Покинуті штольні на Хмельниччині стали туристичним об'єктом (ФОТО)

Христина Бондар

Тут і далі — фото з сайту Хмельницької обласної ради

Колись тут видобували вапняк, а згодом припинили через аварійність.

У селі Іванківці Сатанівської громади розташовані штольні, десь колись видобували вапняк. Нині це територія Іванковецького ландшафтного заказника, який належить до національного природного парку «Подільські Товтри». Про це на своєму сайті повідомляє Хмельницька обласна рада.

Розташовані штольні за чотири кілометри від Іванківців. Дістатися туди можна лише пішки. На авто зробити це технічно майже неможливо, а до того ж заборонено. Спочатку вапняк поблизу Іванківців видобували відкритим способом, тобто у кар'єрі, який досі можна помітити. Видобутий вапняк постачали переважно на Сатанівський цукровий завод, де з допомогою нього відбілювали цукор.

Згодом для видобування вапняку прокладали штольні — фактично це горизонтальні шахти. Відтак вирубки стали аварійними, ходять чутки, що бували загиблі. Через це видобуток припинили орієнтовно у 1971-1972 роках. Загальна довжина тунелів складає близько 21 кілометра.

Відео дня

Вхід до головної штольні розташований в основі нижньої «сходинки» старого кар'єру. Він досить великий — раніше тут проїжджали вантажівки. Безпечно відвідувати можна тільки невеликі ділянки штолень біля входів — далі можна заблукати чи потрапити під обвал. Втім, усі тунелі там однакові.

Центральна штольня має довжину 300-350 метрів. Від неї в усі боки прокладені бічні вирубки. Якщо дійти до краю та повернути праворуч, можна потрапити до ще одного тунелю, який пролягаю в північному напрямку углиб гори. Цей прохід цікавий тим, що тут збереглися колоди, якими кріпилася вирубка. Це ж місце є найнебезпечнішим у штольнях.

У тунелях можна помітити їхніх мешканців — невеликих, розміром зі сливу, кажанів виду малий підковоніс. Їх не можна чіпати, оскільки вони занесені до Червоної книги.

Якщо стояти обличчям до головного входу в штольні, то ліворуч буде закинута дорога, яка веде у напрямку долини Збруча. Пройшовши 150 метрів цією дорогою, можна натрапити на майданчик. Він оточений з одного боку невеликим урвищем, а з іншого — скелею. З урвища відкривається краєвид на долину Збруча та розташовану на протилежному березі гору Соколиха.