«Незнана Хмельниччина». Мальовничі краєвиди і неймовірні пам'ятки Хмельницького району

Сьогодні ще раз хочемо запропонувати Вам здійснити мандрівку вихідного дня, навіть не виїжджаючи далеко за межі Хмельницького району, адже впевнені, що і майже вдома є на що глянути та з чого помилуватися.
Цього разу мандруємо до трьох сіл, де збереглися залишки старовини, та навіть до об’єкту світової спадщини ЮНЕСКО! Так, і таке у нас є!

Від костелу у селі Фельштин захоплює дух
Виїздимо на Тернопільську трасу, але як і за попередньої мандрівки, не надто розганяємося, адже їхати доведетьсі від сили хвилин двадцять, а тоді повертаємо ліворуч на дороговказі на Гвардійське.
Село отримало свою нову назву у не надто далекому 1946 році, на зміну попередній та історичній – Фельштин. Зараз – це досить розлоге село, а колись було містечком, заснованим у далекому 1584 році галицьким підкоморієм Миколаєм Гербуртом!
Сюди ми їдемо до просто неймовірного костелу Святого Войцеха з 1753 року.
До того, як відвідати Фельштин (домовимося називати це місце його справжнім іменем), ми й гадки не мали, що поряд із обласним центром є настільки гарна культова споруда, котра вражає з першого погляду. Вершечки костелу видно від самого в’їзду до селища, тож проминути його важко – дорога веде просто до воріт. І от тут просто не можна не зачудуватися величезною спорудою, прикрашеною статуями.

Костел Святого Войцеха - справжня "родзинка" села Фельштин

Костел збудований на місці старшого, дерев’яного з далекого 1594 року Мар’яною Граб’янчиною з роду Калиновських. Вона ж заснувала у містечку школу та лікарню.
Заходимо досередини і розуміємо, що зовнішня краса – це одна сторона монети, адже всередині костел просто захоплює дух. Можна запросто уявити себе десь у Ватикані, бо всередині пам’ятка чудово розписана. 
Місцеві священники радо розкажуть вам про історію святині, а на самому фасаді костелу висять інформаційні таблички з оповіддю про містечко та його нелегку долю крізь століття.

Мандрівники запевняють, що всередині костел - не менш вражаючий, ніж ззовні

Де вимірювали форму земної кулі
Поруч із костелом височить будівля місцевої гімназії, куди ми направляємося далі, адже місцевий спортивний майданчик розташовується на... колишньому замчищі. Так, Фельштин мав і свою оборонну твердиню, від котрої залишилися лише досить круті вали. Варто вийти на край майданчика та поглянути на село, щоб уявити собі велич колишньої фортеці.
Недалечко за селом є ще одна цікавинка Фельштина, до котрої просто необхідно завітати! Дорогу тут вам підкаже кожен, а якщо по карті – то рухаємося на сусіднє село Хмелівка. Виїздимо за межі Фельштина та уважно дивимося праворуч. Зупиняємося біля невеликого пагорбка із гранітною стелою. Саме це і є об’єкт міжнародної спадщини ЮНЕСКО – пункт геодезичної Дуги Струве – «Фельштин».
З 1816 по 1855 рік Василь Якович Струве проводить геодезичні роботи з метою визначення форми земної кулі, її форми та розміру. Низка геодезичних пунктів проходила і через колишню Російську імперію.
На стелі, котра стоїть на пагорбку, описана історія вимірювання Землі, та значення цієї титанічної праці для всього людства. Однозначно, це місце варто відвідати!

У приміщенні палацу - училище
Повертаємося до Фельштина та далі – на Тернопільську трасу. Їдемо трохи далі в напрямку Тернополя, адже поруч є ще кілька цікавинок. Виїздимо за межі Хмельницького району та одразу ж повертаємо праворуч на Дзеленці. Поганенькою дорогою долаємо відстань до села та майже проїздимо його, уважно шукаючи ліворуч розлогий парк, куди, власне, ми і їдемо. Адже за старими деревами ховається будівля старого палацу, будованого у 1832-1833 роках поміщиком Давидом Білинським. Ще нещодавно у приміщенні палацу розташовувалося училище, але тепер палац стоїть пусткою.
Шкода, що у місцевої влади немає достатніх коштів, аби перетворити унікальну споруду на туристичну атракцію, адже без належного нагляду, боїмося, скоро від гарного палацу на березі озера та посеред тінистого парку можуть залишитися нікому не потрібні руїни...

У теперішній сільській школі колись жили вельможі
Виїздимо із села та рухаємося назад до Хмельницького, але дорогою обов’язково звертаємо ліворуч на Водички – ще одне село, де зберігся невеличкий палацик.
Місцеві поміщики Залеські, котрим і належав палац, збудували його у 1825 році. Нині тут сільська школа, що, певно, і врятувало пам’ятку від руйнування. Проте, будівля нагадує палац дуже мало, лише дивні колони при вході свідчать, що зі спорудою не все так просто. Та й всередині стає зрозуміло, що тут колись жили вельможі. 

Сільська школа у приміщенні палацу - це єдине, що зберегло будівлю від руйнування

Про палац у Водичках відомо дуже мало, як і про його колишніх власників, але це не зменшує історичної цінності споруди, котра, ми певні, ще чекає на своє відкриття.
За подорож проїхали менше ста кілометрів, тож про витрати на паливо можна й не згадувати, але ті цікавинки, котрі відкрилися нам за час подорожі, варті витраченого часу та ресурсів! Подорож гарно впишеться у план недільного відпочинку, адже зранку у неділю можна без проблем потрапити всередину костелу Святого Войцеха та поспілкуватися зі священником. А опісля – поніжитися на сонечку біля розлого ставка у Водичках! Гарної подорожі! 

Читайте також: "Незнана Хмельниччина". Стародавні церкви і руїни Сутковецької фортеці
"Незнана Хмельниччина". Школи в палацах і музей Ахматової