Від тисяч тонн солодощів до банкрутства: історія хмельницької кондитерської фабрики (ВІДЕО)

Дмитро КАРДАШ

Фото 2009 року

Що було на місці «Кондфілу» до заснування фабрики?
Чому на початку 1990-х директор не хотів відправляти солодощі за кордон?
Яке відношення до фабрики має секс-скандал з американським президентом?
Про це та інше дізнавайтеся у нашому матеріалі.

На перехресті вулиці Шевченка та Старокостянтинівського шосе розташовані приміщення вже непрацюючої кондитерської фабрики. Цього року їй виповнюється 97 років. За цей час підприємство, відоме також як «Кондфіл», пройшло шлях від розвитку до банкрутства й занепаду. Пропонуємо вам дізнатися, як це відбувалося.

Радянські часи

1905 року на місці теперішньої кондитерської фабрики збудували двоповерховий спиртоочисний склад Акцизного управління. Він проіснував до 1924 року. 1927 року у Проскурові заснували цукеркову фабрику, яка згодом зайняла приміщення та територію колишнього складу. Про це йдеться у книзі хмельницького історика та краєзнавця Сергія Єсюніна.

У 1960-х роках у фабриці добудували нові цехи. У радянські часи підприємство було одним з провідних в області та республіці. Від 1982 року директором був Василь Любовецький.

Відео дня

«Буремні» 1990-ті

На початку 1990-х років фабрика, як чимало інших підприємств того часу, зіткнулася з труднощами. Про них у сюжеті 1993 року розповів тодішній директор Василь Любовецький. Ролик днями був опублікований у Facebook-спільноті «Історія Проскурова».

За словами директора, з фабрики практично не відвантажують продукцію. На той момент на складах було близько 200 тонн солодощів і ще майже 200 тонн у цехах. Працівники змушені складати продукцію в цехах або зупиняти виробництво. На той час на території області реалізовували близько 80% виробленого.

Також Василь Любовецький сказав, що проблема має бути вирішена за кілька тижнів, інакше доведеться відправляти солодощі в країни СНД. Але директор фабрики цього не хоче, адже при реалізації на території області поповнюватимуться місцеві бюджети, оскільки податки лишатимуться в регіоні.

Причиною того, що солодощі не забирають з фабрики, Василь Любовецький вважає те, що «не розвернулася» торгівельна мережа і по лінії «Облспоживспілки», і по лінії інших торгівельних організацій. Це було зумовлено тим, що «не відпрацювали» нового механізму співпраці. Найімовірніше, директор мав на увазі ринкову економіку, яка прийшла на зміну радянській плановій.

Також Василь Любовецький поскаржився, що фабрика змушена віддавати продукцію в торгівельну мережу через посередників, а це — небажані «накрутки». Попереднього 1992 року фабрика розраховувалася продукцією за туркменський газ та російські паливно-мастильні матеріали. За той період виготовили близько 8000 тонн солодощів.

У сюжеті також показаний виробничий процес на кондитерській фабриці. Ролик зображує цех, у якому виготовляють цукерки. Там є верстати, на яких усе це й роблять. Працюють з машинами тільки жінки. Вони одягнені у білі халати та шапочки. Дехто працює у рукавицях, дехто ж бере сировину голими руками.

Показаний процес пакування карамельок. Так, можна побачити обгортки, які йдуть суцільною стрічкою. Згодом станки розрізають стрічку на окремі обгортки й загортають у них цукерки. Ще на ролику видно, як працівниці фасують солодощі у пакетики та картонні ящики. Як і казав директор фабрики, ящики з готовою продукцією складають просто у цеху.

Також показаний склад, де картонних ящиків значно більше. Ще у відео показаний інший цех, де обгортають та фасують цукерки у шоколадній глазурі. У ньому так само стоять ящики з готовими солодощами. При цьому можна помітити, знову ж таки, як цукерки беруть голими руками.

Далі показано, як жінки вантажать ящики на конвеєрну стрічку, яка виведена через маленьке віконце назовні. На іншому кінці стрічки чоловік забирає ящики та складає у вантажне авто.

Один із Facebook-користувачів звернув увагу на те, що обладнання на фабриці старе та брудне. Інший йому відповів, що обслуговував це устаткування, а також написав, що воно було виготовлене орієнтовно 1978 року у Східній Німеччині. Після розпаду СРСР виникли проблеми з постачанням запчастин. І аби все працювало, «викручувались, як могли». Залучали до цього місцевих майстрів та підприємства, зокрема радіозавод (сучасний «Новатор»).

Ще один коментатор написав, що на кондитерській фабриці за радянських часів були станки, вивезені з Німеччини після Другої світової війни як репарації. Працювали ці машини принаймні до 1980-х років.

Подібний сюжет 1998 року зображує виробництво та фасування цукерок у подарункових упаковках. Також у відео працівниця фабрики розповідає про те, як виникла ідея створення цукерок «Моніка». За її словами, це пов’язано зі скандалом за участі тодішнього президента США Білла Клінтона та стажерки Білого дому Моніки Левінскі. Про їхні ймовірні сексуальні стосунки стало відомо на початку 1998 року. Білл Клінтон на той час був одружений. Працівниця фабрики зазначила, що ім’я «Моніка» є милозвучним, і тому його обрали для цукерок. Яблучний смак солодощів мав асоціюватися з «яблуком спокуси».

