. Ось ця записка селян, які переховували керівника Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН „Скоба” в селі Зеленча Дунаєвецького району Хмельницької області, про тортури в МДБ та про небажання співпрацювати з чекістами й видавати підпільників ОУН. 4 листопада 1951 р. вони вчинили самогубство, до кінця присвятивши себе ідеї боротьби за створення Самостійної України.

Українці !

Не судіть мене що я стратила своє життя. Я не хотіла іти на енкаведівські тортури якими вже мучили мою сестру і швагра племінницю 2-го листопада в 7 год вечора і мучили цілу добу. Ми вмираємо і гордимося своєю смертю. Героям слава!

Ми вмремо і гордимося своєю смертю. Вимагали від них, щоб вони зрадили батьківщині й видали провідників. Но в нас присяга, яку ми додержали до кінця свого життя

Героям слава! За тебе Україно не дрогне рука випити отруту і тобі не зрадити. 

Машлак Є.В. Павлюк А.В. Павлюк А.В. Павлюк Катя А.

Може найдеться що наші імена будуть прозносити як буде вільна Україна 

«У відповідь – скептичні посмішки»

Петро Воробей розповів, як звертався в Хмельницьку обласну військову адміністрацію із пропозицією назвати хоч одну вулицю або провулок в честь родини Павлюків. Це був 2021 рік, наближалося 30-річчя Незалежності України. Тоді, каже Воробей, кожнім обласнім центрі почалось «соцзмагання» на встановлення найвищого флагштока до ювілею.

– Довкола Хмельницького (та хіба одного Хмельницького?), як гриби після дощу, росли (і продовжують рости) приватні забудови на безликих Вишневих, Яблуневих, Бузкових вулицях.  Адже мученики-Павлюки  ніби самі просять у своєму останньому листі до нас – їхніх нащадків: «Може найдеться що наші імена будуть прозносити як буде вільна Україна». 

Однак розуміння від посадовців не зустрів. В усіх були аргументи, чому цього не варто або ж не можуть зробити. 

– Мовляв, існує територіальний принцип. Павлюки жили в селі Зеленче? То хай там і називають. Чи в місті Дунаївці – це колишній «райцентр Павлюків». Або в Кам’янці-Подільському – це сьогоднішній  район, у який входить село Зеленче!  У відповідь – скептичні посмішки, – зазначив письменник. 

Мав бесіду Воробей і з тодішнім начальником Хмельницької обласної військової адміністрації Сергієм Гамалієм. У нього була інша причина – Павлюки ж самогубці. 

– Почувши ці слова, я підвівся і, не прощаючись, вийшов із кабінету. Та в порозі обернувся і запитав у можновладного чинуші: «А ви знаєте, скільки бандерівців застрілилися в схронах, щоб не здатися ворогу? Як того вимагала від них присяга?». 

«Боже, який сором! Яка ганьба! – думав я виходячи з державної установи. – Хто нами керує? Кого ми обираємо?».

Не добившись належного пошанування родини Павлюків письменник включив розповідь про їхнє «жертвоприношення» у свій роман «Останній бандерівець», який  виходить у Чернівцях. Виходить, завдяки уродженцю Хмельниччини, очільнику корпорації «Оболонь» Олександру Слободяну. Довідавшись із мого листа про подвиг своїх земляків-подолян, він викликався допомогти із виданням роману, – резюмував Петро Воробей.

Читайте також: 

10 головних змін у Хмельницькому 2024 року: підбірка від «ВСІМ»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.