У другій половині 1990-х років фабрика нарощувала виробництво. Так, 1996 року виготовили 6736 тонн продукції, а 2000-го — вже 10 832 тонни. Потім обсяги впали — 2003 року виготовили 6400 тонн солодощів. Спад був пов’язаний зі зниженням експорту, а той — з російськими економічними санкціями. Протягом 2004-2005 року виробництво знову дещо зросло до рівня в межах 7-8 тонн на рік.

1999 року фабрика стала закритим акціонерним товариством. Принаймні, цей рік вказаний датою реєстрації юридичної особи в аналітичній системі «YouControl». Від 2002 року Василь Любовецький більше не обіймав посаду директора фабрики.

Зліт та падіння 2000-х

У 2000-х роках на кондитерській фабриці працювали близько 800 людей. Також оновлювали обладнання та створили власний автопарк. Фабрика виготовляла льодяникову карамель та карамель з начинкою, цукерки з кондитерською та шоколадною глазур’ю, п’яти- та дев’ятишарові вафлі. Загалом було понад 200 найменувань.

З архівних копій сайту фабрики можна дізнатися, що там виготовляли батончики, іриски, «Ромашки», вафлі «Артек», драже, «Рачки», пташине молоко, фрукти у шоколаді. Серед найменувань цукерок — «Перлинка з соняшником», «Подільська білочка», «Перепілочка», «Український танок», «Грайлик-читайлик», «Янтарне диво», «Подільські мальви», «Ріпка». Такі вироби випускали, зокрема, у новорічних солодких подарунках.

2006 року власником контрольного пакета акцій фабрики (більш як 75%) стало приватне підприємство «Укр-Петроль». Воно має цей статус і нині. Фірма заснована у місті Володимир Волинської області та займається оптовою торгівлею пальним. До 2006 року фірма мала майже 25% акцій.

Протягом 2006-2008 років виторг фабрики зріс від 30-31 мільйона гривень до 47-48 мільйонів. 2009 року відбувся різкий спад до 16-17 мільйонів.

Банкрутство та занепад 2010-х

2010 року фірма «Укр-Петроль» ініціювала банкрутство юридичної особи фабрики — закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл“». Про це тоді повідомляла «Економічна правда». Кредиторами підприємства були компанія «Європацукор» (501,2 тисячі гривень боргу), податкова (185,9 тисячі гривень), «ОТП Банк» (153,2 тисячі гривень) та ще близько десятка юридичних осіб.

В «Укр-Петролі» пояснювали, що банкрутство має зберегти фабрику:

— Фактично це санація. Буде діяти мораторій на задоволення претензій кредиторів, це дозволить підприємству працювати, направити виручені кошти на погашення боргів. У процесі буде вирішуватися, що робити з фабрикою, як виходити з того становища, в якому вона опинилася. Мораторій діятиме щонайменше пів року, і може бути продовжений і фабрика продовжить весь цей час працювати. Якби цього не було, кредитори, банки в першу чергу, розтягнули б її по шматках, — казав представник компанії-власника.

На той час фабрика працювала, але випускала невелику кількість продукції. 2011 року була запущена процедура припинення акціонерного товариства, яка не завершена й досі. Натомість згодом були створені три юридичні особи за тією ж адресою:

2012 року — ТОВ «Кондфіл»
2014 року — ТОВ «Хмельницька кондитерська фабрика „Кондфіл“»
2019 року — приватне підприємство «Кондфіл»

Основним видом діяльності всіх трьох є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів. Нині ці юридичні особи є діючими (не перебувають у процесі припинення).

З аналітичної системи «YouControl» також дізнаємося обсяги виторгу згаданих фірм:

2012 рік — 1,5-1,6 мільйона (ТОВ «Кондфіл»)
2013 рік — 5,1-5,2 мільйона (ТОВ «Кондфіл»)
2014 рік — 4,3-4,4 мільйона (ТОВ «Кондфіл»)
2018 рік — 5,9-6 мільйона (ТОВ «ХКФ „Кондфіл“»)
2019 рік — 5,3-5,4 мільйона (ТОВ «ХКФ „Кондфіл“»)
2020 рік — майже 0,2 мільйона (ТОВ «ХКФ „Кондфіл“»)
2020 рік — майже 5,4 мільйона (ПП «Кондфіл»)
2021 рік — майже 6,6 мільйона (ПП «Кондфіл»)
2022 рік — майже 5,5 мільйона (ПП «Кондфіл»)

Під згаданими вище у матеріалі відеосюжетом коментатори пишуть, що фабрика не працює вже кілька років, а приміщення здають в оренду. Судячи з розміщених там вивісок, на території підприємства працюють кафе, адвокат, транспортно-туристична компанія, фірма з ремонту та продажу насосів, магазин електрообладнання та фаст-фуд. Також є оголошення з пропозицією взяти вільні приміщення в оренду.

А тим часом обгортки цукерок «Кондфілу» навіть продають в Інтернеті. За 25 гривень пропонують купити обгортку від «Ріпки». Дати виробництва чи терміну придатності на ній не видно, але є склад. Цукерки виготовляли з шоколадної глазурі, цукру-піску, полуничної підварки, патоки, яєчного білка, ягідної наливки, агар-агару, лимонної кислоти та ідентичній натуральній суничній есенції. Також на обгортці зазначено, що цукерки не містять штучних домішок.

Конфеты Репка, Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл"